Якість надання медичної послуги і враження від її надання — не тотожні поняття. Те, що послуга не сподобалася чи самопочуття не покращилося, не означає, що її було надано неякісно, тобто мало місце неналежне надання медичної допомоги. Залишимося осторонь одвічного академічного теоретизування з приводу того, що таке прийом у лікаря — медична послуга чи медична допомога, оскільки воно дотепер не привело до чіткого бачення лінії, яка розділяє ці два поняття, і до розуміння, чому послуга не є у цьому разі допомогою і навпаки. Достоту як і з юридичною послугою і правовою допомогою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З погляду законодавства, яке відрізняє якісну медичну послугу від неякісної і встановлює відповідальність за неякісну, прийом у лікаря чи проходження будь-яких лікувальних процедур — це отримання медичних послуг. Тому в разі отримання неякісних (за обґрунтованим висновком пацієнта) медичних послуг слід апелювати до законодавства про захист прав споживачів. Саме як споживач хворий може домогтися відповідальності заподіювача шкоди і належної компенсації.
При цьому неважливо, чи послугу надано в приватній клініці, за що пацієнт сплатив з власної кишені, чи в державній, за що він заплатив податками. Оскільки медики здебільшого є працівниками державних чи недержавних закладів охорони здоров’я, згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, ці заклади мають відшкодовувати шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ними трудових обов’язків.
Не варто відразу йти до суду чи писати до МОЗ
Однак не варто відразу писати позов і нести його до суду. Специфіка галузі охорони здоров’я дає можливість задіяти державні органи, відповідальні за належне надання медичної допомоги. Зокрема, «Порядком контролю якості медичної допомоги», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.09.2012 №752 (далі — Порядок №752), не лише визначено, що таке якість медичної допомоги (надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров’я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров’я, п. 3), а й встановлено, що зовнішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється органами державної виконавчої влади у межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики (п. 6).
Попри те, що маємо правовідносини «споживач — надавач послуги», до компетенції Держпродспоживслужби перевірка виконання дотримання ліцензійних вимог медзакладами не входить. Звіт про виконання річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за 2020 р., розміщений на сайті Держпродспоживслужби, свідчить, що Служба перевіряє медзаклади всіх форм власності виключно щодо дотримання вимог санітарного законодавства чи вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності. І аж ніяк не дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів. Однак багато невдоволених пацієнтів вважають своїм обов’язком звернутися до органів Держпродспоживслужби й отримати відповідь, що це не їхня справа.
Водночас п. 8 Порядку №752 визначено, що у разі надходження скарг пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, проводиться перевірка шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги, яка здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров’я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров’я України та/або управлінь охорони здоров’я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки. У деяких випадках проводиться і службове розслідування. Саме до перелічених органів і варто звертатися в досудовому порядку зі скаргами.
Почати краще з головного лікаря медичного закладу, якому слід подати скаргу згідно з вимогами закону «Про звернення громадян», належно її зареєструвавши. Якщо вимоги пацієнта не буде задоволено, далі можна звернутися до управління охорони здоров’я району міста чи області, а далі — до Міністерства охорони здоров’я. Саме в такому порядку, адже у разі звернення відразу до МОЗ скарга піде звідти до місцевого департаменту охорони здоров’я на розгляд та опрацювання з посиланням на п. 3 ст. 7, ст. 15, 16 Закону України «Про звернення громадян», п. 6 «Положення про Міністерство охорони здоров`я України», п. 5 та 6 «Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації».
Докладніше кроки захисту прав пацієнта зображено у процедурі «Відшкодування шкоди у разі надання неякісної медичної послуги» на аналітично-правовій платформі Lex з посиланнями на відповідні норми законодавства.
Добровільно не відшкодують
У разі задоволення скарги пацієнта на досудовому етапі компенсація завданої шкоди може бути приємним винятком з правил. Зазвичай можна домогтися застосування заходів впливу щодо медпрацівника, чиї дії чи бездіяльність зашкодили пацієнту, та вжиття медичних заходів для усунення заподіяної шкоди (якщо це можливо), у кращому випадку — ще й повернення сплачених за медичні послуги коштів. Відшкодування моральної шкоди очікувати не варто. З такою вимогою — до суду.
