У процесі розвитку правової системи, становлення і формування правової держави, де декларується, а головне – втілюється принцип верховенства права, велика увага приділяється інститутам, покликаним захищати права людини. Особливе місце серед таких інститутів займає адвокатура, діяльність якої суттєво підвищує гарантії забезпечення конституційних прав та свобод громадян.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За чинним законодавством України, адвокатура – це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання своєї організації і діяльності у порядку, встановленому законом. Наведене визначення по-своєму вдале з точки зору законодавчої техніки, однак далеко не повністю відображає, ким і чим сьогодні є український адвокат.
Мусимо констатувати, що на нинішньому етапі розвитку правової системи України задекларований у Конституції принцип верховенства права все ж є більше декларативним, ніж реально втіленим на практиці. Адвокати, мабуть, як ніхто погодяться з цією тезою. У новинах та соціальних мережах досить часто набувають розголосу випадки порушення їх професійних прав органами досудового слідства, прокуратури або суду. Тим не менше, переважна більшість адвокатів добросовісно виконують свої обов’язки із захисту клієнтів всупереч тим негативним факторам, які, на жаль, мають місце у їх роботі.
Роль адвоката у кримінальному процесі – занадто широке питання, на яке існує безліч відповідей. Очевидно, перш за все його роль у конкретному кримінальному провадженні визначається тим, який процесуальний статус має його клієнт і чого саме він очікує від свого захисника. Коли адвокати працюють командою, роль кожного у досягненні спільної мети також залежить від розподілу роботи всередині такої команди. Відтак, описуючи роль адвоката у кримінальному провадженні, потрібно враховувати ці фактори.
У одній із розмов прокурор запитав, як можна здійснювати захист злочинців з моральної точки зору. Такі питання час від часу ставлять люди, яким складно зрозуміти, що право на кваліфікований юридичний захист – це гарантія того, що невинна людина не отримає незаслужене покарання. Кожен адвокат, хто обрав цю професію за покликанням, дійсно вірить у цей постулат. Саме він і формулює головну ціль та роль адвоката у кримінальному провадженні.
Описати усі аспекти здійснення захисту у рамках однієї статті просто неможливо, однак спробуємо прокоментувати окремі моменти адвокатської діяльності у кримінальному провадженні.
Ні для кого не секрет, що особливої дружби та взаєморозуміння між адвокатами та стороною обвинувачення практично у жодному кримінальному провадженні не існує, що, власне, легко пояснити принциповою відмінністю цілей та методів роботи цих сторін процесу. Тим не менш, на нашу думку, у рамках роботи в процесі адвокат має вибудовувати зі слідчим, прокурором, судом прагматичні та конструктивні відносини, отримуючи від того додаткові переваги для захисту свого клієнта. Деструктивна позиція адвоката по відношенню до процесу як такого дуже рідко допомагає у захисті клієнта, проте й ігнорувати порушення закону, які допускає обвинувачення по відношенню до його клієнта, адвокат не може. У таких випадках він має бути принциповим та адекватно реагувати на допущені порушення, незважаючи на відносини, які існують між ним та процесуальним опонентом.
З метою обґрунтування своїх правових позицій сторона обвинувачення та сторона захисту формально наділяються рівними правами у питаннях збирання та подання доказів. Такий принцип урівноваження прав сторін у доказуванні є вагомою гарантією забезпечення об’єктивності розгляду справи. Але досудове розслідування, як і раніше – сфера монопольної домінації сторони обвинувачення, діяльність якої зазвичай спрямована виключно на збирання вигідних їй доказів. На цій стадії сторона обвинувачення має потужний арсенал матеріальних, технічних, організаційних засобів для збирання доказів, а сторона захисту, яка не отримала дійсно дієвих інструментів збору доказів, не в змозі їй рівноцінно протистояти.
