Питання відшкодування шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням, у кримінальному процесі залишається традиційно актуальним у вітчизняних реаліях. Пред’явлення цивільного позову в кримінальному провадженні є найбільш ефективним законодавчим інструментом для отримання такого відшкодування. З прийняттям нового КПК України цей інститут був значно вдосконалений законодавцем. Проте називати. його доскональним поки що рано.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У цій статті ми проаналізуємо перспективи подальшого вдосконалення чинного законодавства України щодо цивільного позову в кримінальному провадженні.
Формальні вимоги до цивільного позову: перешкода в отриманні відшкодування
Ч. 4 ст. 128 КПК України встановлено, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства. Цивільним процесуальним кодексом України форма і зміст позовної заяви встановлюються ст. 119, яка включає низку формальних вимог до такого документа (наприклад, перелік відомостей, які обов’язково має містити позовна заява, що налічує 7 пунктів).
Необхідно відзначити, що недотримання цих вимог, відповідно до ст. 121 ЦПК України, є підставою для залишення позовної заяви без руху, а в майбутньому (у разі, якщо позивач не усунув виявлені судом недоліки позовної заяви) – для повернення її позивачеві. При цьому випадки повернення позовних заяв про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні є непоодинокими (ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.09.2015 р. у справі №337/6452/14-к повернуто цивільний позов, оскільки позивачем не усунено недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху; ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22.12.2015 р. у справі №197/1306/15-к цивільний позов визнано не поданим та повернуто позивачеві, з огляду на не усунення виявлених недоліків позовної заяви).
І хоча повернення позовної заяви, відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК України, не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, подібний формалізм створює додаткові перешкоди для потерпілого в отриманні відшкодування завданої шкоди.
Натомість, кримінальний процесуальний закон європейських країн континентальної системи права, законодавство яких також передбачає можливість пред’явлення цивільного позову в кримінальному провадженні, не містить подібних жорстких формальних вимог до позовної заяви. Так, наприклад, кримінально-процесуальне законодавство Бельгії взагалі не встановлює жодних вимог до оформлення чи змісту позовної заяви про відшкодування шкоди в кримінальному провадженні. Французьке законодавство передбачає можливість пред’явлення цивільного позову навіть усно в судовому засіданні. Законодавство Чехії лише встановлює, що позовна заява має містити підстави та розмір позову про відшкодування.
Отже, вважаємо, що необхідним є скасування формальних вимог, які ставляться до цивільного позову в кримінальному провадженні, що сприятиме спрощенню процедури відшкодування завданої суспільно небезпечними діяннями шкоди.
Ціна відшкодування моральної шкоди
Незважаючи на те, що нормою ст. 28 КПК України 1960 р. було передбачено право особи пред’явити цивільний позов тільки щодо відшкодування матеріальної шкоди від злочину, суди ще до прийняття нового КПК України дотримувались позиції, що потерпілий має право на відшкодування не лише матеріальної шкоди, завданої злочином, а й моральної шкоди (п. 17-1 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Наразі питання щодо можливості пред’явлення цивільного позову в кримінальному провадженні про відшкодування моральної шкоди вже не є спірним та вирішено на законодавчому рівні. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов. Таким чином, новий КПК України розширив види шкоди, що можуть бути відшкодовані шляхом пред’явлення цивільного позову, додавши до переліку, окрім матеріальної, також і моральну шкоду (ст. 128 КПК України).
Разом з тим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування лише матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Отже, за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди позивач зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі 1% від розміру шкоди, що пред’явлений позивачем. При цьому мінімальний розмір судового збору у 2016 р. становить 551,2 грн, а максимальний – 6 890 грн (пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
На наше переконання, звільнення від сплати судового збору лише позивачів з вимогами про відшкодування матеріальних збитків, завданих вчиненням кримінального правопорушення, є нелогічним, а тому доцільно було б внести зміни до законодавства, якими передбачити звільнення позивачів від сплати судового збору також у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої суспільно небезпечними діяннями.