Усі позови, з якими звертаються до суду невдоволені пацієнти, містять вимогу про відшкодування моральної шкоди, оскільки помилки медиків приносять страждання. Саме помилки, бо випадки умисного заподіяння шкоди медпрацівниками практично відсутні. Можна, звичайно, позиватися до медзакладу (чи лікарів приватної практики), минаючи досудовий етап, але на суді докази спроби пацієнта залагодити ситуацію і документи, зібрані в ході такої спроби (зокрема, висновок клініко-експертної комісії та/чи матеріали службового розслідування), свідчитимуть на користь позивача і стануть у нагоді як доказова база.
Згідно зі ст. 80 «Основ законодавства України про охорону здоров’я», особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров’я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність. При цьому варто мати на увазі, що така відповідальність не настає у разі відмови пацієнта від медичних приписів або порушення ним встановленого режиму (ст. 34 Основ), а шкода не відшкодовується, якщо немає причинного зв’язку між діями працівника і неприємними наслідками для пацієнта.
Між помилкою (недбалістю) медпрацівника і стражданнями пацієнта має бути зв’язок
Причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою є обов’язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди, а вина заподіювача має бути доведена. Цієї, здавалося б, простої формули зазвичай не дотримуються позивачі і часто — їхні адвокати. Як-от у справі № 490/6941/17, де позивачка вимагала
відшкодування шкоди від приватної стоматологічної клініки.
10 вересня 2021 р. суд першої інстанції відмовив у задоволенні її позову з тих мотивів, що позивачка не надала суду достатньо допустимих та належних доказів того, що послуги, надані їй у клініці, були неякісними, що саме внаслідок неякісних медичних послуг у неї виникла необхідність подальшого лікування. Під час гарантійного строку вона не зверталася у письмовому вигляді до адміністрації клініки, інших закладів, послуги оплатила в повному обсязі (не ставила питання про зменшення плати, розірвання договору тощо), не довела належними та допустимими доказами, що «перелікування» пов’язане з якістю раніше проведеного лікування, наявність причинно-наслідкового зв’язку між лікуванням у відповідача та після того в іншій клініці.
У справі № 404/570/19 (рішення від 22 січня 2020 р.) особа позивалася до обласної клінічної психіатричної лікарні про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди. Вимоги вона обґрунтовувала тим, що в результаті бійки в психіатричній лікарні з іншою пацієнткою дістала тілесні ушкодження, а медичну допомогу їй надано не було. Вимагала за таку шкоду 1 млн грн, хоча в позові зазначила, що моральну шкоду важко оцінити. Доказів, які свідчили б про причинно-наслідковий зв'язок між діями медперсоналу і погіршенням стану її здоров’я, позивачка не надала. Як і доказів, які дали б можливість оцінити її душевні страждання. Суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено, що погіршення стану її здоров’я зумовлено саме неправомірними діями/бездіяльністю відповідача, ненаданням їй медичної допомоги, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Замість 100 тис. — 400 грн
Вдалося отримати компенсацію моральної шкоди позивачці у справі №702/162/21 (рішення від 4 серпня 2021 р.), яка в позові до районної лікарні вказувала на безвідповідальне ставлення персоналу до виконання посадових обов’язків, невиконання зобов’язань перед замовником (НСЗУ) за програмою медичних гарантій, порушення її прав як пацієнтки, заподіяння матеріальних збитків у розмірі 8000,10 грн (до цієї суми увійшли, зокрема, оплати 4208,10 грн за «Набір кесарів розтин» та 531 грн за наркоз, придбані за рекомендацією лікаря, хоча кошти на пологи від НСЗУ до лікарні надійшли в повному обсязі) та моральної шкоди, яку позивачка оцінила в 100 тис. грн. Вона зазначала, що в результаті стресу й переживань з приводу конфлікту з медиками у неї припинилась лактація, і дитину перевели на штучне вигодовування, що призвело до погіршення здоров’я немовляти: з’явилися коліки, знизився імунітет, і це потребувало значних фінансових витрат. Зокрема, упаковка молочної суміші Nestle NAN коштує 400 грн, а вистачає її на 4 дні.
