Статус учасника товариства з обмеженою відповідальністю пов'язаний з набуттям особою певних корпоративних прав, які, у свою чергу, супроводжуються обов'язками як перед самим товариством, так і перед іншими його учасниками. Саме тому відчуження частки у статутному капіталі товариства або вихід учасника з товариства є досить складними процесами, які зачіпають як корпоративні, так і май нові права учасників, а у певних випадках їх спадкоємців та правонаступників.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відчуження корпоративних прав та внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно учасників товариства не завжди свідчить про припинення май нових прав на частку у статутному капіталі товариства у таких колишніх учасників. Ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі — Закон) визначено обов'язок товариства здійснити виплату колишньому учаснику вартості його частки, яка визначається, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства, пропорційно до розміру частки такого учасника. Таким чином, вихід учасника зі значною часткою у статутному капіталі може потягти за собою певні фінансові труднощі для товариства, поставити під удар його подальшу господарську діяльність та можливість виконання існуючих фінансових зобов'язань.
Вихід учасника з ТОВ: можливі варіанти
У зв'язку з цим Законом передбачається як можливість самостійного (незалежного від волевиявлення інших учасників) виходу зі складу учасників товариства, так і необхідність погодження такого виходу іншими учасниками, яке відбувається шляхом або надання згоди на такий вихід (як і перший варіант, відноситься до добровільного виходу), або прийняття відповідного рішення загальними зборами. Окрім того, за певних умов єдиним варіантом, за яким учасник може позбавитись своїх корпоративних прав або інші учасники можуть позбавити їх небажаного власника, є ліквідація товариства з усіма її наслідками, пов'язаними з припиненням господарської діяльності.
Законом передбачено, що учасник може вільно, без згоди інших учасників вийти з товариства:
• якщо його частка у статутному капіталі товариства становить менше 50%;
• при відчуженні своєї частки шляхом укладення цивільного правочину (наприклад, купівлі-продажу, дарування, застави тощо) з урахуванням переважного права на придбання частки (час тини частки) іншими учасниками товариства.
За наведених обставин процедура виходу учасника з товариства не є складною та вимагає лише подачі державному реєстратору документів за переліком, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а саме:
- заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
- документа про сплату адміністративного збору;
- заяви про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю або акта приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
Цивільний правочин та судова практика
Якщо ж частка учасника у статутному капіталі товариства становить 50% або більше, такий учасник, відповідно до ст. 24 Закону, може вийти з товариства лише за згодою інших учасників. Тобто вихід у даному випадку не є безумовним, адже потребує отримання згоди. За відсутності відповідної згоди усіх учасників товариства учасник, розмір частки якого становить 50% і більше, все ж може позбутися своїх корпоративних прав шляхом укладення цивільного правочину. При цьому при відступленні учасником товариства своєї частки у статутному капіталі іншим способом, відмінним від її продажу, зокрема шляхом дарування, переважне право на її придбання у інших учасників товариства не виникає, що підтверджується пози цією Верховного Суду з цього питання, яка наведена у постанові від 15.10.2020 р. у справі №916/2303/19.
У розглянутих випадках вихід учасника з товариства є добровільним, адже відбувається за ініціативою самого учасника. Далі ж Закон надає право учасникам товариства ініціювати вихід іншого учасника шляхом прийняття відповідного рішення (про виключення учасника).
Закон, на відміну від Закону України «Про господарські товариства», надає можливість виключити учасника з товариства лише у випадку прострочки внесення вкладу чи його час тини (ст. 15 Закону) та у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника-фізичної особи чи припинення учасника-юридичної особи (ст. 23 Закону).
Для прийняття рішення про виключення учасника зі складу засновників товариства у випадку прострочки внесення вкладу чи його час тини мають бути наявні:
- факт прострочки учасником внесення вкладу чи його час тини; надіслане виконавчим органом письмове попередження про прострочку з інформацією про невнесений своєчасно вклад чи його час тину;
- встановлений додатковий строк для по гашення заборгованості, який не може перевищувати 30 днів;
- невнесення учасником вкладу чи його частини протягом такого додаткового строку.
Право, а не обов’язок
Прийняття рішення про виключення учасника у даному випадку є правом, а не обов'язком загальних зборів учасників товариства та можливе лише при про строчці внесення вкладу у зв'язку зі створенням товариства. При цьому сума заборгованості та сума фактично внесеного вкладу, як і розмір частки учасника-боржника, не мають значення, адже ч. 3 ст. 15 Закону встановлено, що голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення.
Іншим випадком, внаслідок якого учасник може бути виключений з товариства, є смерть, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника-фізичної особи чи припинення учасника-юридичної особи за умови, що протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону. При цьому для такого виключення частка учасника, оголошеного судом безвісно відсутнім або померлим (для фізичних осіб), чи припиненого учасника-юридичної особи у статутному капіталі товариства, знову ж таки, має бути менша 50%. Якщо ж частка такого учасника становить 50% або більше, товариство може приймати лише рішення, пов'язані з ліквідацією.
Таким чином, за наявності у складі товариства фактично неіснуючого учасника, частка якого становить 50% і більше, бачимо ситуацію, коли можливість прийняття загальними зборами учасників рішення з приводу діяльності товариства фактично блокується, адже для цього необхідна, як мінімум, більшість голосів учасників, що є фізично неможливим.
Виходячи з аналізу наведених положень Закону, вважаємо, що законодавча вимога з приводу ліквідації товариства при відмові спадкоємців набувати корпоративні права та наявність обмежень стосовно виходу з товариства учасника, частка якого у статутному капіталі становить 50% і більше, зумовлені наявністю саме майнових прав спадкоємців (правонаступників) та колишніх учасників на частку товариства та пов'язаними з цим обов'язками товариства.
Законом також встановлюються обмеження на вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника. У такому випадку позбавитись своїх корпоративних прав учасник може, знову ж таки, шляхом укладення цивільно-правового договору або ліквідації товариства.
Висновок
Таким чином, як бачимо, вихід учасника зі складу товариства з обмеженою відповідальністю може бути не завжди вільним та залежати не лише від волі такого учасника. Проте законодавством все ж передбачаються певні альтернативи. Головне — користуватись ними сумлінно, не завдаючи шкоди товариству та іншим учасникам, що залишаються у складі такого товариства.