Нерідко виконавчі органи юридичних осіб укладають правочини поза межами визначеної для них компетенції, що стає передумовою подальшої затяжної судової тяганини за позовами учасників про визнання недійсними таких угод, протоколів загальних зборів та рішень одноосібних учасників (прийнятих не самими учасниками, а виконавчими органами за відсутності повноважень).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У таких спорах завжди є троє: юридична особа (в особі учасників), виконавчий орган цієї юридичної особи (зазвичай директор) та контрагент, з яким було підписано договір.
Хто має довести дефект повноважень
ЦК України (ст. 92) визначає, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Тобто у разі підписання виконавчим органом юридичної особи правочину поза своїми повноваженнями саме на цю юридичну особу покладається обов'язок доведення обставин того, що контрагент знав або не міг не знати про такі обмеження для подальшого скасування відповідної угоди.
З іншого боку, у разі підтримки учасниками рішення виконавчого органу вони можуть схвалити його дії post factum, що не призведе до його недійсності (ст. 241 ЦК України). Широкого розгляду це питання набуло ще у практиці Верховного Суду України. Зокрема, у постанові від 13.03.2017 р. у справі №760/8121/16-ц ВСУ вказав, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні стосується також наділення або позбавлення виконавчого органу повноважень на управління товариством, а отже, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає у правовідносини з третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.
Отже, обґрунтованість існування норми ст. 92 ЦК України ВСУ пояснив через можливі дефекти у реалізації учасниками юридичної особи своїх корпоративних прав, відтак, саме на юридичну особу (її учасників) покладається доведення того, що обмеження повноважень виконавчого органу не перебувало поза межами розумного контролю третьої особи.
Коли обмеження повноважень виконавчого органу має силу для контрагента
Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи у випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це (висновок ВСУ у постанові від 13.03.2017 р. у справі №760/8121/16-ц).
Обставини, що можуть свідчити про недобросовісність дій третьої особи
Як пояснив ВСУ, законом перелік таких обставин не встановлений. З огляду на загальні засади здійснення цивільних прав, висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від наступного:
- чи відповідало укладення договору її внутрішній волі;
- чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором;
- чи настали такі наслідки насправді.
Також оцінці підлягає поведінка третьої особи після укладення оспорюваного правочину, в межах чого судам необхідно встановити:
- чи виконала третя особа свої обов'язки за договором;
- у який спосіб вона у подальшому розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном;
- чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.
Таким чином, юридичній особі, метою якої є доведення факту обізнаності третьої особи про існуючі обмеження у повноваженнях виконавчого органу, необхідно підтвердити ряд супутніх обставин, пов'язаних з поведінкою контрагента до, під час та після укладення оспорюваного правочину.
Що змінилося з часів ВСУ
Касаційний господарський суд Верховного Суду продовжує застосовувати аналогічну наведеній вище правову позицію (наприклад, постанова від 19.06.2018 р. у справі №908/4550/15), хоча наразі існує судова практика, що містить дещо інші висновки. У постанові від 30.04.2020 р. у справі №925/1147/18 КГС ВС підтвердив, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, та незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Водночас КГС ВС дійшов взаємовиключного висновку, врахувавши те, що покупець при укладенні договору мав діяти обачно, добросовісно, розумно та дотримуватися вимог чинного законодавства, був обізнаний зі статутом продавця, а отже, йому було відомо про існуючі обмеження повноважень виконавчого органу продавця. Тобто за відсутності законодавчої норми суд поклав додатковий обов'язок по доведенню добросовісності контрагента і на самого контрагента, зазначивши, що у таких ситуаціях він має діяти обачно та розумно. Звичайно, це не встановлює абсолютного звільнення юридичної особи від встановленого ЦК України обов'язку доведення недобросовісності контрагента, проте наразі висуваються певні вимоги й до таких контрагентів.
Які обставини можуть вказувати на обмеження повноважень виконавчого органу
Для доведення факту обмеженості повноважень виконавчого органу сторона може надавати будь-які належні докази, що можуть його підтвердити. Найбільш розповсюдженими джерелами інформації, в яких можуть бути відображені обмеження виконавчого органу, є, звичайно, статут (або будь-який інший установчий документ, наприклад, положення), а також відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Під час укладення правочину бажано у письмовому порядку надіслати контрагенту запит на всі документи, що підтверджують:
1) наявність повноважень виконавчого органу юридичної особи на укладення такого правочину, а також 2) відомості, що підтверджують здійснення конкретною фізичною особою функцій виконавчого органу (тобто актуальну інформацію про те, хто є директором або входить до складу колегіального виконавчого органу) станом на день підписання правочину.
Відмова у наданні такої інформації за відсутності об'єктивних причин для такої відмови значно підвищує ризик наступного оскарження укладених правочинів. У судовій практиці сформувалася позиція підтвердження повноважень виконавчого органу. Так, КГС ВС у постанові від 12.06.2018 р. у справі №927/976/17 підтримав рішення попередніх інстанцій та вказав, що зазначення у тексті спірного договору положення про те, що сторона діє на підставі статуту, презюмує той факт, що інша сторона ознайомлена з таким статутом, а відтак, їй відомо про існуючі обмеження виконавчого органу. Більше того, ознайомлення контрагентів з обсягом повноважень особи відповідно до змісту статуту входить у межі звичайної обачності при укладенні договору (постанова КГС ВС у справі №924/491/17 від 09.04.2019 р.).
Використовуючи відомості з ЄДР, слід також зважати на вимогу ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», яка встановлює, що якщо відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. КГС ВС у постанові у справі №924/491/17 від 09.04.2019 р. звернув увагу, що відсутність у реєстрі відомостей щодо обмежень виконавчого органу оцінюється у сукупності з іншими доказами. Тобто саме невнесення таких відомостей у реєстр не є достатньою підставою для оспорювання правочинів.
Отже, краще до укладення правочину обмінятися з контрагентами необхідними документами, ніж у подальшому доводити добросовісність та розумність вчинення певних дій. Безумовно, слід ретельно перевіряти контрагентів на всі існуючі ризики, у т. ч. на наявність обмежень у повноваженнях їх виконавчих органів, оскільки належним чином проведене дослідження мінімізує можливість подальшого оскарження укладених правочинів та дозволяє ефективно продовжувати здійснення господарської діяльності.