Як і на будь-яку сферу, велика війна суттєво вплинула на судову систему. Зокрема передусім постали питання доступу до правосуддя, що за будь-яких обставин має залишатися пріоритетною гарантією кожного громадянина. Ці питання стосуються порядку здійснення правосуддя на тимчасово окупованих територіях або на територіях, де ведуться активні бойові дії, а також на прифронтових територіях, що знаходяться під ризиком постійних обстрілів. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Що каже закон На розв’язання проблем, пов’язаних із перебуванням судових органів на лінії зіткнення або в населених пунктах, які перебувають під окупацією, Законом України від 03.03.2022 «Про внесення зміни до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об’єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв’язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, може бути змінено територіальну підсудність судових справ, які розглядаються в такому суді. Це відбувається за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду. Такі справи передають до найбільш територіально наближеного суду або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження, то воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Радою суддів України (РСУ) контролюється організаційне забезпечення судових органів, зокрема шляхом систематичного опублікування рекомендацій щодо роботи суддів в умовах воєнного стану. Тут слід відзначити, що відповідно до відомостей, розміщених на офіційному сайті РСУ, ситуація щодо розгляду судами справ є контрольованою, а доступ до правосуддя та розгляд справ у розумні строки залишається пріоритетом діяльності судів навіть в умовах війни. На практиці Як практикуючий адвокат, можу зазначити, що безперебійність функціонування судової системи Верховним Судом забезпечена повною мірою. Насамперед це реалізується шляхом зміни територіальної підсудності у разі необхідності. Окрім цього, в умовах воєнного часу участь у судовому розгляді справ все частіше забезпечується в режимі відеоконференцій, що значно пришвидшує розгляд. Особливо, у випадку, коли учасник судового процесу був вимушений покинути своє місце проживання та поїхати у безпечніше для нього місце. Також, слід зазначити, що доволі значна кількість суддів лояльно ставляться до учасників справи, які з різних причин, викликаних воєнним станом, не мають можливості прибути на судові засідання. Звісно, що мова йде про випадки, коли в діях учасників проваджень немає ознак зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду. Суди прифронтових зон Щодо здійснення правосуддя у кримінальних провадженнях на територіях, де хоча і відсутні активні бойові дії та вони не перебувають під окупацією, однак постійно існує загроза ракетних ударів, то можна зазначити, що основна проблема з якою зіштовхнулись суди та органи досудового розслідування – це обрання (продовження строку) запобіжних заходів особам, підозрюваним у кримінальних правопорушеннях, щодо яких спливає строк тримання під вартою. Передусім це пов’язано із систематичними ракетними обстрілами з боку країни-агресора російської федерації, скерованими на критичну, військову та цивільну інфраструктуру, оскільки під час таких дій оголошується повітряна тривога, а отже виникає необхідність дотримуватись правил безпеки та прямувати до укриття. Тобто у випадку оголошення тривоги, суд фактично має призупинити розгляд справи, забезпечивши дотримання безпеки учасників процесу, а продовжити процес – тільки тоді, коли небезпека минула. Водночас строк утримання особи під вартою, який не підлягає продовженню, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України спливає навіть у випадку, коли у судовому засіданні щодо розгляду клопотання про його продовження оголошено перерву до закінчення повітряної тривоги. У зв’язку з цим, перед кожним суддею постає питання щодо можливості продовження судового засідання за такими категоріями справ під час оголошеної ракетної небезпеки. Зворотною стороною медалі рішення про продовження такого засідання є ризик звернення підозрюваного та його захисників до судів апеляційних інстанцій зі скаргами та вимогою скасування судового рішення, ухваленого в умовах повітряної тривоги. Натомість рішення судді про оголошення перерви у справах, де строк утримання особи під вартою знаходиться на межі завершення, несе ризики звільнення такої особи з-за ґрат. А це, своєю чергою, продукує нові ризики, передбачені ст. 177 КПК України «Мета та підстави застосування запобіжних заходів». Зараз на території України функціонує лише одна зала судових засідань, яка знаходиться в бомбосховищі та обладнана всіма технічними засобами для проведення судових засідань навіть під час оголошення повітряної тривоги. Таку залу облаштували у Вінницькому апеляційному суді. Всі інші судові органи, на жаль, продовжують здійснювати свою діяльність без відповідних приміщень та подекуди у зв’язку із процесуальною необхідністю навіть під час повітряних тривог. Кримінал та закон Окремо слід звернути увагу, що під час повномасштабної війни до Кримінального процесуального кодексу України були внесені деякі зміни. Так, тепер ст. 615 визначено особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану, зокрема, встановлено особливий порядок дій органів досудового розслідування та прокуратури у випадку, коли відсутня об’єктивна можливість виконання слідчими суддями їхніх повноважень. Так, у разі введення воєнного стану та, якщо відсутня об’єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173, 206, 219, 232, 233, 234, 235, 245-248, 250 та 294 КПК, – такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Тобто, наприклад, розглядає клопотання та ухвалює рішення про тимчасовий доступ до речей та документів, накладення арешту на майно, обшук, проведення НСРД тощо. Такі рішення керівника органу прокуратури ухвалюються у формі постанови та мають містити обґрунтування правомірності здійснення ним повноважень слідчого судді. Окрім цього, у випадку, якщо відсутня технічна можливість доступу до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи – розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями забезпечує голова суду, а за його відсутності – заступник голови суду. А за відсутності обох – найстарший за віком суддя. Також у вказаних випадках дозволяється застосування доступних технічних засобів зв’язку для дистанційної участі особи стосовно якої обирається запобіжний захід. У разі, якщо строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови керівника органу прокуратури про тримання під вартою, прийнятої відповідно до вимог та з урахуванням обставин, передбачених статтею, може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування тощо. Однак, незважаючи на надану законодавцем органам прокуратури України самостійність у розв’язанні вказаних питань, про ухвалені прокурором подібного роду рішення невідкладно за першої можливості повідомляється прокурор вищого рівня, а також суд, визначений у порядку, передбаченому законодавством. У подальшому законодавцем було вдосконалено цю норму та зазначено, що скарги на будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, слідчого, ухвалені або вчинені ним на виконання повноважень, визначених ст. 615 КПК України, можуть бути подані до суду. Їх розгляд має здійснювати слідчий суддя того суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. У разі ж неможливості з об’єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя – найбільш територіально наближений до нього суд, що може здійснювати правосуддя, або інший cуд, визначений в порядку, передбаченому законодавством. На особливу увагу заслуговує і активне позитивне застосування судами України норм, передбачених ст. 323 КПК України, відповідно до якої судове провадження може здійснюватися за відсутності обвинуваченого. У такий спосіб в порядку спеціального судового провадження українськими судами вже засуджено десятки військовослужбовців російської федерації як офіцерського, так і рядового складу за злочини, скоєні на території України проти миру, безпеки та міжнародного правопорядку. P.S. Тобто навіть в умовах ведення російською федерацію агресивної загарбницької війни та систематичних ракетних ударів по цивільній інфраструктурі України, судова система ще з перших місяців воєнного стану змогла підлаштуватись до нових реалій та продовжує стабільно працювати дотепер.
08 березня 2023, 19:30