2 березня 2022 року прокурор Міжнародного кримінального суду (МКС) Карім Хан заявив: МКС розпочинає розслідування подій на території України з 21 листопада 2013 року щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду. На той момент вже тиждень як тривало повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну: щогодини в інформаційному просторі з’являються повідомлення про розстріли цивільного населення російськими військовими на зайнятих ними територіях; окуповано Чорнобильську АЕС і майже повністю під російським контролем перебуває Запорізька атомна електростанція; цивільні об’єкти по всій Україні зазнають невибіркових нападів із боку рф; із тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей на територію росії масово вивозять дітей-сиріт і тих, хто залишився без батьківського піклування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В умовах продовження цих злочинів довести, що російська федерація вчиняє в Україні геноцид, є одним із принципових завдань lawfare — юридичної війни, що триває паралельно з бойовими діями зі звільнення українських територій. Вважається, що відповідно до двох заяв Верховної Ради (у 2014 та 2015 роках) Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.
Пояснюємо, чому з юрисдикцією МКС щодо саме злочину геноциду не все так просто, як виглядає на перший погляд, а також що треба зробити, щоб цієї невизначеності не стало.
Отже, у своїй заяві від 2 березня 2022 року прокурор МКС Карім Хан зазначив, що, починаючи розслідування, він спирається на спільне звернення 39 держав.
Чи є звернення держав вирішальним для визначення обсягу юрисдикції МКС щодо вчинених в Україні міжнародних злочинів?
З тексту звернення незрозуміло, щодо яких злочинів МКС має розпочати розслідування. В ньому одночасно містяться посилання на воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, а також на обсяг юрисдикції, визнаний Україною.
Але це не одне й те саме.
Наступні заяви держав внесли ще більшу плутанину.
Японія посилається одночасно лише на воєнні злочини та обсяг юрисдикції, визнаний Україною. Чорногорія у своїй заяві зазначає воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид — без посилання на юрисдикцію МКС, яку визнала Україна.
Чи можуть держави-учасниці МКС ініціювати подібне розслідування?
Так. Проте лише щодо тієї держави, яка визнала юрисдикцію МКС. І лише в обсязі такого визнання.
Відповідно до ст. 14 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, право ініціювання розслідування державами-учасницями МКС не пов’язано з обсягом юрисдикції МКС, який визнала та чи інша держава щодо себе.
Заява посадової особи чи позиція Суду?
Заява прокурора Міжнародного кримінального суду від 2 березня 2022 року (як, власне, і будь-яка інша) є словами посадової особи, особистою позицією Каріма Хана.
Позицією МКС його заява стане лише після відповідного рішення Палати попереднього провадження Міжнародного кримінального суду.
Такого рішення ще не винесено. Рішення щодо видачі ордера на арешт в. путіна та м. львової-бєлової не може слугувати підтвердженням юрисдикції МКС в обсязі, зазначеному в заяві від 2 березня 2022 року, оскільки справа стосувалася лише воєнних злочинів, вчинених після 24 лютого 2022 року, щодо яких питання юрисдикції є більш-менш з’ясованим.
В якому обсязі Україна визнала юрисдикцію МКС?
Щоб розібратися в цьому, наведемо хронологію офіційних заяв і повідомлень:
— Україна визнала юрисдикцію МКС щодо злочинів проти людяності, вчинених вищими посадовими особами України на території України в період з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року (джерело: текст заяви Верховної Ради України від 25 лютого 2014 року).
— Посольство України в Королівстві Нідерланди 9 квітня 2014 року направило секретарю Міжнародного кримінального суду заяву Верховної Ради України від 25 лютого 2014 року. На відміну від заяви Верховної Ради України це повідомлення зазначало про повне визнання юрисдикції МКС у період з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року без обмеження щодо кола осіб і категорій злочинів, передбачених Статутом МКС.
Також у повідомленні було зауважено, що заява Верховної Ради України від 25 лютого 2014 року набрала чинності з моменту її прийняття та має невизначений термін своєї дії.
Це може бути витлумачено як додатковий аргумент на користь відсутності обмеження юрисдикції МКС по часу.
— Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо воєнних злочинів і злочинів проти людяності, вчинених посадовими особами російської федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» на території України в період з 20 лютого 2014 року до 4 лютого 2015 року (оскільки в тексті заяви міститься фраза «по теперішній час», це є очевидним посиланням на дату прийняття документа Верховною Радою України, а саме 4 лютого 2015 року. Джерело: заява Верховної Ради України від 4 лютого 2015 року).