Слід підкреслити, що способи, якими сторона захисту може здійснювати збирання доказів, передбачає ч. 3 ст. 93 КПК України. Їх перелік досить великий, але, на відміну від сторони обвинувачення, їх реалізація не забезпечується державним примусом. Часто сторона захисту просто отримує невмотивовані відмови у отриманні тих чи інших доказів. У той же час, дефіцит можливостей отримувати потрібні докази у певному розумінні змушує адвокатів еволюціонувати, розвиваючи інтелектуальні та прикладні навички, за допомогою яких вдається «перегравати» опонентів. Саме завдяки умінню розвивати у собі такі навики наші колеги стають успішними в питаннях захисту своїх клієнтів та отримують публічне визнання як метри адвокатури.
Однак збір доказів далеко не вичерпує усіх функцій захисту. Ще одним його важливим компонентом є безпосередня робота з органами обвинувачення та суду. Адвокат має гарантувати дотримання прав свого клієнта при здійсненні процесуальних дій, не допускаючи порушень закону з боку опонентів. Це принциповий аспект у нашій роботі, оскільки саме у цій частині права наших клієнтів порушуються найбільше.
Суд, на нашу думку, є найскладнішим та найважливішим етапом захисту. Працюючи на стадії судового розгляду, адвокат, якщо говорити загалом, принципово та з використанням усіх доступних йому інструментів стоїть на своїй правовій позиції, не допускаючи нав’язування суду прокурором версії обвинувачення. На цій стадії найголовніше – перемогти опонента у «інтелектуальній дуелі».
Коли мова заходить про оцінку ролі адвоката у кримінальному провадженні, практично завжди говорять про адвоката, який здійснює захист обвинуваченого. Але ж представництво інтересів потерпілої сторони також у надзвичайно великій кількості випадків є питанням досягнення правосуддя та гарантування захисту прав потерпілого від злочину.
Обставина, яка не є секретом для адвокатів – низька ефективність та якість досудового розслідування. Із досвіду захисту потерпілих можна сказати, що у таких випадках адвокат стає одночасно другим слідчим та прокурором, часто проводить фактично усю роботу із збирання та надання обвинуваченню доказів, які останнє використовує для притягнення винної особи до відповідальності.
Наразі адвокати нашої компанії здійснюють представництво інтересів потерпілого фермера, якому, вірогідно, конкурент спалив поле, де клієнт вирощував пшеницю. Звичайно, наша оцінка суб’єктивна, однак якість слідства до вступу адвокатів у справу залишала бажати кращого. Відтак довелося фактично брати ініціативу у свої руки, зокрема збирати докази, ініціювати проведення слідчих дій та експертиз. В результаті вдалося зібрати доказову базу, яка стала підставою для вручення повідомлення про підозру.
Зрозуміло, що адвокат є, перш за все, фахівцем, який має надавати юридичну допомогу, однак досить часто клієнту потрібна також психологічна підтримка, оскільки далеко не кожен може витримати психологічний тиск, який відчуває учасник кримінального провадження. Часто внаслідок професійної деформації адвокати сприймають кримінальний процес виключно як набір певних процесуальних дій, забуваючи, що клієнт може відчувати себе, м’яко кажучи, некомфортно, тому дуже важливо здійснювати його емоційну підтримку. Трапляються випадки, коли перед початком допиту клієнт поводить себе цілком адекватно і виглядає підготованим до того, щоб не піддатися на хитрощі слідчого, а вже через 5 хвилин після початку слідчої дії ти помічаєш, що твій клієнт починає нервувати і боятися того, хто його допитує. У такий момент дуже важливо показати клієнту, що у вас все під контролем, для паніки немає жодної причини, а він має тримати себе у руках.
На завершення хотілось би сказати, що перед сучасними українськими адвокатами стоять непрості завдання та виклики, однак з кожним роком стає все більше фахівців, які дійсно прагнуть створити в Україні таку адвокатуру, якій будуть довіряти клієнти зокрема та суспільство в цілому. Впевнені, що спільними зусиллями ми зможемо досягти цієї мети.