Розвиток суспільних відносин та становлення міжнародних зв’язків зумовлюють для кожної держави необхідність створення бази міжнародних договорів, спрямованих на захист і забезпечення прав людини, а також безумовне дотримання в подальшому взятих за такими договорами зобов’язань. Серед таких договорів слід окремо відзначити міжнародні договори про передачу засуджених осіб у державу їх громадянства, що з дотриманням принципу гуманності сприяють ресоціалізації засудженої особи шляхом створення більш сприятливих для неї умов для подальшого відбування покарання, як додаткового засобу для досягнення виправних цілей покарання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На сьогодні Україною ратифіковано 13 двосторонніх і низку багатосторонніх міжнародних договорів, що регулюють питання передачі засуджених осіб для подальшого відбування покарання в державі їх громадянства.
Виходячи з практики Міністерства юстиції України найпоширенішим є застосування Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року (далі – Конвенція 1983 року), яка набрала чинності для України 1 січня 1996 року. Учасниками зазначеної Конвенції є 47 держав – членів Ради Європи та 19 держав, які не є членами Ради Європи (Австралія, Багами, Болівія, Канада, Чилі, КостаРіка, Еквадор, Гондурас, Ізраїль, Японія, Корея, Маврикій, Мексика, Панама, Тонга, Тринідад і Тобаго, США, Венесуела).