Можливість відшкодування шкоди, завданої неповнолітнім
Відповідно до ч. 1 ст. 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред’явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
У порівнянні з КПК України 1960 р., законодавець розширив коло осіб, які можуть бути цивільними відповідачами, додавши до переліку осіб, що несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями неосудної особи. Тепер цивільний позов може бути пред’явлений також у справах про застосування примусових заходів медичного характеру для відшкодування шкоди, завданої суспільно небезпечними діяннями неосудної особи.
Проте з системного аналізу норм Кодексу вбачається, що законодавцем не передбачено можливості пред’явлення цивільного позову та, відповідно, відшкодування шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням, вчиненим неповнолітніми у віці від 11 років до віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (14 або 16 років).
Так, ч. 1 ст. 498 КПК України передбачає, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення 11-річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
За змістом ч. 2 ст. 128 КПК України, цивільний позов може бути пред’явлено до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Отже, з норм КПК України наразі вбачається, що цивільний позов може бути пред’явлений у кримінальних провадженнях щодо застосування примусових заходів виховного характеру лише стосовно осіб, які вже досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, оскільки такі особи (віком від 14 до 16 років) можуть бути підозрюваними/обвинуваченими у певній категорії справ (є суб’єктами злочину). Натомість, можливість пред’явлення цивільного позову у кримінальних провадженнях щодо застосування заходів виховного характеру стосовно малолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (від 11 років до 14/16 років), взагалі не передбачена законодавцем.
Ст. 1178, 1179 ЦК України встановлено, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами), опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи; закладом охорони здоров'я, іншим закладом або особою, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою особою або які за законом здійснюють щодо малолітньої особи функції опікуна. Неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується у частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду.
Тобто, незважаючи на те, що кримінальним процесуальним законом передбачено застосування до неповнолітніх осіб від 11 років примусових заходів виховного характеру, законодавець не передбачив можливості пред’явлення цивільного позову в кримінальному провадженні до осіб, що несуть цивільну відповідальність за діяння неповнолітніх.
З огляду на це, доцільно було б внести зміни до ст. 128 КПК України та включити до переліку осіб, що можуть бути цивільними відповідачами осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану суспільно небезпечними діяннями неповнолітніх осіб, що передбачено ст. 1178, 1179 ЦК України.
Адвокат своїм коштом
Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов’язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе, відповідно, потерпілий, цивільний позивач. Ч. 4 ст. 121 КПК України передбачено, що витрати, пов’язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження представника, несе особа, яку він представляє.
Ч. 1 ст. 124 КПК України передбачена можливість стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого усіх здійснених ним документально підтверджених процесуальних витрат у разі ухвалення обвинувального вироку. Проте з огляду на норми ст. 120-121 КПК України, існує ризик відмови у задоволенні цивільного позову в цій частині. Зокрема, у вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 31.03.2015 р. у справі №760/20516/14-к суд вказав, що не підлягає задоволенню цивільний позов потерпілого в частині відшкодування процесуальних витрат, понесених ним на оплату правової допомоги представника та пов'язаних з прибуттям представника до суду, оскільки витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором та з прибуттям його до місця судового провадження, несе потерпілий, відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України та ч. 4 ст. 121 КПК України.
Крім того, законодавцем взагалі не враховано питання розподілу процесуальних витрат у разі винесення ухвали про застосування заходів медичного чи виховного характеру.
Так, ч. 1 ст. 124 КПК України передбачає відшкодування потерпілому процесуальних витрат лише у разі ухвалення обвинувального вироку, проте залишає поза увагою відшкодування потерпілому процесуальних витрат у випадку завдання потерпілому шкоди в результаті вчинення суспільно небезпечних діянь неосудною чи неповнолітньою особою.
З огляду на це, необхідним є внесення змін до статей КПК України щодо розподілу процесуальних витрат та передбачення в КПК обов’язку підозрюваного/обвинуваченого тощо з відшкодування процесуальних витрат потерпілому та цивільному позивачеві.