До питання конституціалізації інституту Державного герба України

Слово «герб» (походить від німецького erbe – спадок) означає емблема, спадковий знак, поєднання фігур і предметів, що виражає історичні традиції власника. Державний герб – це символ, який презентує країну як суверенну незалежну державу. Герб є образовідтворюючим знаком, що складений із зображення різних фігур і відтворений на папері в кольоровій гамі.^[1]

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Одним із найцікавіших й найвідоміших досліджень, у якому надається власне пояснення походження тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого, є однойменна праця О. Пастернака, що вийшла друком у 30-х роках минулого століття та була відтворена у 90-х роках. Дослідник розглядає питання з точки зору геральдичних законів, разом з тим містить цікаві пояснення походження гербової справи та українського тризуба.^[2]

Київський тризуб, продовжує автор – се нарисований образок із фігур старинної зброї, як лук, меч та інші старовинні воєнні приладдя, зложені в один образок (фігуру або піраміду). Ядро того образка є густо переплетене, з якого до верху виходять три остриці (стовпи або зуби, звідси названо його тризубом), боки того образка є обмежені сторчовими лініями, які внизу в’яжуться з поземною лінією в чотирикутник, вверху незамкнений. Із поземної лінії виходить вниз лук».^[3]

За твердженням О. Пастернака тризуб є гербом у всіх зірцях, звичайним первісним гербом, який використовували Великий Київський Князь Володимир Святий та його спадкоємці. Усі знайдені зображення київського тризуба мають одну спільну та незмінну ознаку, що вказує на рід. Присутні також ознаки змінні. Окремі на кожнім взірці, що вказують на осіб того роду, тобто є ознакою особистою. Спільну ж родову незмінну ознаку київського тризуба втілює його зовнішній вигляд.^[4]

За дослідженнями інших вчених можна виокремити докази походження тризуба ще в доісторичну епоху, сліди якого виявили на українському Поділлі в ІІІ тисячолітті до нашої ери. За князівської доби тризуб набув сучасної графічної форми, хоча існувало багато різних варіантів малюнку. Очевидним є те, що головна ідея тризуба це число три, що трактується як поєднання трьох основ буття, тривимірність життєвого простору, світ явний, що упорядковується законом, і світ шанованих пращурів. На українських землях тризуб має безперервну багато тисячолітню, не випадково тризуб був визнаний спочатку національним гербом, а згодом державним символом України.^[5]

Щодо походження зображення козака з мушкетом, який вважається гербом Війська Запорізького, слід підкреслити, що протягом 1767-1755 років воно використовувалося на документах вищих урядових установ Гетьманщини. Згодом  зображення козака з мушкетом набуває ознак загальнонаціонального символу. який використовувався як герб державного утворення. В ордері (розпорядженні) від 1755 року останнього гетьмана Кирила Разумовського йдеться про обов’язковість зображення «герба нації» у вигляді козака з мушкетом на військових сотенних і полкових прапорах.

Історик І. Ситий дослідив гетьманські та козацькі печатки, починаючи з останньої третини XVI століття, коли козацтво постало як реальна сила. Дослідник стверджує, що відбитку подарованої Стефаном Баторієм печатки до цього часу не знайдено, в історичному середовищі існує думка, що в цьому випадку маємо справу з легендою. Цю версію підкріплюють спостереження над іконографією малюнку печатки: козак зображується на печатках XVI напівповернутий ліворуч; порохівниця та шапка зі шликом з’явилися тільки у XVIІ столітті, коли козак з мушкетом зображується повернутим праворуч. Версія зображення козака постійно змінювалася, він зображувався то з рушницею, то з шаблею, то з шаблею та стрілами, деякі гетьмани вміщували на печатках свої родові герби або інші знаки. Таким чином, у печатках відбивалися соціально-політичні та культурні зміни, що сталися протягом XVIІ-XVIІІ століть.^[6]

З набуттям незалежності України Постановою Верховної Ради України «Про Державний герб України» від 19 лютого 1992 р. № 2137-XII затверджено тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України, а також кольорове, чорно-біле зображення (тризуб чорного кольору на синьому тлі та чорного кольору на білому тлі) та схематичне встановлення пропорцій Державного герба України. У пункті 2 Постанови зазначалося, що зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов'язковим додержанням пропорцій зображення герба, визначених у додатку.^[7]

Державними символами України відповідно до статті 20 Конституції України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Частинами третьою і четвертою встановлено, що Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).^[8]

На 30-му році своєї незалежності Україна не має законодавчо затвердженого малого Державного Герба України, ні великого Державного Герба України. Як Державний Герб України використовується Тризуб у декількох варіантах: чорному графічному виконанні на білому тлі, окресленому у вигляді щита, синьому графічному виконанні на білому тлі, окресленому у вигляді щита та у золотому кольорі на синьому тлі, окресленому у вигляді щита. При цьому, зображення Тризуба виконується з дотриманням пропорцій, визначених Постановою Верховної Ради України від 19 лютого 1992 р.

