Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» запроваджено зміни не лише шляхом введення нових кодексів у цивільному, господарському процесі та адміністративному судочинстві, але й шляхом внесення деяких змін до кримінального процесу, які набудуть чинності вже 16.03.2018 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Усі підрозділи органу досудового розслідування до одного суду незалежно від місцезнаходження
Якщо брати до уваги здійснення досудового розслідування на прикладі Національної поліції України, то кожен територіальний відділ поліції подає клопотання про забезпечення кримінального провадження до суду в межах свого фактичного територіального знаходження та, як правило, у відповідний районний суд, назва якого збігається з назвою району відповідного підрозділу (тобто Деснянське УП ГУНП у м. Києві до Деснянського районного суду м. Києва, Шевченківське УП ГУНП у м. Києві до Шевченківського районного суду м. Києва тощо).
До набуття чинності змінами, у ст. 132 КПК України чітко було встановлено, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді (тобто відсторонення від посади, тимчасовий доступ до речей та документів, арешт майна, запобіжні заходи) подаються до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Водночас зміни регламентують, що заходи забезпечення кримінального провадження розглядатиме лише суд за місцем реєстрації органу досудового розслідування як юридичної особи.
Так, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа в м. Києві зареєстроване лише Головне управління Національної поліції у м. Києві. Фактично юридична адреса знаходиться Шевченківському районі, тоді як управління поліції – в кожному районі окремо.
Це означає, що з 16.03.2018 р. всі управління поліції у м. Києві, незалежно від району, будуть звертатися з такими клопотаннями виключно до Шевченківського районного суду м. Києва.
Також це стосується структурних підрозділів – відділів поліції ГУНП у Київській області. Оскільки ГУНП в Київській області знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, а змінами до ч. 2 ст. 132 КПК України чітко регламентовано, що навіть якщо фактичне місцезнаходження структурного підрозділу органу досудового розслідування відрізняється від зареєстрованого місцезнаходження органу досудового розслідування як юридичної особи, подання та розгляд клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюються виключно слідчим суддею місцевого суду за зареєстрованим місцезнаходженням органу досудового розслідування як юридичної особи.
Аналогічні правила встановлюються щодо клопотань про застосування запобіжних заходів та клопотань про надання дозволу на обшук.
Нові строки досудового розслідування
Згідно зі змінами до ч. 1 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Відтепер регламентується, що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:
- 6 місяців – у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;
- 12 місяців – у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;
- 18 місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Зміни до КПК України регламентують, що слідчий/прокурор також зобов’язані закрити кримінальне провадження у випадку, коли закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, та жодній особі не було повідомлено про підозру.
Тобто з моменту набуття чинності вищевказаними нормами всі «фактові провадження» закриватимуть у зв’язку з відповідними строками.
Необхідно буде закривати кримінальні провадження, в межах яких нікому не повідомлено про підозру. Натомість періодично можуть активно проводитися обшуки, не даючи можливості суб’єктам господарської діяльності нормально працювати, адже до набуття чинності змінами строки обчислюються виключно від дня повідомлення особі про підозру. Все решта зазначено як «розумні строки».
Якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи, кримінальне провадження підлягає закриттю.
Як же тепер продовжуватимуться строки досудового розслідування?
Раніше «фактові кримінальні провадження» могли невідомо скільки «лежати у сплячому вигляді» та фактично могли активізуватися в будь-який момент. Строки досудового розслідування продовжувалися до 3 місяців керівником місцевої прокуратури, до 6 місяців – регіональною прокуратурою, до 12 місяців – ГПУ.
Звичайно, сторона захисту мала право подати заперечення щодо відсутності необхідності продовження строків, натомість така процесуальна дія мала «формальний характер».
Після набуття чинності змінами строк у фактових кримінальних провадженнях може бути неодноразово продовжений слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений п. 1-3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу.
Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у 2-місячний строк, він може бути продовжений в межах 12 та 18-місячних строків до 3 місяців – керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; до 6 місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником або заступником, заступниками Генерального прокурора; до 12 місяців – слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором або його заступниками.
Строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до 3 місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження; до 6 місяців – внаслідок особливої складності провадження; до 12 місяців – внаслідок виняткової складності провадження.
Порядок продовження строку досудового розслідування слідчим суддею надає можливість стороні захисту викласти свої доводи щодо відсутності підстав для продовження строку досудового розслідування, а саме:
- обґрунтування протиправності та необґрунтованості повідомлення про підозру;
- відсутність складності провадження та бездіяльність органу досудового розслідування;
- відсутність необхідності отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови, що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.
Таким чином, зміни надають можливість суду контролювати орган досудового розслідування, щоб останній був позбавлений права розтягувати строки досудового розслідування.
Що нового під час обшуків?
Було внесено зміни до порядку проведення обшуку (ст. 234, ст. 236 КПК України). Звичайно, чимало позитивних змін відбулося завдяки так званому «Закону маски-шоу стоп».
Які ж ще зміни будуть?
