Сьогодення демонструє тенденцію до збільшення актуальності теми декларування доходів фізичних осіб. На державному рівні проводяться сучасні кампанії щодо декларування (зокрема, із залученням зірок шоу-бізнесу, лідерів думок, соціальних мереж). Подання фізичними особами податкових декларацій про майновий стан і доходи також є одним з інструментів боротьби з корупцією та відмиванням доходів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Позитивний діалог Державної фіскальної служби (далі — ДФС) з платником податків починає давати результати. Наприклад, за даними Головного Управління ДФС України у м. Києві, цього року було задекларовано доходи фізичних осіб у розмірі 36,5 млрд грн. Однак для фізичної особи-платника податку все ж таки існують перепони на шляху до податкової прозорості перед державою. Зокрема, неврегульованість питання щодо оподаткування операцій з інвестиційними активами з джерелом походження за межами України.
Податковий кодекс визначає інвестиційний актив як пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших формах, ніж цінні папери, випущені одним емітентом, згідно з пп. 170.2.7 ПКУ п. 170.2 ст. 170 Податкового Кодексу України (далі — ПКУ).
Насамперед, розглянемо операції з іноземними інвестиційними активами фізичної особи-резидента України. Пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПКУ передбачено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерелом походження в Україні, так і за її межами.
Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПКУ, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерелом походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), а також іноземні доходи, тобто доходи (прибуток) з джерелом походження за межами України.
Згідно з пп. 14.1.55 ПКУ п. 14.1. ст. 14 ПКУ, доходом, отриманим за межами України, вважається будь-який дохід, отриманий резидентами, в тому числі від будь-яких видів їхньої діяльності за межами митної території України, включаючи дохід від відчуження інвестиційних активів, корпоративних прав.
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється п. 170.2 ст. 170 ПКУ. Роз'яснення ДФС щодо інвестиційного прибутку можна знайти, наприклад, у листі ДФС від 20.02.2019 р. №644/Г/99‑99‑13‑02‑03‑14/ІПК, у листі ДФС від 06.03.2019 р. №905/Г/99‑99‑13‑02‑03‑14/ІПК.
Відповідно до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ, інвестиційний прибуток обчислюється як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, враховуючи курсову різницю (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, враховуючи норми пп. 170.2.4‑170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ (крім операцій з деривативами).
Відповідно до пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ ПКУ, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Згідно з п. 167.1 ст. ПКУ, ставка податку, яка застосовується до інвестиційного прибутку, становить 18%, також він оподатковується військовим збором 1,5% (пп. 1.2 п. 16‑1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Однак у випадку з відчуженням іноземних корпоративних прав, часток, цінних паперів неможливо застосувати норми ПКУ про оподаткування інвестиційного прибутку згідно з п. 170.2 ст. 170 ПКУ, адже відповідно до чинного податкового законодавства, такий дохід також оподатковується як отриманий з джерел за межами України за пп. 14.1.55 ПКУ п. 14.1 ст. 14, п. 170.11 ст. 170 ПКУ, та не обчислюється за пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ.
Аналіз судової практики дозволяє зробити висновок про те, що податкові органи наполягають на включенні до складу загального місячного (річного) доходу платника податку усієї суми доходу, отриманого від відчуження інвестиційних активів за межами України, а не суму інвестиційного прибутку, розраховану як інвестиційний дохід за вирахуванням відповідних інвестиційних витрат.
Свою позицію податкові органи аргументують положеннями п. 170.11 ст. 170 ПКУ, в якому йдеться про порядок оподаткування іноземних доходів, який регулюється п. 170.11 ст. 170 ПКУ. Варто зазначити, що пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПКУ передбачається (враховуючи вимоги пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ), якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи-платника податку, яка зобов'язана до 1 травня року, наступного за звітним, подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 ПКУ, тобто 18% ПДФО та 1,5% військовий збір.
Зазначені статті ПКУ по суті суперечать одна одній та демонструють недостатню врегульованість питання щодо визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб у ситуації з іноземними інвестиційними активами. Наприклад, фізична особа за договором купівлі-продажу продала частку в іноземній юридичній особі за N гривень. Отже, з огляду на вищезазначене, базою для оподаткування буде дохід N гривень, а не інвестиційний прибуток, який визначається як N гривень (весь дохід від продажу) за вирахуванням витрат за придбання.
Далі розглянемо другий суперечливий аспект оподаткування операцій з інвестиційними активами, але вже з українським емітентом та на території України в ситуації, коли відчудження такого активу відбувається на користь нерезидента України, а виплата за актив стягується з нерезидента України на користь фізичної особи-резидента.
Аналіз судової практики показав, що податкові органи наполягають, що у такому випадку до складу загального місячного (річного) доходу платника податку має бути включено всю суму доходу як отриману від відчуження інвестиційних активів за межами України (п. 170.11 ст. 170 ПКУ), а не суму інвестиційного прибутку, розраховану як інвестиційний дохід за вирахуванням відповідних інвестиційних витрат.
Однак позиція судів України на боці фізичних осіб. Вона полягає в тому, що оподаткування операцій з інвестиційними активами українських емітентів регулюється виключно п. 170.2 ст. 170 ПКУ, тобто до складу загального місячного (річного) доходу платника податку має бути включено саме інвестиційний прибуток. Така правова позиція наведена в ухвалах Вищого Адміністративного Суду від 10.06.2014 р. №802/3943/13‑а, №К/800/5358/14; від 23.09.2015 р. №К/800/29662/15; від 28.03.2017 р. №К/800/36417/16.
Обидві описані ситуації можуть призвести до штрафу, донарахування ПДФО та вирішення спору в судовому порядку. З метою уникнення суперечливого трактування податковими органами процесу оподаткування ПДФО інвестиційного прибутку з джерелом походження за межами України як доходу, отриманого з джерел за межами України, необхідно внести зміни до відповідних статей.