На сьогодні діяльність медичних представників (medical representative) на фармацевтичному ринку України є важливою і затребуваною. Саме медичний представник є ланкою, що з’єднує виробника лікарських засобів з працівниками сфери охорони здоров’я, які призначають лікарські засоби пацієнтам, і працівниками аптек, які здійснюють їх безпосередній продаж кінцевому споживачеві.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Просування лікарських засобів є однією з пріоритетних функцій медичного представника. У межах цієї функції здійснюється поширення інформації про лікарські засоби, їхні особливості, а також про перспективні розробки та дослідження у сфері створення лікарських засобів, шляхом проведення спеціалізованих зустрічей безпосередньо «в польових умовах» (у лікарнях чи аптеках), семінарів, презентацій, конференцій для працівників сфери охорони здоров’я та фармацевтики.
У цій статті ми поговоримо про ризики та відповідальність медичних представників, які актуальні саме в процесі роботи «в польових умовах».
Законодавчі обмеження, що тягнуть за собою ризики
Слід зазначити, що законодавство України у сфері охорони здоров’я прямо не регламентує діяльність медичних представників. Наприклад, поняття «візит медичного представника» законодавчо не визначено. Разом з цим, законодавство містить низку обмежень, які прямо чи опосередковано стосуються поширення інформації про лікарські засоби і розповсюдження зразків лікарських засобів.
Так, наприклад Закон України «Про рекламу» № 270/96ВР від 03.07.1996 (далі – Закон про рекламу) встановлює вимоги щодо змісту реклами про лікарські засоби, а також прямо забороняє рекламу лікарських засобів які:
• реалізуються лише за рецептом лікаря;
• внесені до переліку лікарських засобів, які реалізуються без рецепту, але заборонені для рекламування згідно з Наказом МОЗ № 876 від 06.11.2012; а також
• не зареєстровані.
За порушення цих обмежень передбачено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі п’ятикратної вартості розповсюдження реклами, або в розмірі до300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у разі неможливості встановити вартість розповсюдження реклами).
При цьому відповідно до Закону про рекламу під рекламою розуміється «інформація про особу чи товар, розповсюджена в будьякій формі і в будьякий спосіб, і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару». Під споживачами реклами розуміється «невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама». Таким чином, за певних обставин поширення медичними представниками інформації про лікарські засоби може бути рекласифіковано як реклама таких лікарських засобів. У такому випадку, медичного представника потенційно може бути притягнуто до відповідальності, якщо буде доведено, що його діяльність з розповсюдження інформації про лікарський засіб порушує описані вище обмеження щодо реклами лікарських засобів.