Клопотання про обшук повинні містити додатково індивідуальні або родові ознаки речей, документів, іншого майна або осіб, яких планується відшукати, а також їхній зв’язок зі вчиненим кримінальним правопорушенням, що має виключати можливість у правоохоронних органів вилучати будь-які речі, документи, грошові кошти, засоби телефонного зв’язку.
Додатково слідчий у клопотанні повинен буде зазначити обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, неможливо отримати органом досудового розслідування у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей, відповідно до ч. 2 ст. 93 цього Кодексу, або за допомогою інших слідчих дій, передбачених цим Кодексом, а доступ до осіб, яких планується відшукати – за допомогою інших слідчих дій, передбачених цим Кодексом. Зазначена вимога не поширюється на випадки проведення обшуку з метою відшукання знаряддя кримінального правопорушення, предметів та документів, вилучених з обігу.
Слідчий суддя відмовлятиме у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор не доведе, що за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання і вилучення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування і встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, а також заходом, пропорційним втручанню в особисте та сімейне життя особи.
Враховуючи, що розгляд клопотань про надання дозволу на обшук підлягають аудіофіксації, а з 2019 р. – відеофіксації, то під час судового розгляду сторона захисту завжди зможе довести, що під час надання дозволу на обшук судом не було достовірно з’ясовано, що втручання в особисте та сімейне життя особи було доцільним.
Також додатково встановлено, що у разі відмови у задоволенні клопотання про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчий/прокурор не має права повторно звертатися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на обшук того самого житла чи іншого володіння особи, якщо у клопотанні не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею. Це виключає право слідчого/прокурора подавати безпідставно велику кількість ідентичних клопотань до суду, доки розгляд клопотання не потрапить до судді, який погодиться надати дозвіл.
Незалежно від стадії обшуку, слідчий/прокурор або інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов’язані допустити до місця його проведення захисника чи адвоката. Слідчий/прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий/прокурор зобов’язані допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.
Обшук особи здійснюється особами тієї самої статі у присутності адвоката/представника на вимогу такої особи. Неявка адвоката, представника для участі у проведенні обшуку особи протягом 3-х годин не перешкоджає проведенню обшуку. Перебіг і результати особистого обшуку підлягають обов’язковій фіксації у відповідному протоколі.
Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді обов’язково фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.
Додатково варто зазначити, що з 07.12.2017 р. недопуск адвоката до обшуку тягне за собою недопустимість зібраних під час обшуку доказів.
Експертизи по-новому
Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження, або якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.
Відповідно до змін, слідчий/прокурор зобов’язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи, а не напряму до експерта.
Згідно зі ст. 243 КПК України в новій редакції, експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження.
Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше ніж через 5 днів від дня його надходження до суду. Таке клопотання може бути задоволене, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що для вирішення питань, котрі мають істотне значення для кримінального провадження, необхідно залучити експерта.
Слідчий суддя самостійно визначає експерта, якого потрібно залучити, або експертну установу, якій необхідно доручити проведення експертизи. Зазначена обставина повинна виключати можливість залучення сумнівних експертів, оскільки досить часто з боку працівників правоохоронних органів злучаються не експерти, а спеціалісти, які відповідно до своїх повноважень, не завжди мають право проводити той чи інший вид експертизи.
Цікавим моментом є те, що слідчий суддя чи суд, вирішуючи питання про призначення експертизи, має право не включити до ухвали запитання, поставлені особою, яка звернулася з відповідним клопотанням, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі. Таким чином, якщо фабула кримінального провадження містить відомості про один злочин, то питання, які не стосуються обставин такого кримінального провадження, можуть бути відхилені судом.
Скасування повідомлення про підозру
Повідомити про підозру та у зв’язку з цим обрати запобіжний захід до особи – процес нескладний та завжди містить суб’єктивну думку слідчого/прокурора щодо обставин можливого вчинення особою того чи іншого злочину.
Згідно зі змінами, відтепер можна буде оскаржити повідомлення слідчого/прокурора про підозру після спливу 1 місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або 2 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Такі нововведення надають новий інструментарій захисту підозрюваного від необґрунтованих підозр у вчиненні злочину. Звичайно, буде нова судова практика, яку творитиме сторона захисту, але це дає додаткові можливості ще на стадії досудового розслідування закінчити кримінальне провадження або побудувати позицію захисту в напрямку виправдування особи або пом’якшення кваліфікації дій особи шляхом скасування повідомлення про підозру в злочині, який інкримінують особі.
Чому це важливо?
Можна навести приклад у корупційних правопорушеннях, коли вносять відомості до ЄРДР за ч. 3 або ч. 4 ст. 368 КК України, а обвинувальний акт до суду передають за більш «легкою» кваліфікацією щодо злочинів, які не належать до тяжких чи особливо тяжких.
Для чого це робиться з боку правоохоронних органів? Відповідь є очевидною. Для можливості обрати найсуворіший запобіжний захід як тримання під вартою та для можливості здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, які проводяться виключно у кримінальних провадженнях щодо тяжчих або особливо тяжких злочинів.
Що ж принесуть нам зміни до КПК України – невідомо. Однак сподіваємося, що покращиться процес проведення досудового розслідування та буде усунено можливість зловживання прогалинами КПК з боку органу досудового розслідування.