Суд з урахуванням обставин справи, характеру та обсягу заподіяних позивачці моральних страждань, ступеня їх доведеності вирішив за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 400 грн. Зазначений розмір моральної шкоди, за рішенням суду, відповідає вимогам розумності і справедливості. Матеріальну шкоду відшкодовано в сумі 4739,10 грн.
У справі № 44/3764/21 (рішення від 5 жовтня 2021 р.) позивачка просила суд стягнути зі стоматологічної клініки матеріальну шкоду у сумі 233 360 грн та моральну — в сумі 400 тис. грн, але позов не було задоволено через те, що вона «не скористалася правом на укладення письмового договору, або правом на отримання розрахункового документа, який підтверджує факт усного договору, акта виконаних робіт чи іншого документа, який би міг засвідчити факт надання їй неякісної послуги конкретним суб’єктом господарювання».
Отже, обов’язково треба збирати докази, бо саме на позивача закон покладає тягар доказування у таких справах. Які саме документи збирати, ми вже писали в публікації ЮГ за 30 жовтня 2017 р. «Чи може пацієнт захистити свої права?» Окрім наведеного там переліку (підтвердження того, що пацієнт звернувся до конкретного медичного закладу; результатів усіх лабораторних досліджень; діагнозу; рекомендацій лікаря; виписного епікриза; копії історії хвороби, в якій міститься більшість з перерахованої інформації), там згадано й такий документ, як висновок судово-медичної експертизи, бо в судовому спорі з мед закладом без експертизи на перемогу сподіватися не варто. Кілька тисяч судових рішень по таких спорах на платформі Lex, які легко відсортувати за ключовими словами, промовисто свідчать саме про це.
Експертиза обов’язкова
Приміром, рішення у справі № 537/828/19 від 5 березня 2020 р. суд прийняв «на підставі загальних знань та норм права», тоді як доказів, що в розумінні вимог ЦПК могли б підтвердити обставини, на які позивачка посилалася як на підставу своїх вимог (у цьому випадку відповідність дій лікарів наказам МОЗ, правильність встановленого останніми діагнозу, що тягне за собою доцільність операційного втручання, тощо) і встановлення яких потребує спеціальних знань у галузі медицини та якими, відповідно до вимог закону, може бути виключно висновок експерта, позивачкою надано суду не було.
Зазвичай на вирішення судово-медичної експертизи ставляться питання:
- Які захворювання, симптоми, синдроми були у особи на момент звернення за медичною допомогою?
- Які види медичних послуг було надано особі?
- Чи відповідають нормам, стандартам якості медичні послуги, надані особі?
- Чи є у особи дефекти, пошкодження органів, які залишилися після надання медичних послуг, які потребують (потребували) виправлення та/ або лікування?
- Чи є неякісне надання медичних послуг причиною, що потягла за собою наслідок у вигляді повторного лікування (перелікування)?
Одним з важливих доказів заподіяння і розміру моральної шкоди є також судово-психологічна експертиза, на вирішення якої ставляться питання на зразок:
- Які індивідуально-психологічні особливості має особа?
- Чи відбулися зміни в емоційному стані особи, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості, що виникли внаслідок впливу певних обставин (лікарська помилка, недбалість, порушення права на достовірну та своєчасну інформацію про стан здоров’я тощо)?
- Чи є ситуація психотравмуючою для особи і чи завдано їй страждання (заподіяно моральну шкоду)?
- Якщо особі завдані страждання (заподіяно моральної шкоди), який орієнтовний розмір становить грошова компенсація за них?
Приміром, у справі №463/3653/14-ц, де було проведено судово-психологічну експертизу, суд задовольнив позов до обласної клінічної лікарні у частині стягнення 160 тис. грн компенсації моральної шкоди.
Якщо ж неякісна медична послуга призвела до тяжких наслідків, захист прав пацієнта має відбуватися за правилами кримінального судочинства, а відшкодування шкоди — в порядку цивільного позову у кримінальному провадженні. Але це вже окрема складна тема, зокрема й через те, що обвинувальні вироки трапляються дуже рідко.