Спочатку зовсім свіжий приклад з нашої адвокатської практики. Дві молоді жінки, які донедавна були близькими подругами, «розійшлися характерами», після чого одна з них (далі — заявниця) через знайомих прокурорів звернулася до правоохоронних органів із заявою про те, що її колишня подруга (далі — підозрювана) нібито вкрала у неї близько 1 млн доларів готівкою та різноманітні ювелірні прикраси на суму понад 15 тис. доларів США. Її заява була настільки абсурдною, що за мою чималу юридичну практику у мене та й у будь-кого зі знайомих адвокатів і правоохоронців не зустрічалося аналогії цій абсурдності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зокрема, суть заяви полягала в тому, що заявниця звинувачувала підозрювану в тому, що остання вкрала у неї готівкові кошти, які нібито знаходилися не де‑небудь, а в банківській скриньці, у приміщенні депозитарію банку, під цілодобовою охороною та відеоспостереженням. При цьому правоохоронців не засмутив і не викликав сумнівів той факт, що ні заявниця, ні підозрювана не були клієнтами банку, з якого нібито зникли готівкові кошти, а в заяві про вчинення злочину та матеріалах кримінального провадження були відсутні будь-які підтвердження використання ними банківської скриньки або підтвердження відвідування депозитарію банку.
Незважаючи на такі обставини, правоохоронці, вочевидь, виходячи не з професійної доцільності, а з власної зацікавленості, будучи «чимось вмотивованими», без будь-якої перевірки доводів заявниці, не допитавши жодної особи, не надіславши жодного запиту (в тому числі до банківської установи), негайно відкрили кримінальне провадження, одразу ж повідомили про підозру, провели обшук у квартирі підозрюваної, наклали арешт на все її майно, оголосили в міжнародний розшук та зініціювали обрання судом запобіжного заходу. До того ж правоохоронці спромоглися навіть отримати рішення суду про затримання та доставлення підозрюваної до суду для обрання запобіжного заходу.
Приблизно через рік від цих подій, після повернення підозрюваної в Україну, її затримали та після утримання в поліції впродовж доби доставили до суду, де взяли під домашній арешт (прокурор наполягав на її арешті). Таким чином, незважаючи на всю абсурдність заяви «потерпілої» та суті офіційної підозри, слідство впродовж більше ніж 3‑х років безпідставно, грубо порушувало право громадянина (формально підозрюваної), обмеживши її в можливості вільного пересування (в тому числі виїзду за кордон) для виконання умов трудового контракту, скомпрометували її ділову репутацію шляхом розсилки різноманітних листів і запитів у різні відомства та інстанції, в яких стверджувалося про вчинення нею злочину.
Першою суттєвою перемогою адвокатів нашого об'єднання (підозрювана звернулася за захистом до нашого адвокатського об'єднання майже через 3 роки після початку цієї «історії») була відмова суду в продовженні підозрюваній запобіжного заходу, завдяки беззаперечним доказам відсутності вини клієнта, які ми надали до суду.
Щоб змусити сторону звинувачення провести конкретні заходи (слідчі та процесуальні дії), якими належало довести очевидну абсурдність звинувачення клієнта, адвокати нашого об'єднання надіслали десятки клопотань слідчому та прокурору з ініціюванням проведення слідчих і процесуальних дій, призначення експертиз, проведення відтворення, вилучення документів, допиту свідків, які слідство намагалося залишити поза увагою та навіть без реагування.
Також ми надіслали численні скарги та адвокатські запити, в тому числі на дії слідчого/прокурора. За ненадання відповіді на деякі запити наші адвокати зініціювали притягнення керівника місцевої прокуратури столиці до адміністративної відповідальності, а щодо керівництва слідчого відділу — призначення службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності. Незважаючи на ці кричущі обставини (відсутність доказів вини та грубі порушення норм процесуального права), слідчий зробив спробу направити це кримінальне провадження до суду.
Під час жорсткого процесуального протистояння зі стороною обвинувачення, у процесі розгляду в суді одного з клопотань наших адвокатів, суд підтвердив правильність нашої процесуальної позиції щодо порушення (перевищення) процесуальних і розумних строків слідства. Це змусило сторону звинувачення, всупереч раніше оголошеній підозрі та обраному запобіжному заходу, а також після відкриття матеріалів кримінального провадження, погодитися з беззаперечними доводами адвокатів АО «Яр. ВАЛ» щодо відсутності доказів вини клієнта та закрити кримінальне провадження з реабілітуючих підстав.
На превеликий жаль, такі приклади недопущення незаконного притягнення до кримінальної відповідальності громадян є поодинокими, а зловживання процесуальними правами правоохоронцями сьогодні стало майже нормою. По‑перше, тому що чинне законодавство України (насамперед, КПК України), на жаль, не тільки містить недосконалі норми, але й надає великий простір для зловживань та маніпуляцій процесуальними правами правоохоронним органам, чим вони дуже часто користуються.