Окрім використання зображення Державного герба України на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ, в українському суспільстві виникла та зміцніла традиція використовувати Золотий Тризуб у форматі 3D як навершя прапорів і на підставці без щита. Зображення його використовується на синьо-жовтих прапорах, державних та відомчих нагородах,^[9] у тому числі військових, на знаках розрізнення у Збройних Силах України (на нарукавних шевронах, на погонах і ґудзиках), на прапорах військових частин.^[10]

На цей час елементом порядку використання державних символів є нова редакція статті 18 Закону України «Про громадські об'єднання», якою встановлюються заборони відтворювати державні символи України, а також державні герби, прапори або офіційні назви інших держав в символіці громадського об’єднання.^[11] Натомість використання зображення Золотого Тризуба широко поширено в емблематиці громадських формувань, перш за все, козацьких організацій. Його викарбовують на гранітних надгробках загиблих в російсько-українській війні воїнів, поміщують на транспортних засобах, на спортивному одязі і аксесуарах, у ювелірних виробах тощо.

Розвиток суспільних відносин у сфері використання Державного Герба України у вигляді Золотого Тризуба формується в надрах українського суспільства, він освячений життям мільйонів героїв сучасних і минулих часів. Золотий Тризуб так глибоко зрісся з менталітетом і душею українського народу, що сьогодні є виразом його ідеалів незалежної держави України.

Після Лютневої буржуазно-демократичної революції в Російській імперії в 1917 році на українських землях загострилася революційна ситуація, що стало поштовхом для піднесення національно-визвольної боротьби українського народу за незалежність та утвердження своєї національної символіки.

4 березня 1917 року в Києві було створено Українську Центральну Раду та проголошено Українську Народну Республіку. Сталося це через два дні після зречення престолу російського імператора Миколи Другого.

Українською Центральною Радою одним з найперших було поставлено питання про незалежність України та відродження давніх українських національних символів, яких вимагала майбутня незалежна Українська держава.

Натомість, серед очільників Української Центральної Ради були прихильники автономії України у складі держави Російської, саме вони й стримували процес визначення і затвердження державних символів. Тому, ані Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по за Україною сущого від 10 червня 1917 р.,^[12] ані Універсал від 3 липня 1917 р.^[13] не містили питань про державні символи.

Лише у листопаді 1917 року у Києві за ініціативою Генерального Секретаріату Української Центральної Ради відбулася спеціальна нарада, в якій взяли участь митці та знавці українського національного мистецтва, історії і гербознавства. На ній розглядалася низка проектів державних символів України. Але у проекті Конституції Української Народної Республіки від 10 грудня 1917 року положення про державні символи не були відтворені.^[14]

Як пише Сергій Плохій, професор Гарвардського університету, протягом літа 1917 року Центральна Рада, яка спочатку була не більш як координаційним органом українофільських політичних та культурних організацій, перетворилася на парламент країни. Українські з’їзди селян, робітників та солдатів відправили до неї своїх представників. Те саме зробили національні меншини, які підтримали ідею територіальної автономії України. Склад Ради перевищив 800 осіб, і її лідерам довелося створити менший постійний орган – Малу Раду – для того, щоб координувати роботу нового органу.

Десятки видатних українців у березні 1918 року повернулися до Києва, щоб узяти участь у будівництві нової України. Один із них, Георгій Нарбут, талановитий художник з міжнародною славою, став засновником Української Академії мистецтв. Він також став головним розробником українського герба та перших українських банкнот і поштових марок. Герб включав два історичні символи: тризуб, запозичений з монет Володимира Великого, та зображення козака.  Нова держава оголосила Київську Русь та Козацьку Гетьманщину своїми попередниками. Два кольори герба, синій і жовтий, походили з Галиччини, де вони століттями були національними фарбами, у цих кольорах відображався місцевий герб Галицького князівства. Ці кольори символізували єдність українських земель по обидва боки східного фронту світової війни.^[15]

29 квітня 1918 року в останній день існування Української Народної Республіки Центральною Радою була прийнята «Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР)». У цьому документі не знайшли відображення положення про державні символи.^[16]

Як пише академік НАН України О. Копиленко ця Конституція Української Народної Республіки так і лишилася на папері, хоча закріпила класичну парламентську модель республіки та навіть обрала М. Грушевського президентом Української Народної Республіки.

Далі, обраний Гетьманом України П. Скоропадський прагнув до правової природи гетьманського режиму, тобто, «сильної влади», яка на його думку, була здатна врятувати країну від катастрофи. За таке бачення гетьманської влади  сучасники називали його «абсолютним монархом», а у переговорах з німецьким командуванням, що відбулися після перевороту, було українськими представниками запропоновано класифікувати гетьмана як «тимчасового президента». Однак, як було заявлено Радою Міністрів Української Держави від 10 травня 1918 року: „Гетьман не думає стати самодержцем. Назва Гетьман – це втілення в історичній національно-українській формі ідеї незалежної і вільної України”.^[17]

Українська Центральна Рада припинила свою діяльність 29 квітня 1918 року – у цей день в Києві зібрався з’їзд хліборобів-землевласників, на якому було обрано гетьманом України Павла Скоропадського. Було проголошено про встановлення Української Держави замість Української Народної Республіки, прихильники гетьманату майже без кровопролиття оволоділи всіма державними установами.

Протягом восьми місяців існування гетьманської Української Держави як спадщина від Української Центральної Ради використовувався синьо-жовтий державний прапор. Коли постало питання про затвердження державного герба вибір було зроблено на користь використання тризуба. Зокрема, наказом №192/44 по морському відомству від 18 липня 1918 року було затверджено новий військово-морський прапор: «…білий прапор з рівним синім хрестом, який ділить прапор на 4 рівних частини. Ширина хреста 1/2 всієї довжини прапора. Відступивши на 1/8 ширини хреста, проходить коло нього такої ж ширини (теж 1/8 ширини хреста) синя смужка, крім тих його боків, які прилягають до крижа. В крижі ж теж, відступивши на 1/8 ширини хреста від його боків, міститься національний прапор Держави (складений з блакитної і жовтої горизонтальних смуг), в центрі якого міститься золота печатка Святого Володимира такої ж ширини, як хрест і в 1 і 2 рази вища своєї ширини. Прапор шиється з матерії відповідного кольору, а печатка малюється бронзовою фарбою».^[18]

Роль конституції в Українській Державі Павла Скоропадського виконував ухвалений вище зазначеним з’їздом документ  під назвою «Закони про тимчасовий державний устрій України»,^[19] який складався з семи розділів і 44 статей. Закони були підписані Гетьманом всієї України Павлом Скоропадським та Отаманом Ради Міністрів М. Устимовичем, скріплені овальної форми печаткою, на якій по внутрішніх боках містився текст «УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА» та зображення козака з мушкетом у центрі, в якого над головою розташований герб у вигляді тризуба. Таке зображення на печатках було прообразом герба Війська Запорізького, а зображення тризуба було додано особисто Скоропадським. Дослідники припускають, що Гетьман Скоропадський використав зображення козака з мушкетом тому, що походив з давнього козацького роду – був нащадком Стародубського полковника Скоропадського, що обирався гетьманом України в 1708-1722 роках.

Слід зазначити, що на той час офіційного затвердження згаданого малюнку в статусі державного герба Української Держави не було. Зображення герба у вигляді фігури козака з пищаллю на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб, оздобленого навколо восьмикутника рослинним орнаментом, виконаним у стилі козацького бароко, із взятою в коло всією композицією та з виробленим неповторним шрифтом написом по внутрішніх боках «УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА» (по праву та по ліву сторони) було затверджено тільки 29 листопада 1918 року спеціальною Комісією зі створення герба України як Державного Герба Української держави.

Правління Скоропадського виявилося великим благом для українського державного та інституційного будівництва. Країна вперше отримала власні бланки та діючу фінансову систему. Українська Держава Павла Скоропадського припинила своє існування 12 грудня 1918 року. В історії Української держави того часу маємо тільки рішення спеціальної Комісії зі створення герба України як Державного Герба Української держави про затвердження ескізу державного герба.

18 грудня знову було відновлено Українську Народну Республіку з Директорією, а 26 грудня 1918 року було проголошено документ під назвою «Декларація Української Директорії, що зробила Директорія» за підписом голови Директорії Української Народної Республіки В. Вінниченка та членів Директорії С. Петлюри, Ф. Швеця, П. Андрієвського, А. Макаренка, в якій оголошувалися подальші наміри держави.^[20]

22 січня 1919 року Директорія Української Народної Республіки продекларувала Акт злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки.

30 березня 1920 року ухвалено крайовий герб Підкарпатської Руси в складі Чехословаччини: гербовий щит розтятий вертикально, в його правій половині в синьому полі три горизонтальні золоті пояси, зверху зображення тризуба; у лівій половині на срібному тлі зображено червоного ведмедя у скоку, який дивиться вправо.^[21]

Після поразки визвольних змагань 1917-1921 років західноукраїнські землі було розділено між Польщею, Румунією та Чехословаччиною. Кубань, Східну Слобожанщину та Крим приєднано до Російської СФРР. На решті території було створено Українську Соціалістичну Радянську Республіку. Зображення Тризуба супроводжувало українську еміграцію, яка була розкидана по різних країнах світу, його зображення опиняється на логотипах українських газет та часописів, на українських недержавних марках. Тризуб став беззаперечним національним символом.^[22]

Дослідники історії України стверджують, що революційний вплив Першої світової війни та крах імперій створили певні можливості для українського руху у 1917-1918 роках, сприяли його зрілості. Незважаючи на невдалу спробу створити єдину державу з габсбургської та Наддніпрянської України, ідеал єдиної та незалежної державності став головним елементом у новому українському символі віри.

У листопаді 1920 року на Великій Україні остаточно закріпилася більшовицька влада. У першій Конституції Української Соціялістичної Радянської Республіки, затвердженої у Харкові в березні 1919 року значилося, що «…герб У.С.Р.Р. - має на червоному полі в проміннях сонця - малюнок золотого серпа і молота, навкруги яких - уміщено вінок і написи на Українській та Російських мовах: 1) У.С.Р.Р. 2) Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». А торговельний морський і воєнний прапор складався «з полотна червоного кольору, в лівому кутку якого коло держальця, зверху, вміщено золоті літери У.С.Р.Р.».^[23]

Описи символів були неконкретні, офіційних зображень не було додано, що значних графічних розбіжностей зображення герба УСРР на печатках різних установ та документах.

Ці державні символи використовувались до затвердження XIV Надзвичайним Всеукраїнським з’їздом Рад у 1937 році Конституції вже Української Радянської Соціалістичної Республіки, статтею 124 якої був затверджений Державний герб Української радянської Соціалістичної Республіки, що «складається  золотих серпа і молота, зображених на червоному щиті, освітлених променями сонця і обрамлених колоссям пшениці, з написом на червоній стрічці: внизу вінка «Українська РСР», на правому витку «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!» і на лівому – «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Наверху герба є п'ятикутна зірка».^[24]

ü  Український національний символ був ліквідований, разом із знищенням української національної незалежності. Україні був присвоєний герб, який не враховував її історичної символіки і був складений за типом емблеми СРСР. У радянській Україні тризуб піддавався офіційній дискредитації, але залишався символом національно-визвольного руху.

Як пише знаний науковець, геральдист А. Гречило, безликий та заідеологізований герб Української РСР мало чим відрізнявся від символу Російської РСР. Національним українським символам – Тризубові та синьо-жовтим барвам радянська пропаганда починаючи з 1920-х років почепила ярлики «буржуазно-націоналістичних», їх використання розцінювалося як антирадянська агітація та пропаганда. Навіть україномовні видання в Українській РСР регулярно публікували відповідні пасквілі та карикатури.^[25]

Не зважаючи на понад 70-річний період паплюження і зневаги до українських національних символів, радянській ідеологічній машині не вдалося прирікти їх на забуття. Український філософ, професор В. Шаян вважає, що будь-яка спроба зневажити святість національного символу стане причиною моральної смерті спричинника зневаги.

Отже, все починається із значення символів, які обираються етносом і відображають авангарду нації, виразом його ідеалів. Символ – це зовнішній знак для уявлень, емоцій і ідей, що не дадуться виразити інакше у слові. Символ є якістю вищою від слова. Символ – комплекс слів і ідей, що виражені одним знаком. Символ висказує все те, що заключене в цілій системі ідей, а рівночасно щось більше, що в даній системі ідей не дається висказати ні словом, ні в жоден інший спосіб. Думаючи про символ, чи викликаючи його в нашій свідомості, ми немов «одним словом» заторкуємо увесь комплекс з усією його ідейно-моральною висотою та глибиною. Через цю свою властивість символ стає святістю для його визнавців, чи це релігійний дух, військо чи нація. Зовсім не випадково, чому даний народ вибирає даний символ.^[26]

Символ Тризуба є старовинний, а рівночасно складний і високий у ієрархії символів, він є основним традиційним українським національним символом, який формувався протягом тисячоліть. Народ, що приймає даний символ входить у сферу його таємного впливу, ідентифікує себе з природою символу і через те наближує чи ототожнює свою природу із природою символу.^[27]

Незважаючи на те, що сучасні події в Україні об’єктивно посилили  підтримку та повагу до державної символьної системи в суспільстві – Державного Прапора України із синьо-жовтих смуг та Державного Герба України у вигляді Золотого Тризуба на синьому тлі – час від часу відкривається дискусія щодо походження тризуба, а одтак, щодо його символічного значення та історичного зв’язку з давнім періодом державності для сучасної Держави України.

Існує понад двадцяти гіпотез походження Тризуба. Знак тризуб відомий багатьом народам світу з найдавніших часів. До нас дійшли писемні згадки про золотий тризуб і блакитне вбрання царів Атлантиди з праці Платона «Тімей», яка датується 360-355 роками до нашої ери. На територіях сучасної України наскельні малюнки тризуба датовані IV-III тисячоліттям до нашої ери були знайдені на Поділлі, на монетах Боспорського царства V століття до нашої ери. Тризубом був увінчаний шолом Урартського царя в VІІ столітті нашої ери. Тамги-тризуби мали сарматські племена та інші народи. Тризуб тримає в руках скіфський Тагимасад. У 1908 році в руїнах Десятинної церкви знайшли пласку цеглину-плінфу зі знаком Великого князя стольнокиївського Володимира Святославовича. З давньої арійської міфології дізнаємося, що арії на своєму шляху з Подніпров’я до Індії залишили багатьом народам цей життєдайний знак – тризуб.

ü  Зображення тризуба на території України також зафіксоване на кам’яній застібці періоду Трипільської культури (ІV-ІІІ тис. до н.е.). Тризубоподібні символи зустрічаються на багатьох предметах побуту стародавніх трипільців. Тризуб-трилистник, як бойовий знак, використовувався у слов’яно-аріїв, племен, які мешкали на території Подніпров’я у кінці ІІІ тис. до н.е. та були праслов’янською спільнотою. Від аріїв цей символ перейшов до Антського союзу. Саме антів відомий український історик Михайло Грушевський вважав предками українського етносу і української мови.^[28]

З поширенням християнства тризуб поєднувався з хрестом, про що свідчить зображення у Володимирському соборі, на маківці Золотих воріт у Києві.^[29] Зображення тризуба у його сучасному вигляді є на іконі у головному храмі Ватикану, столиці держави Святий Престол.

В основу сучасного зображення Золотого Тризуба покладено давній тризуб, що був відомий на території українських земель, його символічне значення трактувалося як поділ Всесвіту на небесне, земне та потойбічне, майже як у наших прадавніх пращурів, для яких людське буття було зрозумілим з погляду на його складові: Яв – світ явний, Нав – світ пращурів, Прав – світ законів життя. Також тризуб трактують як єдність трьох начал – Божественного, Батьківського та Материнського або як єдність трьох природних стихій: природи, води і землі. Отже, головна ідея тризуба – це число три, поєднання трьох основ буття, тривимірність життєвого простору.^[30]

Спеціаліст з аналізу складних соціальних систем Дарій Світлий дає таке пояснення: Тризуб (три суття) – вказує напрям у Космос. Синь полотнища – кличе в Космос. Жовта половина полотнища - символ перебування Землі у сонячному теплі і світлі.^[31]

Професор М. Андрусяк у праці «Тризуб» (1947 рік, м. Мюнхен) уперше звів та узагальнив відомі на той час дослідження щодо походження тризуба; вважав свою справу промощенням шляху дослідження питань походження і розвитку українського національного гербу. Отже, він узагальнив понад двадцяти версій щодо виникнення, еволюції та значення, з яких сформував 6 поглядів на пояснення тризуба: а) знак як символ державної влади; б) знак як християнська церковна емблема; в) знак як світсько-військова емблема; г) знак як геральдично-нумізматичний герб; д) знак як монограма; е) знак як геометричний аналіз. Він зробив висновок, що широке примінення тризуба в різних випадках і на різноманітних предметах та часте вживання в рукописах протягом ХІІ-XIV століть і навіть в XVІ- XVІІ століттях, вказує також на особливо міцну традицію цього знаку, що вкорінився в народну свідомість та став його улюбленим знаком національним.^[32]

На всіх етапах формування українського етносу тризуб зберігав своє значення як символ державної влади та національний знак.

Наприкінці 80-х років ХХ століття відбувся потужний сплеск українського національного відродження. Громадські організації декларують вимоги щодо офіційної легалізації національних символів. У вересні 1989 року на установчому з’їзді Народного Руху України було ухвалено окрему резолюцію: Рух вважає необхідним здійснення демократичних заходів для відродження й поновлення в правах давньої української символіки – синьо-жовтого прапора та герба-тризуба, - що створювалися протягом століть самим народом».^[33]

Затвердження державних символів у незалежній України розпочалося з видання Постанови Президії Верховної Ради України від 3 серпня 1990 р.
№ 152-ХІІ «Про державну символіку Української РСР», у якій доручалося комісіям розробити пропозиції щодо державної символіки Української РСР та внести на розгляд Президії Верховної  Ради Української РСР».^[34]

Через рік відповідно до Постанови Президії Верховної Ради України від 24 червня 1991 р. № 1238-ХІІ було оголошено про проведення відкритого конкурсу на створення проектів Державного герба України. У Постанові зазначалося, що метою конкурсу є визначення наукових засад і варіантів художніх вирішень Державного герба України для його остаточного затвердження Верховною Радою Української РСР, проект Державного герба України повинен відповідно до засад геральдики відтворювати символи української державності, які б в органічних для національного мистецтва формах втілювали ідею народного безсмертя, сутність української держави, що твориться на принципах Декларації про державний суверенітет України.^[35]

За результатами цього конкурсу, його переможцями А. Гречило та І. Турецьким вперше було підняте питання про малий та великий герб. Автори проекту трактували Акт про незалежність як відновлення перерваної української державності 1917-1921 років, тож пропонували такий малий герб: у синьому полі заокругленого внизу щита золотий Тризуб у такому ж оливковому вінку. У проекті ж великого герба фігурували щитотримачі – давньоруський воїн зі списом і козак із мушкетом. Унизу галузки калини, перев’язані синьо-жовтою стрічкою. Таким чином закладалася ідея відобразити спадкоємність української державності від Київської Русі та Гетьманщини XVII-XVIII століть.^[36]

Слід зазначити, що згаданий конкурс так і не дістав офіційного організаційного завершення через різноспрямовані бачення майбутнього державного герба України народними депутатами, перш за все, представниками комуністичної ідеології. Натомість конкурс сприяв внесенню змін до Конституції Української РСР 1978 року, у якій статтю 166 було викладено у новій редакції, якою встановлювалося, що Символами України як незалежної держави є її Державний герб України, Державний прапор України та Державний гімн України, які затверджуються Верховною Радою України, а статті 167 і 168 про символіку радянської України було виключено.^[37]

Під час численних різно поглядних дискусій щодо майбутньої державної символіки за умов компромісу 19 лютого 1992 року було затверджено малий герб України, зображення якого почали розміщувати на печатках і штампах, грошових та поштових знаках.^[38] При прийнятті Конституції України питання встановлення державної символіки вирішувалася в умовах відвертих спекуляцій, вимог внести в символіку червоного кольору, намагань помістити у текст Основного Закону відсилочну норму про затвердження державної символіки конституційним законом, поступок поставити на голосування статтю 20 разом із статтями про статус Криму. Проєкту Великого Державного Герба України ніхто на розгляд Верховної Ради не готував, у публічній дискусії його означили як політичний компроміс на майбутнє.

Діяльність над законодавчим закріпленням державних символів було визначено Постановою Верховної Ради України від 3 вересня 1996 року, якою доручалося Кабінету Міністрів України до 1 грудня 1996 року провести конкурс щодо великого Державного Герба України.^[39]

За результатами цього конкурсу проєкт великого Державного Герба України із зображенням золотого лева та козака з мушкетом, які тримають щит синього кольору із зображенням золотого Тризуба, з використанням «корони гідності» над щитом був відхилений.^[40]

У 2003, 2007-2009 роках Урядом створювалася Державна комісія з підготовки та проведення конкурсу на ескіз великого Державного Герба України, які також завершилися без результату: подані пропозиції повторювали попередні, інші були гостро критиковані за невідповідність геральдичним нормам і чинній Конституції України.

На виконання Постанови Верховної Ради України від 25 серпня 2020 р. № 824-IX «Про оголошення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба України» Кабінетом Міністрів України проведено конкурс на кращий ескіз великого Державного Герба України, за результатами якого як ескіз великого Державного герба затверджено композицію, яка містить герб Війська Запорізького, воїна-козака, лицаря з мушкетом та знак Княжої держави Володимира Великого, тобто Тризуб - малий Державний герб, а також зображення архангела Михаїла та золотого лева.^[41]

Затверджений конкурсною комісією Кабінету Міністрів України у 2020 році проєкт Великого Державного Герба України не знайшов підтримки в українському суспільстві. Не представлено девіз цього герба, що є елементом його опису, а сам графічний ескіз називають несучасним, громіздким, критикують зображення козака, наявність статевого означення у лева, шкарпетки архистратига Михаїла, наявність самого архистратига Михаїла тощо.

Знаний науковець П. Гай-Нижник стверджує, що при розробці великого Державного Герба постає питання навіть не про його вигляд, а які елементи він має в собі містити, які були б сталими, які були б вічною традицією. Застерігає, що деякі елементи можуть бути не об’єднувальними, а роз’єднувальними.^[42]

Історик В. Павлов наголошує, що спочатку необхідно визначити державні інституції, які будуть використовувати великий Державний Герб. Для того, щоб явити громадянам приклад поваги до Конституції і закону, держава має сама демонструвати повагу до державних символів, їх правильно використовувати, не допускати наруги над ними.^[43]

ü  Відомий дослідник О. Зінченко висловив переконання, що тризуб – це абсолютно досконала лаконічність графіки. Державний Герб України у вигляді золотого Тризуба входить в трійку найбільш сучасних гербів світу. Україна, Швейцарія і Японія – ось три герби з найбільш досконалою лаконічністю графіки. Виходячи з призначення державної символіки для зовнішньої демонстрації державного суверенітету, своєї національної історичної традиції, Тризуб на тисячу відсотків відповідає цій вимозі, оскільки сполучає досконалість графіки, сучасність дизайну і тисячолітню історію. Висловив сумніви щодо необхідності унітарній державі Україні великого герба. Відмітив, що у світі існує лише кілька унітарних держав, які мають великий герб, і це - пережиток феодального минулого.^[44]

Окремо у суспільстві поширюється дискусія щодо необхідності взагалі створювати великий герб, тим більш з поєднанням зображення людини, тварини та міфічної істоти одночасно. Великий герб зазвичай з'являється тоді, коли в державу входять кілька самобутніх територій зі своїми традиційними символами, як наприклад Латвія, яка об’єднує три території. У Федеративної Республіки Німеччини простий герб, хоч вона й має дуже сильну автономію суб'єктів федерації. Великі герби мають ті держави, де вони використовуються історично. Зазвичай це ті, які були королівствами чи імперіями, де державними гербами ставали герби панівних династій. Серед країн із традиційними гербами лише незначна кількість мають так званий великий і малий герби. Переважно це країни з чинним монархічним устроєм: Велика Британія, Швеція, Нідерланди, Данія, Бельгія, Люксембург, Ліхтенштейн та інші. Грузія має великий герб, бо в її історії є потужна царська традиція. У них великі герби є передусім символами пануючого монарха, неодмінним елементом таких знаків є так звана корона гідності, що зображується над щитом чи над мантією. Серед європейських держав з республіканським устроєм великі та малі герби конституційно передбачено тільки в Сербії та Чехії, колишніх країнах пострадянського табору. Водночас Литва, Польща, Німеччина, Австрія, Словаччина та переважна більшість держав мають звичайні й лаконічні герби.

Досвід європейських країн щодо конституційної регламентації державних символів, незважаючи на її різність як за формою так і за змістом, свідчить про те, що країнами державним символом затверджується єдиний державний герб, який інколи зображується на державному прапорі. Затвердження в Конституції України великого державного герба було на той час компромісом з представниками комуністичної ідеології в парламенті, крім того тільки одна країна має поєднання тварини і людини у зображення герба - Ісландія.

Оскільки саме на землях теперішньої України тризуб має безперервну багато тисячолітню традицію, він має бути визнаний одночасно національним символом і символом держави як єдиний Державний Герб України, що уособлює символ Перемоги над старим, злочинним світом зневаги, егоїзму та особового засліплення, як символ Влади в Дії для створення нової Великої України в ім’я Бога, Добра, Правди. І це є високе призначення української нації.^[45][

Щодо сучасного розуміння особливої символічної функції герба, то він у графічній форму втілює свідомість, світосприйняття та історію народу, що створив державу не тільки як політико-адміністративну інституцію, а як державу-світ, як форму й систему свого матеріального й духовного буття.

Надзвичайної актуальності набувають питання про те, чому Золотий Тризуб в нашій Конституції зазначається як «Знак Княжої Держави Володимира Великого», які ідеї має містити Державний Герб, чому Україна повинна мати великий і малий Державні Герби України, яка концепція великого герба: де і ким він має використовуватися, коли він може і коли не може використовуватися. Крім того, великий Державний Герб має затверджуватися за окремою процедурою.^[46]

Історик і мистецтвознавець В. Скуратівський застережує, що розпочинати через понад чверть століття існування держави дискусію про структуру чи будову великого герба недолуго та недоречно. Україна має Державний Герб у вигляді Золотого Тризуба на синьому тлі, який має як найшвидше отримати законодавче закріплення.^[47]

Таку позицію підтримує А. Гречило, який виділяє декілька аспектів відмови від великого герба. Серед яких, функціональний – немає концепції застосування цього знаку, хіба що Президент своїм указом міг би змінити свій штандарт й використовувати великий герб на президентській печатці; фаховий – відсутній єдиний геральдичний погляд на проект великого герба, не фахова організація конкурсів; політичний – наявні застороги щодо загострення протистояння у Верховній Раді при розгляді питання.^[48]

Прийшов час, коли потребується донесення до народу історичної правди про походження Державного Герба України у вигляді Золотого Тризуба на синьому тлі, а також законодавчого закріплення Законом України «Про Державний Герб України» його символічного значення, врегулювання цілого ряду питань щодо порядку використання та охорони цього державного символу. На нашу думку, в законі мають бути відображені питання:

- Тризуб є Державним Гербом України, який представляє собою золоте зображення Знака Княжої Держави Володимира Великого, що використовується у двокольоровому (знак чорного чи синього кольору на білому окресленому у вигляді щита тлі ), кольоровому (золотий знак на синьому окресленому у вигляді щита тлі) в графічному або об'ємному вигляді, а також у 3D форматі на круглій підставці без геральдичного щита;

- у майбутньому законі визначення Тризуба пропонується таке: Тризуб в триаді державних символів України – Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн – символізує державний суверенітет України, відображає високу свідомість, світосприйняття та історію українського народу, що створив свою державу-світ з формою й системою свого матеріального й духовного буття на основі верховенства права та з шаною до предків і героїв;

 - визначення варіантів використання постійного зображення герба: на фасадах адміністративних будинків, в яких розташовані: резиденція Президента України, на будівлях Верховної Ради України та її комітетів, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, на резиденції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Ради національної безпеки і оборони України, на будівлях Конституційного Суду України, Верховного Суду, судів загальної юрисдикції, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Генеральної прокуратура України та підрозділів прокуратури, Служби безпеки України та її органів, Генерального штабу та інших органів військового управління Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Національного банку України, Антимонопольного комітету України, Рахункової палати України, Центральної виборчої комісії, Національної рада України з питань телебачення і радіомовлення, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів (якщо вони розміщені в окремих адміністративних будівлях), органів місцевого самоврядування, на фасадах інших адміністративних будівель, у яких розміщуються органи державної влади, закордонних дипломатичних установ, на полярній станції України. президій Національної академії наук України та галузевих академій наук;

- використання постійного зображення герба у приміщеннях, у яких проводяться колегіальні засідання органів державної влади,  розміщуються, судові засідання та інші пленарні засідання;

- використання постійного зображення герба у службових кабінетах: Президента України, Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України, голів комітетів Верховної Ради України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Прем'єр-міністра України та віце-Прем'єр-міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду, голів судів загальної юрисдикції, Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Рахункової палати України, Голови Центральної виборчої комісії, Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів місцевих державних адміністрацій, голів органів місцевого самоврядування, керівників закордонних дипломатичних установ України, керівників інших державних органів;

- використання постійного зображення герба в приміщеннях, в яких проводяться сесії місцевих рад та засідання їх виконавчих органів, урочисті церемонії державної реєстрації шлюбу та державної реєстрації народження дитини, на будівлях державних підприємств, установ, організацій та навчальних закладів;

- використання тимчасового розміщення герба на будівлях, в яких: розташовуються виборчі комісії (комісії з референдуму) і в приміщеннях для голосування; проводяться офіційні міжнародні заходи загальнодержавного значення на території України за участі перших осіб держави на час їх проведення з урахуванням міжнародних стандартів розміщення разом з гербами зарубіжних країн.

- графічне відтворення державного герба використовується:

на грошових знаках;

на знаках поштової оплати;

на офіційних символах Президента України;

на бланках паспортних документів, посвідчень та інших документів, що видаються державними органами згідно із законом;

на бланках законодавчих та нормативно-правових актів;

на офіційних виданнях органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

на стовпах прикордонних знаків, що позначають державний кордон України, та у пунктах пропуску через державний кордон;

у символіці органів влади в порядку відповідно до законодавства;

на урядових та відомчих заохочувальних відзнаках, дипломах, пам'ятних адресах і вітальних листах, спеціальних перепустках (посвідченнях) органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

на транспортних засобах національного оператора поштового зв'язку;

на печатках державних та приватних нотаріусів;

на спортивному спорядженні, формі членів збірних команд України під час їх участі у міжнародних спортивних заходах;

у засобах масової інформації, засновниками яких є органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

як розпізнавальний знак держави на українських цивільних повітряних суднах, суднах морського і річкового транспорту, космічних апаратах.

на державних цінних паперах;

як основа або елемент державних нагород України та нагрудних знаків відповідно до закону;

у символіці органів влади відповідно до законодавства;

для святкового оформлення населених пунктів під час святкування державних свят, приміщень, у яких проводяться офіційні та урочисті заходи державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, професійних спілок, інших громадських об'єднань;

- графічне відтворення державного герба використовується у військовій символіці, у тому числі на бойових прапорах військових частин та з'єднань Збройних Сил України, інших військових формувань, які створюються відповідно до законів України;

- для визначення належності озброєння і військової техніки, у знаках розрізнення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, на форменому одязі, на знаках класної кваліфікації, на нагрудних знаках;

- визначення особливостей використання герба, як то, встановлення правил розміщення зображення разом із гербом іноземної держави; двох держав та більшої кількості; разом із гербом (емблемою) міжнародної організації під час проведення спільних заходів в Україні;

- одночасного розміщення малого Державного Герба України і геральдичних знаків - гербів та емблем органів влади, адміністративно-територіальних одиниць, підприємств, установ, організацій, політичних партій, професійних спілок та громадських об'єднань і фізичних осіб малий Державний Герб України розташовується ліворуч від таких геральдичних знаків, якщо дивитися на них;

- зображення малого Державного Герба України на головній сторінці веб-сайту органів державної влади, інших державних органів, а також може бути відтворене на веб-сайтах органів місцевого самоврядування;

- покладання повноважень на Кабінет Міністрів України щодо встановлення державного стандарту виготовлення герба, використання, зберігання та знищення печаток, бланків та інших носіїв зображення Державного Герба України, а також виготовлення та зберігання еталону Державного Герба України.

Як стверджує дослідник А. Сокульський, існуючий Герб України – Тризуб – прочитується й сприймається як найдосконаліший символ (візуальний, монументальний, лаконічний, генетично-утаємничений, історично-предковічний). Віз з гідністю презентує минуле, сьогодення та майбутнє України.»^[49] Зовсім не випадково український народ вибрав символ Тризуба, який згодом трансформувався із Святославова двозуба. Природа вибраного символу у великій мірі залежить від природи нації, яка даний символ вибирає.

Президентом України відповідно до статті 93 Конституції України внесено проект Закону України «Про великий Державний Герб України», який зареєстрований у Верховній Раді України 29 червня 2021 року за № 5712.^[50] Президентом визначено цей законопроект як невідкладний для позачергового розгляду парламентом.

У преамбулі зазначається, що цей Закон відповідно до Конституції України встановлює опис великого Державного Герба України та визначає порядок його використання.

Згідно із назвою та змістом статей проект стосується великого Державного Герба України. Однак, відповідно до статті 1 законопроєкту  „Державний Герб України є державним символом України, головним елементом якого є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) золотого кольору, розміщений на синьому п'ятисторонньому щиті із заокругленими нижніми бічними кутами із золотою облямівкою; над щитом – зображення великокняжого вінця (корони) Ярослава Мудрого та пурпурово-золотого намету у вигляді рослинного орнаменту; щит тримають: з лівого боку – лев (герб Галицько-Волинського князівства), з правого – воїн-козак із рушницею (герб Війська Запорізького); під щитом – стрічка із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, під стрічкою – два золоті колоски пшениці, переплетені кетягом калини пурпурового кольору зі стилізованим листям пурпурово-золотого кольору.”.

Таким чином, виходячи з припису статті 1 законопроєкту йдеться не про Великий Державний Герб України, а про Державний Герб України. Крім того, слід зазначити, що за результатами проведеного згідно із Постановою Верховної Ради України від 3 вересня 1996 р.^[51] конкурсу на ескіз великого Державного Герба України, саме це зображенням золотого лева та козака з мушкетом, які тримають щит синього кольору із зображенням золотого Тризуба, з використанням «корони гідності» над щитом було відхилено.

Також, у проекті не враховано, що до цього часу питання використання Державного Герба України врегульовуються постановою Верховної Ради України «Про Державний Герб України»^[52], якою було запроваджено використання малого Державного Герба України в діяльності механізму держави. За час дії цієї Постанови Верховної Ради України зображення малого Державного Герба України було розміщено на всіх печатках органів державної влади, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях та посвідченнях особи, штампах, бланках державних установ тощо.

Неприпустимим для прийняття Верховною Радою України цього законопроєкту є те, що у положеннях проекту не передбачається правил та механізмів, які встановлювали б співвідношення у застосуванні великого Державного Герба України та Тризуба і узгоджували б запропонований проект з уже існуючою  встановленою нормативно-правовими актами багаторічною практикою застосування золотого Тризуба на синьому фоні як Державного Герба України.

Ризик розвитку негативних процесів в грошовій системі містить положення статті 2 законопроекту. якою встановлено перелік об’єктів, на яких має обов’язково відтворюватися великий Державний Герб України, зокрема, він має обов’язково відтворюватися на грошових знаках України за рішенням Національного банку України. Порядок використання державних символів України за Конституцією України встановлюється законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Наділення Національного банку правом визначати використання великого герба на грошових знаках є поза межами конституційних приписів. Тим більш, в державі на усіх грошових знаках має відтворюватися єдине зображення герба. У разі ж проведення тотальної заміни зображення герба на усіх грошових знаках України потребуватимуться значні організаційні зусилля та фінансові витрати, які не припустимі під час перебування країни в умовах збройного конфлікту.

Також потребуватимуться значні бюджетні видатки на відтворення великого герба на фасаді будівель вищих органів влади, на що розрахунки бюджетних видатків не наведені.

Особливу небезпеку уявляє собою пропозиція щодо обов’язково відтворення Великого Державного Герба України на Великій Державній Печатці України. Інститут Великої Державної Печатки України має передбачати законодавчо закріплені умови її зберігання та режим використання, а також повноваження Хранителя Великої Державної Печатки, порядок передачі її правонаступнику – усього цього на сьогодні немає. Наприклад в США хранителем печатки є Державний секретар, створено та суворо охороняється сховище документів, на яких проставлено велику печатку, законом встановлено перелік випадків, коли використовується від імені держави велика печатка.

Українським суспільством запропоноване зображення Великого Державного Герба України не сприйнято, за 30 років незалежності викликає відторгнення будь-яке зображення українського герба, в ментальності українців Державним Гербом України є золотий Тризуб на синьому щиті.

Тому, перш за всі слід забезпечити конституційно-правове врегулювання опису, порядку використання та захисту Державного Прапора України.

А час обов’язково попрацює на утвердження суспільної злагоди щодо вигляду Державного Герба України.