У царині скасування арештів, накладених на майно у кримінальному процесі, існує безліч суперечливих питань, з яких навіть найвищі судові органи приходять до діаметрально протилежних висновків. Це один з феноменальних прикладів цілковитої застосовності новітніх фізичних теорій до сучасної української юриспруденції, в якій замість правової визначеності маємо справу з нелінійними динамічними системами, в яких неможливе довгострокове прогнозування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У цій статті зупинимося виключно на проблематиці способів скасування арешту майна, залишаючи за межами цілу низку наявних проблем з визначенням суб'єктів оскарження, підстав скасування арешту майна та інших пов'язаних з цим питань. Почнемо з простого…
Якщо арешт на майно був накладений у кримінальному провадженні згідно з правилами чинного КПК України (2012 р.), то процес оскарження не викликатиме особливих перешкод у правозастосуванні, а набір опцій оскарження залежатиме від стадії провадження. «По гарячих слідах» на ухвалу слідчого судді про арешт майна можна подати апеляційну скаргу. Якщо апеляційне оскарження не застосовувалося або не мало успіху, без обмеження у строках та за кількістю спроб, але в межах досудового розслідування, можна звертатися до слідчих суддів із клопотаннями про скасування арешту.
Ухвала слідчого судді про скасування арешту під час досудового розслідування не підлягає оскарженню. Її прямим наслідком має бути негайне повернення майна (у тому числі зняття обтяжень у відповідних реєстрах), а з 17.10.2019 р. — ще й повідомлення слідчим або прокурором слідчому судді про здійснення такого повернення. Проте слідчі примудряються саботувати прямі приписи закону, а найбільш «талановиті» — звертаються з повторними клопотаннями про накладення арешту на майно. Практикою вироблений цілий арсенал способів законної протидії таким проявам правового нігілізму.