Юридична діяльність нерідко доводить, наскільки теорія далека від практики. Але нові виклики щоразу показують, що без наукової бази вирішити реальні завдання практично неможливо. 26–27 травня ц.р. у Києві відбулася міжнародна наукова конференція «Постконфліктне правосуддя в Україні», до участі у якій долучилися провідні експерти міжнародного права з України, США, Австралії, Азербайджану, Великої Британії, Данії, Італії, Казахстану, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Франції, Хорватії та інших країн. Ця зустріч стала можлива завдяки зусиллям Української Гельсінської спілки з прав людини, Європейського товариства міжнародного права і Української асоціації міжнародного права.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Правосуддя як процес по відновленню зв’язків між людьми
Настрій усьому заходу задав британський королівський адвокат, професор Університетського коледжу Лондона Філіп Сандс. Його виступ з приводу книги «Східно-Західна вулиця» та фільму My Nazi Legacy надихнув учасників на плідну працю протягом наступних днів, а окремі його слова багато разів повторювалися потім різними ораторами.
Визначною подією стала і лекція колишнього судді Конституційного Суду Південної Африки Альберта Сакса. Він запам’ятався учасникам конференції як видатна людина з неймовірною особистою та професійною історією, а його емоційний виступ відкрив поняття правосуддя як процесу по відновленню зв’язків між людьми. Приклад А. Сакса змінює погляд на правду та примирення. Він змусив учасників замислитися про те, наскільки важливо пам’ятати, що кожна жертва злочину – в першу чергу людина, а людяність кожного залежить від його оточення, від людей, які знаходяться поряд.
Професор Університету Де Поля Черіф Басіоні (також визначна особистість у сфері міжнародного права) поділився своїми поглядами на міжнародне кримінальне правосуддя. Він наголосив, що дуже важливо налагоджувати систему розслідування злочинів та здійснення правосуддя саме на національному рівні. Справедливість має цінуватися, перш за все, всередині держави, а вже потім виходити на міжнародний рівень. Незважаючи на стан здоров’я, професор Басіоні особисто поспілкувався з учасниками конференції, що стало для всіх цінним подарунком.
Кожен конфлікт у державі – це своєрідний виклик для суспільства. Від того, як країна реагує на цей виклик, залежить майбутнє не тільки її, а й світової спільноти в цілому. Для того, щоб поглянути на поточну ситуацію в Україні з позицій наукових напрацювань, панелі конференції були поділені на тематичні робочі групи в залежності від тематики виступів учасників.
Сучасні виклики для перехідного правосуддя
Перша панель стосувалася сучасних викликів для перехідного правосуддя. Відкриваючи її, доктор Университету Кембрідж Сара Ноуен навела визначення поняття перехідного правосуддя і наголосила на важливості його завдань, а також зазначила, що Україна має вирішити, що з практики перехідного правосуддя важливо саме для неї.
Тему підхопив Марк Керстен з Університету Торонто, який розкрив місце у постконфліктному правосудді Міжнародного кримінального суду. На переконання експерта, звернення до системи міжнародного правосуддя не є панацеєю – для держави більш важливі саме внутрішні механізми.
Суспільні процеси стали фокусом виступу і професора Університету Ноттінгема Марко Мілановича. Він зазначив, що сприйняття правосуддя залежить від настроїв у суспільстві. Роками нав’язувана громадянам тієї чи іншої держави інформація стає своєрідною призмою, зокрема, для сприйняття рішень Міжнародного кримінального суду. Таким чином, у політичній стратегії дуже важливу роль відіграють висновки експертів, які складають вектор суспільної думки.
Роль МКС у врегулюванні конфлікту в Україні
Друга панель була присвячена ролі Міжнародного кримінального суду (далі - МКС) у врегулюванні конфлікту в Україні. Цю тему розкрили професор Університету Копенгагена Ірина Марчук та професор Національного університету «Одеська юридична академія» Дмитро Коваль. Вони зосередилися на двох аспектах: перспективах розгляду Міжнародним кримінальним судом ситуації в Україні та впливі концепції колективної пам’яті на справляння правосуддя.
Окрема увага була приділена питанням встановлення істини у постконфліктних державах. Доктор Міндія Вашкамадзе зазначив, що кримінальне розслідування не може привести до відновлення правди. Цим мають займатися спеціальні комісії, головною метою яких буде встановлення історичних зв’язків. І державні органи повинні сприяти їх роботі. Юрист Женевської академії міжнародного гуманітарного права і прав людини Ілья Нузов звернув увагу на вплив на події в Україні радянського минулого і зауважив, що у цьому контексті комісія зі встановлення істини в Україні має стати платформою для налагодження діалогу між жертвами та винуватцями подій.
Вплив минулого в аспекті законів пам’яті презентував і доктор Університету Амстердаму Уладіслав Белавусау. Експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Олег Мартиненко зазначив, що не останню роль у роботі комісій зі встановлення істини відіграють неурядові громадські організації, а Наталія Сатохіна з Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого звернула увагу на значення правди для перехідного правосуддя.
Питання компенсації жертвам збройного конфлікту досліджувалися на окремій панелі. У виступах юриста Університету Архус Віто Тодесчіні, доктора Університету Манчестера Антала Беркса, професора Національного університету «Одеська юридична академія» Тетяни Антсупової та аналітика Української Гельсінської спілки з прав людини Алли Благої були розкриті механізми та можливості репарацій у різних аспектах порушень під час збройного конфлікту.
