У ВРУ зареєстровано проєкт, що передбачає можливість ставати суддями у 25 років. Чи вплине це на довіру до суддів, запитали у адвокатів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Григорій Павленко, адвокат Pavlenko Legal Group
Наприкінці 2021 р. народним депутатом України Сергієм Гривком було внесено до Верховної Ради законопроєкт №6498, яким пропонується внести зміни до Закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо вимог до кандидатів на посаду судді.
Справа в тому, що на даний час суддею може стати громадянин України, не молодший 30 та не старший 65 років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше 5 років. Законопроєкт передбачає зниження мінімальної вікової планки до 25 років. В пояснювальній записці до нього зазначено, що такі зміни необхідні для підвищення довіри суспільства до судової гілки влади. Яким саме чином більш молоді судді вплинуть на стан довіри до суддів, суб’єкт законодавчої ініціативи, на жаль, не зазначає.
З моєї точки зору, зниження вікової планки для кандидатів на посади суддів жодним чином не вплине на довіру до суддів. Недовіра людей має складне, вибудоване роками підґрунтя, яке потребує комплексного вирішення проблеми, і сам по собі вік суддів тут не має критичного значення. Довіра суспільства до суддів залежить, у першу чергу, від прозорості їх обрання на посади — кваліфікаційного шляху, який проходить кандидат на посаду судді до призначення.
Далі, після призначення на посаду суддя має отримати гарантії незалежності, недоторканості, адекватності покладеного навантаження та гідної оплати праці. Вік не є ключовим для відновлення довіри суспільства до системи правосуддя. Тепер щодо логіки 25-річного цензу. Давайте просто порахуємо. Беру для прикладу себе. Оскільки я не вундеркінд, швидкість мого навчання подібна до більшості українців. Отже, я пішов до школи у 7 років та закінчив її, коли мені було 17. Далі відразу вступив до вищого навчального закладу, де через 6 років отримав повну вищу освіту. На момент її отримання мені виповнилося 23 роки. Лише після отримання повної вищої освіти починає нараховуватися стаж професійної діяльності у сфері права. Таким чином, якщо я не витрачу жодного дня й відразу почну отримувати юридичний стаж, стати суддею я зможу щонайменше у 28, бо мені ж треба ще 5 років відпрацювати. Тобто є велике питання до реальної можливості стати суддею в 25 років Плюс треба робити похибку на саму тривалість процедури відбору суддів, яка може затягуватися на довгі місяці.
Інше питання в тому, наскільки сформована особистість людини в 25 років, у т.ч. в професійному плані. На кожного суддю покладається величезна відповідальність, і особа, яка приступає до виконання обов’язків судді, має бути зрілою та мати, окрім юридичних знань, певний життєвий досвід. За таких обставин до обговорюваної законодавчої ініціативи слід поставитися критично, адже вона навіть математично не зовсім відповідає реаліям України.
«Віковий ценз» для суддів має обговорюватись вченими та практиками
Дмитро Моруженко, юрист Legal House
Все частіше у нашій країні обговорюється нагальна потреба в оновленні суддівського корпусу. На сьогодні суди перевантажені великою кількістю справ, а динамічність їх розгляду не відповідає вимогам процесуального законодавства. У зв’язку з цим виникає потреба в розширенні кадрового складу судової гілки влади. 4 січня було зареєстровано законопроєкт №6498, ініціатором якого виступив член депутатської фракції політичної партії «Слуга Народу» Сергій Гривко. Метою цього проєкту є відновлення довіри до судової влади, зменшення навантаження на суддів, підвищення якості розгляду справ, можливість брати участь у конкурсах на заняття посад суддів для більшої кількості фахівців і, як наслідок, збільшення вибору серед кандидатів.
Як пропонується законопроєктом, у ч. 1 ст. 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» віковий бар’єр для кандидатів на посади суддів можуть змінити з 30 до 25 років. Зазначу, що прийняття такого закону матиме як позитивні, так і негативні наслідки.
- Серед позитивних:
- збільшиться «конкуренція» на вакантні посади суддів, можливість участі в доборах кандидатів буде надана ширшому колу фахівців;
- оновиться суддівський корпус;
- зменшиться навантаження на суддів;
- будуть дотримані розумні строки розгляду справ.