— Повідомленням від 8 вересня 2015 року Міністерство закордонних справ України направило секретарю МКС заяву Верховної Ради України від 4 лютого 2015 року.
На відміну від заяви, повідомлення посилалося на повне визнання юрисдикції МКС, починаючи з 20 лютого 2014 року, без обмеження щодо кола осіб і категорій злочинів, передбачених Статутом МКС.
Якщо розглянути зазначені вище заяви Верховної Ради України суто текстуально, виходить, що Україна на підставі п. 3 ст. 12 Римського статуту визнала юрисдикцію МКС щодо злочинів проти людяності, вчинених посадовими особами України в період з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року, а також воєнних злочинів і злочинів проти людяності, вчинених посадовими особами рф і керівниками терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» у період з 20 лютого 2014 року до 4 лютого2015 року.
Звертаємо увагу: про злочин геноциду в цих заявах не йдеться.
Про важливість юрисдикції за часом
Юрисдикція міжнародних судових установ має декілька складових. У контексті юрисдикції МКС щодо України цікаві часова та предметна складові, а також юрисдикція за колом осіб.
Змішувати перелічені види юрисдикції не можна — положення статутних документів можуть по-різному розв'язувати ці питання. Відповідно, правила щодо одного виду юрисдикції не поширюються на інші.
Питання щодо можливості обмеження юрисдикції МКС за часом повною мірою врегульовані виключно для держав-учасниць Римського статуту. Згідно зі ст. 11 Статуту, МКС має юрисдикцію щодо злочинів, вчинених після його вступу в силу щодо відповідної держави, якщо тільки держава не зробила заяву про визнання його юрисдикції відповідно до п. 3 ст. 12.
Крім того, відповідно до ст. 24 в МКС діє принцип заборони зворотної сили закону в часі.
Тепер щодо наявності юрисдикції МКС на підставі резолюції Ради Безпеки ООН та заяви держави про визнання його юрисдикції (п. 3 ст. 12 Статуту). У Статуті МКС немає жодних положень про часову юрисдикцію в цих випадках. Лише в Керівництві з проведення попереднього вивчення ситуації зазначається: часом виникнення юрисдикції МКС є дата, що її зазначено у відповідній резолюції або заяві.
Подібний підхід дозволяє відходити від принципу заборони зворотної сили закону в часі, розповсюджувати юрисдикції МКС на злочини, вчинені до прийняття відповідної резолюції або заяви шляхом зазначення конкретних дат у минулому.
Це виглядає логічним підходом з огляду на те, що такі рішення в основному приймаються post factum, за результатом розгляду певних подій Радою Безпеки ООН або відповідними державними органами.
Проте логіка цього тлумачення викриває інше питання — чи може Рада Безпеки ООН або держава, яка передає заяву про визнання юрисдикції МКС відповідно до п. 3 ст. 12 Cтатуту, обмежити юрисдикцію МКС подіями до певного моменту у часі?
Видається, що ні, оскільки юрисдикція МКС визнається щодо злочинів у контексті певних подій. Такі події можуть ще тривати, а тому фізично не можуть бути обмеженими часовими межами.
Крім того, в документах Міжнародного кримінального суду немає жодних положень про те, до якого моменту в часі діє його юрисдикція. За відсутності таких положень заява щодо обмеження юрисдикції МКС у часі може бути витлумачена як застереження, а вони прямо заборонені ст. 120 Статуту МКС.
А як щодо юрисдикції за колом осіб?
Те саме, що з юрисдикцією за часом. Статут Міжнародного кримінального суду не надає державам права обмежувати коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності. Такі заяви можуть розглядатися як застереження, що заборонені ст. 120 Статуту МКС та є свідченням вибірковості правосуддя.
Предметна юрисдикція МКС — принциповий для України момент
Зазначеними вище двома заявами Верховної Ради Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду відповідно до п. 3 ст. 12 Римського статуту.
На відміну від часової юрисдикції та юрисдикції за колом осіб, щодо предметної юрисдикції Статут МКС доволі чіткий. Відповідно до п. 3 ст. 12 держави передають заяви щодо визнання юрисдикції МКС по конкретному злочину. Вони не передають МКС ситуації або справи — держави визнають юрисдикцію щодо одного або декількох злочинів, що перелічені у ст. 5 Статуту МКС у контексті певних подій. Тобто ці заяви не можуть тлумачитися розширювально — вони обмежують юрисдикцію МКС злочинами, які в них зазначені.
