КПК України передбачено, що при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Нагадаю, що відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, мета обшуку — виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Якщо виходити з основних завдань кримінального провадження, інститут тимчасового вилучення майна в системі заходів забезпечення кримінального провадження має створювати необхідні умови для подальшого арешту майна, що в подальшому має на меті забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином, можливої конфіскації майна, а також збирання та збереження доказів. Тимчасове вилучення майна є короткотривалим заходом забезпечення кримінального провадження, що й логічно обумовлює його назву. Його застосування розраховане суто на невідкладні випадки, коли у підозрюваного необхідно вилучити майно з метою подальшого вирішення слідчим суддею питання про його арешт. Проте, на жаль, на практиці ситуація докорінно інша. Правоохоронні органи часто зловживаючи наданими повноваженнями та правами, здійснюють тимчасове вилучення майна з грубими порушеннями кримінального процесуального законодавства, більше того, нерідко трапляється, що «тимчасово» вилучене майно стає вилученим на значний строк, що заподіює збитки його власникам, а у випадку, якщо таке майно вилучене в юридичних осіб, доходить до унеможливлення ведення підприємницької діяльності. Відтак, як для підприємства так і для фізичних осіб, обшук нерідко має вкрай негативні наслідки — тимчасове вилучення майна та подальше накладення арешту на таке майно. Практикуючим адвокатам відомо якими триваючими можуть бути процедури повернення як тимчасово вилученого майна, так і скасування накладеного арешту. Отже, з метою «збереження» майна та важливих документів необхідно вміти впізнати «маркери» того, що скоро правоохоронні органи до Вас можуть завітати з обшуком. «Маркери обшуку» Запити правоохоронних органів Якщо правоохоронні органи звернулися до Вас чи Вашого підприємства з вимогою надати інформацію та/або документи — це ознака того, що вони зацікавилися або безпосередньо Вами або вашими контрагентами, що теж може призвести до їх скорого візиту. Запити надсилаються на основі ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України, яка надає право детективам (слідчим) збирати докази шляхом витребування й отримання від підприємств та фізичних осіб речей, документів, інформації тощо. Законодавство прямо не визначає наслідків ігнорування запиту, направленого відповідно до ст. 93 КПК України. Однак, якщо документи або відомості не надаються у відповідь на такий запит, правоохоронні органи, ймовірно, звернуться з повторним запитом. На практиці постійне ігнорування та залишення повторних запитів без відповіді може призвести до того, що детектив чи слідчий отримають судову ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів або ухвалу про дозвіл на проведення обшуку для вилучення, зокрема, документів/інформації, зазначених у попередніх запитах. Отже, при повторних запитах правоохоронних органів, рекомендовано все ж надати запитувану інформацію, але максимально стисло та коротко, не зазначаючи «сторонніх» відомостей. Проведення обшуків контрагентів Однією з ознак можливого проведення обшуку у Вас можуть бути звернення правоохоронних органів із запитами до Ваших контрагентів або проведення їх допитів. Якщо Вам стало відомо про такі запити або допити контрагентів, з’ясуйте у них, які саме документи, відомості чи інформація були надані у відповідь на запит. У разі проведення допиту запитайте, що саме відбувалося під час допиту та яку інформацію було надано правоохоронним органам. Виклик на допит працівників вашого підприємства У цьому випадку завжди є ризик, що особу викликали на допит для отримання інформації, яка стосується саме Вашого підприємства. Тому, як і в попередній рекомендації, важливо з'ясувати, що саме цікавило правоохоронні органи під час допиту і яку конкретну інформацію надав працівник. Якщо допит ще не відбувся, необхідно докладно узгодити з працівником, якого викликали на допит, яку інформацію про Ваше підприємство можна надати правоохоронним органам, і що в жодному разі не повинно бути повідомлено. Тимчасовий доступ до документів та речей Полягає у наданні стороні кримінального провадження права ознайомитись із цими документами та речами, зробити їх копії або вилучити їх (здійснити виїмку). Такий доступ надає особа, у якої знаходяться відповідні матеріали. Є черговою та безумовною ознакою «зацікавленості» правоохоронними органами. Зазначення Вашого підприємства у процесуальних документах в інших кримінальних провадженнях, щодо Ваших контрагентів або будь-яких інших осіб. Такими документами до яких фактично ви можете мати доступ –— в тому числі ухвали у кримінальних провадженнях, що можуть бути розміщені в ЄДРСР. Отже, радимо систематично перевіряти Що ж робити, якщо обшуку уникнути не вдалося, і правоохоронні органи наглянули з візитом та вилучили майно?! Як тільки майно вилучили, готуйтеся до того, що правоохоронні органи неодмінно звернуться до суду з клопотанням про арешт такого майна — шукайте підстави для заперечення та оскарження. Часто аргументом стають порушення процедури з боку правоохоронців. На практиці буває наступне: порушують строки звернення з клопотанням про арешт. Цим «затягують» вилучення на невизначений час; вилучають майно, що належить третій особі – не фігуранту