Негативними є такі:
- на сьогодні відсутній правовий механізм, яким було б врегульоване питання набуття 5-річного стажу в галузі права для 25-річної особи. Як передбачено чинним законодавством, стаж у сфері права починає нараховуватись лише після набуття ступеня магістра права. Проте ступінь магістра в Україні набувають особи у віці щонайменше 20–22 роки. З огляду на це можливість претендувати на посаду судді вже у 25 років відсутня, оскільки тоді кандидат не буде відповідати усім вимогам, передбаченим ст. 69 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»;
- відсутність досвіду у 25-річного кандидата порівняно з іншими особами, які претендують на посади суддів у віці 30 та більше років та мають глибші знання з матеріального та процесуального права;
- недостатність професійного досвіду для того, щоб прийняти рішення у справі, керуючись лише наявними доказами та фактами, а не внутрішніми переконаннями;
- відсутність досвіду у веденні судового процесу, щоб пом’якшувати суперечки сторін, що конфліктують, а також свідомо коригувати власний психологічний стан у непередбачуваних ситуаціях.
Крім того, питання зниження «вікового цензу» має бути обговорене як вченими-теоретиками, так і практикуючими суддями, оскільки обмеження віку є не просто однією з умов для кандидатів у судді. Чинний Закон «Про судоустрій і статус суддів» №4734 від 30.05.2016 р. визначив організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, де було закріплено віковий ценз для кандидатів на посади суддів — 30 років. Він прийшов на зміну попередньому Закону «Про судоустрій і статус суддів», прийнятому в 2010 р., де діяв віковий бар’єр у 25 років.
Пропозиція законопроєкту про зниження вікового цензу до 25 років залишається на сьогодні недостатньо обґрунтованою з огляду на практику європейських країн та сучасні українські реалії. Так, у європейських країнах, особливо «старої Європи», доступ осіб до вчинення правосуддя та отримання статусу судді дозволяється у досить зрілому віці. Водночас їх судова система та процедура призначення суддів добре організована, без зайвих фізичних та психологічних навантажень, що нехарактерно для сучасної України.
За кожне рішення, де вирішується доля людини, суддя несе відповідальність, тому, окрім теоретичної основи, він мусить мати вагомий практичний досвід. Встановлення вікового бар’єру в 30 років є необхідним з огляду на специфіку професійної діяльності і необхідність отримання життєвого досвіду перед вступом на посаду для усвідомлення відповідальності судді.
Вакансії заповнять, а суддів здебільшого не буде
Євгеній Солодко, партнер Sayenko Kharenko, адвокат
Відразу зазначу, що цей коментар — швидше особисті міркування на підставі професійного і життєвого досвіду, ніж юридичний висновок. Папір стерпить все. Отримати статус судді можна і в 25 років, але чи можна стати суддею у віці обмірковування свого життя?
Суддя — це і «розсудити», і «осудити», і «засудити». За кожним з цих слів — людські долі, особливо у кримінальній юстиції. Згадаймо, що суддя ухвалює рішення на підставі внутрішнього переконання. Чи достатньо для його формування лише знання закону? Думаю, що ні. На Сході є вислів «старий волоссям», тобто сивий. Це людина, яка має вагомий життєвий досвід. А. Ф. Коні писав: «Кожний вдумливий суддя, лікар і священник з досвіду своєї професії знає, що життя часом підкидає такі драми та трагедії, перед якими безсилий найсміливіший політ фантазії». Навряд чи варто чекати на житейську мудрість від 25-річного судді. Мені здається, що віковий ценз для цієї професії має бути 45 років. У цьому віці життя стає зрозумілішим, і слово «справедливість» наповнюється іншим змістом.
Схоже, парламент з допомогою цього законопроєкту вирішив заповнити суддівські вакансії. Потім ВРП, яка рано чи пізно запрацює, почне розглядати скарги на цих молодих суддів, а активісти писатимуть про суддівське свавілля. Власне, ми як суспільство пожинаємо плоди дискредитації судової системи, яка подавалася під виглядом судової реформи. Людина в мантії не має нині належної поваги, їй образливо працювати в подібних умовах, її може безкарно принизити будь-хто під приводом «боротьби з корупцією». До того ж, незмінним залишається бажання влади контролювати судову систему. Відповідно, ми не маємо незалежних суддів, і набір 25-річних цю проблему не вирішить: вакансії заповнять, а суддів здебільшого не буде.
Якщо ми хочемо бачити справді незалежну судову гілку влади, треба міняти ставлення до суддів, інакше вони перетворяться на чиновників у мантіях.