Право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно його позбавлений. Так задекларовано в Конституції України. У дійсності ж порушення права власності в наший країні відбувається досить часто. Зокрема, у випадку арешту майна у кримінальному провадженні та передачі його в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі — АРМА). Розглянемо діючі механізми повернення власнику майна, переданого до АРМА, в т. ч. ті, що не зарекомендували себе на практиці.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна
Враховуючи, що арешт майна є перед умовою його передачі в управління АРМА, а досить часто здійснюється за однією ухвалою слідчого судді, першим процесуальним кроком для повернення майна з управління АРМА є апеляцій не оскарження такої ухвали. Вона може бути оскаржена до апеляцій ного суду протягом 5 днів з моменту проголошення, а якщо скаржник не був присутній у судовому засіданні — з моменту отримання її копії. Підставами для скасування апеляційним судом ухвали про арешт май на є обставини, за яких у подальшому застосуванні арешту відпала потреба, та/або той факт, що арешт накладено необґрунтовано.
Подання клопотання про скасування арешту майна
КПК України не обмежує можливість скасування арешту майна будь- якими строками та кількістю поданих клопотань, однак підстави для оскарження у кожному наступному клопотанні мають відрізнятися. Також необхідно враховувати, що слідчому судді таке клопотання може бути подане лише на стадії досудового розслідування. Якщо ж після накладення арешту на стадії досудового розслідування справу передано до суду та розпочато судове провадження, слід заявити клопотання про скасування арешту вже до суду, який розглядатиме справу та призначив підготовче засідання. Таке клопотання буде розглянуте у підготовчому засіданні, а у разі його відсутності арешт вважатиметься продовженим.
При цьому закон не позбавляє права звертатись з клопотанням про скасування арешту майна на стадії судового провадження після закінчення підготовчого засідання, а от оскаржити накладений на стадії судового провадження арешт в апеляційному порядку Кримінальний процесуальний кодекс України можливості не дає. У цьому випадку заперечення щодо арешту май на можуть бути викладені в апеляційній скарзі на судове рішення, в якому вирішено справу по суті.
Враховуючи, що передача арештованого майна в управління АРМА є похідним від арешту, в клопотанні про його скасування доцільно також просити про скасування такої передачі. У випадку скасування арешту майна слідчий суддя одночасно вирішить питання про скасування його передачі в управління АРМА. У випадку скасування арешту переданого в управління АРМА май на воно у 3-денний строк повертає його законному власнику, а у разі реалізації повертає одержані за нього кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами (ч. 8 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», далі — Закон про АРМА).
Отже, саме судове рішення про скасування арешту майна є однією з визначених законом підстав для припинення заходів з управління арештованим майном, навіть якщо у ньому це прямо не прописано.
Скасування передачі майна в управління АРМА окремо від скасування арешту
Такий механізм також можливий. Чинним КПК України, на противагу вирішенню питання щодо накладення та скасування арешту майна, перегляд рішення про передачу майна в управління АРМА не передбачене ні в апеляційному, ні в іншому порядку, що істотно порушує право осіб на ефективний засіб юридичного захисту. Це свідчить про наявність прогалин у праві стосовно процесуального врегулювання розгляду питань щодо скасування передачі май на в управління АРМА. За таких обставин, враховуючи, що питання про передачу активів в управління АРМА, відповідно до положень КПК України та Закону про АРМА, є похідним і прямо залежить від арешту май на, який має передувати передачі його в управління АРМА, суди розглядають такі клопотання, застосовуючи аналогію закону, за правилами, закріпленими в главі 17 КПК України.
З метою скасування передачі майна в управління АРМА у відповідному клопотанні необхідно довести, що в результаті такої передачі не буде досягнуто основної її умови, а саме не буде забезпечено збереження майна та його вартості. При цьому доказування не має ґрунтуватись на припущеннях. Зокрема, однією з обставин, яка може свідчити про це та підлягає доведенню, є нездійснення або неналежне здійснення АРМА заходів щодо управління майном, які передбачені Законом про АРМА.