По‑друге, сьогодні чинне законодавство України не передбачає відповідальності слідчого та прокурора за безпідставне оголошення підозри, ініціювання незаконного розшуку, проведення необґрунтованого обшуку тощо. По‑третє, чинний КПК України не тільки надає можливість, але й фактично зобов'язує представника будь-якого правоохоронного органу відкривати кримінальне провадження з будь-якого приводу, навіть незважаючи на іноді очевидну його абсурдність.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 214 КПК України та загалом згідно з практикою, що склалася в умовах нинішнього КПК України та прогалин у кримінальному процесуальному законодавстві України, в нашій країні жодна людина не може бути застрахована від будь-яких звинувачень (підозр). Як правило, це відбувається з мовчазної згоди, а часто за ініціативою прокурорів. Будь-хто може через суд зобов'язати правоохоронців відкрити кримінальне провадження за заявою будь-якого рівня безглуздості, але законодавство не надає можливості в суді захиститися від іноді хворобливого абсурду, який міститься у відкритих кримінальних провадженнях або в оголошених підозрах.
Наразі не існує інституту оскарження незаконно відкритого кримінального провадження або незаконно оголошеної підозри (саме по суті підозри, а не з формальних підстав). Це є великим негативом, злом для кожного громадянина нашої країни, адже це джерело корупції та зловживань як правоохоронців, так і будь-якої особи (заявника), яка захоче дискредитувати свого опонента чи наробити йому «неприємностей», а отже, порушує права інших громадян. Водночас це паралізує роботу правоохоронної системи, «затоварюючи» її розслідуванням різних дріб'язкових, у тому числі абсурдних кримінальних проваджень.
Ще більш сумною виглядає вся ця «картина», коли розумієш, що інституту оскарження (а тим більше покарання недобросовісного слідчого, детектива або прокурора) взагалі не існує, як і не існує можливості покарати особу, яка ініціювала внесення до ЄРДР замовного кримінального провадження, яким би безглуздим воно іноді не було. Так само немає, просто не існує відповідальності за неналежний (формальний) розгляд клопотань сторони захисту, навіть за ненадання відповіді на клопотання чи запити адвоката.
Стандартна реакція правоохоронців: «Вас щось не влаштовує — пишіть скарги до суду». Звісно, суди розглянуть вашу скаргу. Однак коли? Через пів року? Через рік чи більше? Яке рішення прийме суд за вашою скаргою? Суд може лише зобов'язати слідчого та/або прокурора розглянути ваше звернення (клопотання), яке раніше не було розглянуте. От і все!
Передбачений КПК України судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні фактично існує лише на папері. На практиці зазвичай слідчі-судді «йдуть на поводу» у слідчих, а особливо прокурорів, оскільки останні їх залякують (іноді публічно, в тому числі через ЗМІ) можливістю внесення інформації до ЄРДР з будь-якого приводу за нібито «винесення завідомо неправосудного рішення».
Як наслідок, ви або ваш адвокат може писати максимально обґрунтовані клопотання про необхідність проведення слідчих дій, про призначення експертиз, допиту свідків або про закриття кримінального провадження, виклавши при цьому беззаперечні факти відсутності вини, а отримаєте формальну відписку з двох/трьох абзаців. Все це рух по замкненому колу!
Згідно з чинним КПК України, прокурори також не розглядають скарги щодо слідчих, адже у них просто немає таких функцій. Сьогодні прокурори не можуть ініціювати питання притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності, навіть якщо у прокурора до такого слідчого є питання щодо якості його роботи. У прокурорів просто немає таких повноважень ні за Законом «Про прокуратуру», ні за КПК України. Аналогічно, якщо ви напишете скаргу на дії чи бездіяльність прокурора, то в 99,9% отримаєте відповідь про те, що ваше звернення було направлене слідчому або прокурору, дії яких ви намагатиметеся оскаржити.
Все це відбувається на фоні того, що внесення будь-якої заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань (порушення кримінального провадження) — питання однієї хвилини! Так само швидко, на відміну від постанови про закриття кримінального провадження, вноситься до ЄРДР інформація про прийняте слідчими/прокурорами рішення щодо пред'явлення підозри, що на практиці фактично вже є притягненням людини (зазвичай незаконним) до кримінальної відповідальності. Достатньо лише натиснути кілька клавіш на клавіатурі службового комп'ютера — і будь-хто може опинитися під слідством, у розшуку, помешкання може бути обшукане, майно під арештом тощо.
Іноді слідчі з прокурорами вчиняють настільки незаконні дії, що після цього без будь-яких докорів сумління можуть звільнятися з роботи, адже вони вже «забезпечили себе усім необхідним». При цьому оскаржити такі дії та процесуальні рішення майже неможливо! Так виглядає робота «реформованої» правоохоронної системи в нашій державі.
Все це свідчить про нагальну потребу внесення змін до чинного кримінально-процесуального законодавства, які унеможливлювали або хоча б мінімізували подібні зловживання з боку правоохоронців та забезпечували захист прав наших громадян.