справи; вилучають речі, які не мають зв’язку з кримінальним провадженням. Хороша новина: вилучення майна чітко регулюється КПК України. Досвідчений адвокат швидко виявляє порушення процедури. Він керується актуальною судовою практикою, тож знайде найкращий шлях для поновлення ваших прав. Так, після обшуку слідчий має звернутися з клопотанням про арешт не пізніше 48 годин. Якщо він цього не зробив, майно має бути негайно повернене власникові! Відтак, слід підготувати аргументи «проти», які можна заявити під час розгляду в суді питання про арешт. Орієнтуйтеся на те, що має врахуватися: правова підстава арешту майна; можливість використання вилучених речей як доказ — яке конкретне значення майно має для кримінального провадження в рамках якого його було вилучено; розумність та співрозмірність – як корелює обмеження ваших прав що є наслідком вилучення майна, із завданнями кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У цьому разі доречним буде звернутися і до практики ЄСПЛ. Оскільки Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, та «Кушоглу проти Болгарії», від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n). Отже, навіть у разі задоволення клопотання суд має застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Це не має призводити до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Скасування арешту Відповідно до норм КПК України, за наслідками розгляду Клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, суд який розглядав таке клопотання виносить ухвалу про відмову у задоволенні клопотання, або ж задовольняє таке клопотання і накладає арешт на відповідне майно. Необхідно пам’ятати, що Ви можете оскаржити ухвалу про накладення арешту в суді апеляційної інстанції. КПК України передбачає декілька способів для скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження. Оскарження ухвали про арешт майна в апеляційному порядку Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 309 КПК, апеляційну скаргу на ухвалу про арешт можуть подати особи, які брали участь у розгляді справи (підозрюваний, обвинувачений, їхній захисник, законний представник, власник майна, представник юридичної особи, яка володіє майном). Термін на оскарження ухвали становить п'ять днів з моменту її винесення. Під час розгляду апеляційної скарги суд перевіряє обґрунтованість арешту майна, наявність підстав для накладення арешту, дотримання процедурних вимог, а також чи є арешт співмірним з цілями кримінального провадження. Якщо суд дійде висновку про недотримання процесуальних норм, він може ухвалити рішення про скасування арешту. Подання окремого клопотання про скасування арешту Кримінальний процесуальний кодекс також надає право особам, які не були присутніми під час розгляду питання про арешт майна, подати окреме клопотання про скасування арешту. Таке клопотання може бути подане слідчому судді або суду особами, які мають правовий інтерес, зокрема підозрюваним, обвинуваченим, їхнім захисником, законним представником, власником майна або представником юридичної особи. Як вже зазначалося, клопотання повинне містити обґрунтування, чому арешт є необґрунтованим або надмірним, а також докази, що підтверджують ці обставини. Під час розгляду такого клопотання слідчий суддя оцінює: чи дотримано вимоги законодавства при накладенні арешту; чи достатні були підстави для накладення арешту; чи не порушує арешт права та інтереси особи, що звертається з клопотанням. Скасування арешту за ініціативою прокурора або слідчого Згідно з КПК, слідчий або прокурор має право ініціювати питання про скасування арешту, якщо під час слідства виявляються обставини, які свідчать про необґрунтованість арешту. Це може відбуватися на будь-якому етапі досудового розслідування або судового розгляду, якщо необхідність у забезпеченні арешту зникає. Виходячи з наведеного можна виокремити окремі підстави для скасування арешту майна: відсутність обґрунтованих підстав для накладення арешту; недотримання вимог КПК при поданні клопотання про накладення арешту а також форми та змісту ухвали; відсутність у матеріалах провадження доказів, що обґрунтовують необхідність арешту; відсутність доказів, що майно може бути знаряддям злочину, предметом злочинної діяльності або доказом; зняття обвинувачення або припинення кримінального провадження щодо особи, яка володіє майном. Рекомендації для осіб, майно яких було арештовано: отримати правову консультацію з метою підготовки клопотання та участі у судовому засіданні, оскільки саме якісно підготовлені матеріали є вирішальним фактором у процесі скасування арешту. оперативно оскаржувати ухвалу про арешт в апеляційному порядку; підготувати окреме клопотання, якщо оскарження не є можливим або не дало результатів; збирати документи і докази, що підтверджують необґрунтованість арешту, зокрема докази, що майно не має зв'язку із кримінальним провадженням; Висновок Скасування арешту майна в межах кримінального провадження є важливим механізмом захисту прав власника чи інших зацікавлених осіб, які зазнали обмежень у користуванні або розпорядженні своїм майном. Законодавством передбачені процедури, що дозволяють скасувати арешт через апеляційне оскарження або шляхом подання окремого клопотання. Відповідні положення КПК України дають змогу учасникам провадження звернутися до суду за захистом своїх інтересів, якщо арешт накладений незаконно або без достатніх підстав.
11 листопада 2024, 19:30