Якщо застосувати ці міркування до заяв Верховної Ради України від 25 лютого 2014 та 4 лютого 2015 років, можна зробити висновок, що Україна визнала юрисдикцію МКС лише щодо злочинів проти людяності, починаючи з 21 листопада 2013 року, та воєнних злочинів, починаючи з 20 лютого 2014 року. Отже, Україна не визнавала юрисдикцію МКС щодо злочину геноциду.
Кардинально інший підхід до тлумачення повноважень МКС щодо злочинів, вчинених на території України
Йдеться про повідомлення Посольства України в Королівстві Нідерланди та Міністерства закордонних справ України при передачі секретарю МКС заяв Верховної Ради України. Вище ми їх вже наводили.
Річ у тім, що відповідно до права зовнішніх зносин і права міжнародних договорів виключно ці органи, а ніяк не Верховна Рада, представляють Україну в її відносинах із Міжнародним кримінальним судом.
Отже, з погляду МКС, юридичне значення мають лише дії Посольства України в Королівстві Нідерланди, а також Міністерства закордонних справ України.
Ці органи у своїх повідомленнях від 9 квітня 2014 року та 8 вересня 2015 року визнали юрисдикцію МКС без обмеження щодо кола осіб і категорій злочинів, передбачених Статутом МКС, з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року (у випадку повідомлення Посольства України в Королівстві Нідерланди від 9 квітня 2014 року) та з 20 лютого 2014 року (у випадку повідомлення Міністерства закордонних справ України від 8 вересня 2015 року).
Застосувавши цей підхід разом із викладеними вище загальними міркуваннями щодо юрисдикції МКС на підставі п. 3 ст. 12 Статуту, можна зробити висновок: Україна визнала юрисдикцію МКС щодо злочинів проти людяності, воєнних злочинів і геноциду, починаючи з 21 листопада 2013 року.
Подібний варіант тлумачення знімає всі проблеми в частині обсягу юрисдикції МКС щодо злочинів, вчинених на території України під час російської агресії. Виглядає так, що прокурор МКС Карім Хан використав саме цей підхід у своїй заяві від 2 березня 2022 року про початок розслідування подій на території України.
Що принципово не враховано?
Згадані повідомлення Посольства України в Королівстві Нідерланди та Міністерства закордонних справ України були лише супровідними листами до відповідних заяв українського парламенту. Тому вирішальним для визначення обсягу заяв України щодо юрисдикції МКС є такі запитання. Чим є заяви Верховної Ради України щодо повідомлень Посольства України в Королівстві Нідерланди та Міністерства закордонних справ України? Інструкціями? Чи повноваженнями? Цілісними документами? Або взагалі немає жодного зв’язку?
Ці запитання мають вирішуватися відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів з урахуванням (але аж ніяк не виключно на підставі) Закону України «Про міжнародні договори України».
Відповідь на ці запитання дозволить визначити юридичну силу повідомлень Посольства України в Королівстві Нідерланди та Міністерства закордонних справ України та, відповідно, який із зазначених вище підходів до тлумачення обсягу юрисдикції МКС щодо України має бути застосований.
Як виправити цю невизначеність?
Залежно від погляду, наявність у Міжнародного кримінального суду юрисдикції щодо злочинів, вчинених на території України під час російської агресії, виглядає як повністю визначеною, так і абсолютно не врегульованою. І крапку в цьому може поставити лише рішення самого МКС.
Натомість існує інший, більш прийнятний для України шлях остаточного врегулювання проблеми. Це повноцінне приєднання до Статуту МКС.
Відповідно до ст. 11 Римського статуту, при приєднанні до Міжнародного кримінального суду держава (в порядку ч. 3 ст. 12) може зробити заяву щодо розповсюдження його юрисдикції на події до такого приєднання.
Отже, все, що треба зробити Україні, — ратифікувати Статут МКС і зробити декларацію про підтвердження наявності його юрисдикції щодо України у світлі заяв Верховної Ради України від 25 лютого 2014 та 4 лютого 2015 років, повідомлень Посольства України в Королівстві Нідерланди та Міністерства закордонних справ України і заяви прокурора МКС від 2 березня 2022 року.
Якщо ж Статут МКС не буде ратифікований, можливий «половинчастий» вихід. Це прийняття Верховною Радою України третьої заяви, яка підтвердить повноваження МКС, зазначені у відповідних повідомленнях Посольства України в Королівстві Нідерланди та Міністерства закордонних справ України, а також у заяві прокурора МКС від 2 березня 2022 року.
З погляду юридичної техніки, цей шлях не є ідеальним і поступається варіанту з ратифікацією Статуту МКС.