Уже минуло понад півроку відтоді, як набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК). Звісно, узагальнювати практику застосування нових процесуальних норм ще зарано, однак учасники кримінальних проваджень уже встигли відчути на собі як позитивні зрушення, так і недоліки дії цього правового акта.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Наразі вже з’явилася низка документів, як то листи Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, інструкції Генеральної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ, що уточнюють окремі положення чи роз’яснюють практичне застосування окремих норм КПК. Прогнозую, що з часом, принципові моменти знайдуть відображення і в самому Кодексі у вигляді доповнень чи змін.
Не критикують новий КПК, а точніше окремі його положення, тільки ледачі. Однак, оцінюючи документ цілісно, слід визнати, що він є прогресивним, таким, що покликаний докорінно змінити концепцію кримінального провадження.
Окрім приведення цієї галузі у відповідність до європейських стандартів, прийняття нового КПК має на меті розвантаження судової та пенітенціарної систем, забезпечення дотримання розумних строків та чи не найголовніше – принципу змагальності сторін кримінального провадження – захисту та обвинувачення, адвоката та прокурора, залишаючи суду функції арбітра та прийняття рішення по справі на підставі тих доказів та аргументів, що біли надані протягом судового засідання.