Моделі постконфліктного правосуддя
Ще одна панель була присвячена обговоренню моделі постконфліктного правосуддя, яка може бути найбільш підходящою для України. Доктор Американського університету Вашингтона Крістіан де Вос та юрист Open Society Justice Initiative Ерік Вітт говорили про те, чи можлива інтернаціоналізація судових інстанцій для розгляду тяжких злочинів. Адвокат Джакопо Роберті ді Сасіна зосередився на процесі перегляду рішень в аспекті моделі українського правосуддя. Юрист Микола Бобринський наголосив на необхідності і важливості перехідного правосуддя і для Російської Федерації, проте зазначив, що там основним викликом є внутрішня ситуація в державі.
Професор Національного університету «Одеська юридична академія» Олексій Плотніков звернув увагу на основних осіб, зацікавлених у процесі перехідного правосуддя. На його думку, у даному питанні пріоритет належить не державі, а громадянському суспільству. Досить песимістичну позицію щодо створення спеціальних судів по ситуації в Україні висловив доктор Університету прикладних наук Гааги Мікаель Вагіас. На його думку, основною причиною неможливості такого процесу є непослідовні дії України в аспекті правосуддя.
Ще однією визначною подією конференції став виступ професора Казахстанського інституту менеджменту, економіки та прогнозування Сергія Саяпіна. Він анонсував вихід книги щодо ситуації в Україні з 2014 р., у якій наведений аналіз моделей перехідного правосуддя, сприятливих для поточної ситуації, ролі українського кримінального права у цьому процесі, а також висвітлено уроки для України на прикладі сусідніх країн. Професор наголосив, що конфлікт в Україні має безпосередній вплив на міжнародну спільноту, адже кожна держава має обрати, яку сторону буде підтримувати. Разом з тим, це час нових викликів для міжнародного права.
Досить яскравим було обговорення позитивних обов’язків держав за міжнародним кримінальним правом. Суддя Європейського суду з прав людини Ерік Мос поділився досвідом роботи у Міжнародному трибуналі по Руанді і наголосив, що для правосуддя необхідні реалістичний план та політична підтримка. Суддя Європейського суду з прав людини Ксенія Туркович продемонструвала еволюцію практики ЄСПЛ з питань, що стосуються збройних конфліктів. Професор Лариса ван ден Херік проаналізувала заяви державних органів з приводу порушень міжнародного кримінального права, зробивши акцент на тому, що такі заяви мають викликати зобов’язання для держави, а не бути лише публічними виступами. Професор Московського державного університету ім. М. Ломоносова Гліб Богуш підсумував роботу як України, так і Російської Федерації у напрямку імплементації норм міжнародного кримінального права, зазначивши, що обидві країни не виконують свої зобов’язання у цій сфері.
Окремо розглядалися порушення міжнародного гуманітарного права та Європейської конвенції з прав людини. Доктор Університетського коледжу Лондона Ральф Вайльд зробив акцент на розгляді ЄСПЛ міждержавних скарг та, зокрема, юрисдикційних аспектах. Експерт Ради Європи Ліліан Апостол розповів про роль інституцій з прав людини у конфлікті на сході України та їх можливий вплив на вирішення ситуації. Тему порушення майнових прав людини крізь призму практики ЄСПЛ підняли урядовий уповноважений України у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина та професор Університету Бірмінгему Гуляра Гуляєва. Зв’язок між правами людини та міжнародним гуманітарним правом розкрила Алесандра Ла Ваккара зі Школи права Кардозо. Свій погляд на стан прав людини під час кризи в аспекті правосуддя, терору та політики презентував професор Університету Дікіна Джон Морс.
Аналіз процесів примирення
Міжнародне гуманітарне право та його основні порушення під час збройного конфлікту розкривалися і на іншій панелі – з аналізу процесів примирення та їх впливу на здійснення правосуддя. Відкрила її Ослі Орселік-Олсей з Університету Глазго. Доктор Катерина Бусол розповіла про важливість захисту культурної спадщини під час збройного конфлікту, а також звернула увагу на важливість навчання міжнародному гуманітарному праву як державних органів і військових, так і суспільства в цілому, у т.ч. дітей. Необхідність ефективного функціонування національної систему розслідування воєнних злочинів була фокусом виступу юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової – експерт говорила про практичні проблеми в українській правоохоронній системі та питання, які потребують нагального вирішення.
Що було головним та найцікавішим у виступах провідних світових експертів у сфері міжнародного права, визначити досить важко. Учасникам конференції однозначно було про що замислитися. Проте усі вони ствердилися на думці, що виклики збройного конфлікту – це платформа для реформ у напрямку перехідного правосуддя. У таких умовах важливі правда та справедливість, а також шляхи їх досягнення. У будь-якому випадку прогрес у цій справі буде відчутний лише тоді, коли саме людина та її права будуть ставитись на перше м’ясце у фокусі держави. Україна лише починає рухатися у цьому напрямку, але зрозуміло, що не варто чекати завершення збройного конфлікту, щоб починати перетворення.
Два дні конференції «Постконфліктне правосуддя в Україні» видалися досить насиченими для всіх її учасників і слухачів. Хочеться подякувати організаторам за те, що такий захід став можливим в Україні, за їх відмінну роботу та самовідданість. Сподіваємося, що це не останній захід такого характеру.