Разом з тим, враховуючи, що КПК України не обмежує кількість поданих клопотань про скасування арешту май на, просити суд про скасування передачі май на в управління АРМА краще у поєднанні з клопотанням про скасування арешту. Так, у постанові від 15.09.2020 р. у справі №352/1802/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість (речення 1 ч. 4 ст. 100 КПК України).
Проте це не означає, що такій втраті чи знищенню під час вжиття заходів з управління арештованим майном неможливо запобігти. Оскільки ці заходи мають забезпечувати досягнення мети арешту, особи, вказані у ч. 1 ст. 174 КПК України, можуть клопотати про скасування арешту, доводячи, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, зокрема через те, що належні заходи з управління арештованим майном не вживаються, а вжиті не забезпечують збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.
Апеляційне оскарження ухвали про передачу майна в управління АРМА
На відміну від клопотання про скасування передачі май на в управління АРМА, яке не передбачене законодавством, однак розглядається слідчими суддями за аналогією закону, апеляційні скарги на ухвали про передачу май на в управління АРМА розгляду не підлягають. Так, у постанові від 26.08.2020 р. у справі №757/42018/19-к Верховним Судом зроблено висновок, що у наведеному в ст. 309 КПК переліку судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування кримінального провадження, відсутня ухвала, яка визначає порядок зберігання речових доказів, зокрема шляхом передачі в управління АРМА, і це свідчить про те, що таке рішення слідчого судді оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Згідно з ч. 3 зазначеної статті, сторона кримінального провадження у разі незгоди з такою ухвалою слідчого судді може подати заперечення під час підготовчого провадження в суді.
Повернення реалізованого АРМА майна
Якщо АРМА реалізувало май но без згоди власника або почало процедуру реалізації, слід звертатися до суду з позовом про захист права власності. Враховуючи, що у такому випадку існує спір про право власності, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 жовтня 2019 р. у справі №910/3907/18, слід звертатися до судів, що розглядають цивільні чи господарські справи, залежно від суб'єктного складу. Більше того, у зазначеній постанові ВП ВС розкриваються питання належного способу захисту у такій категорії спорів.
Загалом висновки ВП ВС зводяться до того, що якщо май но є індивідуально визначеним (квартира,будинок, автомобіль), ефективним способом захисту права власності є віндикацій ний позов, тобто позов про витребування май на з чужого незаконного володіння (ст. 388 ЦК України). Якщо ж май но є таким, що визначене родовими ознаками, ефективним способом захисту буде кондикційний позов, тобто позов про повернення май на, збереженого без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України).
Якщо повернути майно неможливо, доцільно заявити позов до АРМА або іншої винної особи про відшкодування май нової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України). Якщо ж покупець ще не отримав продане АРМА майно, його власник може запобігти виконанню договору купівлі-продажу шляхом звернення до суду з позовом про заборону АРМА вчиняти дії щодо передання майна покупцю (ч. 2 ст. 386 ЦК України), мотивуючи свою вимогу відсутністю у АРМА права на продаж майна. При цьому позов про визнання недійсними проведених електрон них торгів та їх результатів та про визнання недійсним договору купівлі-продажу май на є неналежним способом захисту права власності, оскільки власник май на у такому разі не виступає стороною договору купівлі-продажу, і задоволення такої вимоги не призведе до поновлення його май нових прав. Тож у випадку з’явлення такого позову у його задоволенні буде відмовлено у зв'язку з обранням неналежних способів захисту порушеного права. Як бачимо, інструменти для захисту права власності, порушеного передачею майна в управління АРМА, існують, однак для їх ефективності необхідно вчиняти відповідні процесуальні дії вчасно, обравши належний спосіб захисту права. У іншому випадку можна витратити досить багато часу і не отримати жодного позитивного результату.