10 березня 2020, 15:34

Посилення особистої відповідальності: за що відповідає директор ТОВ?

Опубліковано в №5 (711)

Анна Грищенко
Анна Грищенко «Pavlenko Legal Group» радник, керівник практики антимонопольного права

Індекс обсягу відповідальності (меж відповідальності) директора (англ. extent of director liability index) в Україні становить 2.0 з 10 відповідно до рейтингу Doing Business 2020. Загалом, тема відповідальності менеджменту в українських компаніях є надзвичайно чутливою. Непоодинокими є випадки зловживання з боку директорів своїми повноваженнями, укладення правочинів із заінтересованістю, перевищення повноважень та ін., що в результаті призводило до завдання збитків товариству.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Протягом тривалого часу в законодавстві взагалі були відсутні норми, які дозволили б притягнути директора до майнової відповідальності. Ще одним аспектом відповідальності директора є його можлива вина у банкрутстві компанії. Ні для кого не секрет, що банкрутство може використовуватися як інструмент уникнення відповідальності, коли з компанії за короткий проміжок часу виводяться всі цінні активи, тому з неї вже фактично немає що стягувати. В результаті кредитори можуть залишитися ні з чим.

Що з теорією?

Цивільним кодексом України (ст. 92) передбачено, що «орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень».

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», директор ТОВ повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства. Окрім того, директор несе відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству його винними діями або бездіяльністю. Для реалізації цієї норми в законодавстві передбачений інститут похідного позову, коли учасник, якому належить 10% і більше статутного капіталу товариства, в інтересах такої компанії може подати позов про відшкодування збитків, заподіяних товариству її посадовою особою (зокрема, якою є директор).

Що стосується процедур банкрутства, то у ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб (у тому числі з вини керівника боржника), які мають право надавати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб, у разі недостатності майна боржника, може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

А як на практиці?

Одразу можна сказати, що ні та, ні інша норми поки що не набули широкого застосування. Частково це можна пояснити тією обставино, що обидва інститути (і похідного позову, і субсидіарної відповідальності) є достатньо новими. Однак існує інший бік медалі, коли до суду взагалі не звертаються, розцінюючи це як витрату грошей та часу. З огляду на наявну практику, більшість позовів залишається у програші, частина ще розглядається, а успішні випадки наразі є поодинокими. Проблема зазвичай одна й та ж сама — складність у доведенні вини та причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) керівника та отриманим результатом (завданими збитками чи банкрутством).

Якщо говорити про збитки, завдані діями директора товариству, то тут поки що відомий один успішний кейс, який вже пройшов своє «випробування на міцність» у найвищій інстанції. Мова йде про справу №910/20261/16, що стосувалася позову товариства до керівника, який фактично передав дозвіл на користування надрами від товариства, яким він керував, до іншого товариства, директором та бенефіціаром якого він був. Незважаючи на аргументи директора, у згаданій справі було встановлено та доведено всі елементи господарського правопорушення: протиправна поведінка, що полягала в діях, спрямованих на передачу дозволу, збитки, причинно-наслідковий зв'язок між діями та збитками, вина особи.

Таким чином, ми вже маємо успішний прецедент. Однак справу на цьому не можна вважати повністю закритою. Адже потрібно ще виконати рішення суду, а це вже інша історія, яка є не менш складною, ніж доведення своєї позиції в суді. Що стосується субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство, то успішних справ у цьому напрямку сьогодні ще небагато.

***

Як бачимо, питання особистої відповідальності директора наразі бажає кращого. Однак не можна заперечувати наявність прогресу з цього питання. Принаймні у нас є правова база, яка дозволяє притягнути директора до відповідальності. Додатково рекомендуємо власникам замислитися над встановленням механізмів контролю за діяльністю менеджменту. Потрібно уважно переглянути положення статутів своїх компаній, внутрішні положення товариств та встановити обмеження повноважень директора чи дирекції загалом. Також не забудьте відобразити ці обмеження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Можливо, такі дії не стануть 100% гарантією захисту, але точно будуть додатковим аргументом на вашу користь у разі виникнення спору.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати