Ця стаття буде цікава тим, хто постійно супроводжує платників податків і власне платникам. Незважаючи на незліченну кількість проведених судових розглядів та наявної практики в ЄДРСР, дана тема не втрачає свою актуальність. Тому спробую надати практичні поради платнику податків і з огляду на безкінечну наснагу податкових органів з питань визнання нереальності господарських операцій вважаю, що подібна інформація буде актуальною.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Отже, фіктивність операцій. Як на мене, усі, хто має справи з закупкою-продажем та податковим обліком, у курсі ризику нереальності операцій, який може виникнути і нізвідки, і з конкретних підстав. Для збереження часу, коштів та ментального здоров'я власника бізнесу пропоную до вашої уваги наступні рекомендації, як уникнути зайвого податкового навантаження, а якщо ні, то хоч судову справу виграти.
1. Пильність до контрагентів
Уявімо, що ви є чесним платником податків і безмежно довіряєте своїм бізнес-партнерам. Чим може закінчитися таке «бізнес-сприйняття»? — Походом до суду за захистом своїх прав, а якщо більш детально, то доведенням податківцям того, що вони в принципі сприймати не хочуть, пошуком податкового адвоката, сплатою йому гонорару, збором усіх можливих і неможливих документів. Якщо пощастить, доведеться пройти три судові інстанції, а за іншим сценарієм розгляд справи повернуть на друге коло «всіляких приємностей». Непоганий сценарій для любителів «погарячіше», але зовсім нецікавий для чесних «бізнес-мейкерів».
Не відкрию секрет, коли скажу, що у податківців є перелік компаній, по яких 100% можна «щось знайти», по яких відкриті кримінальні провадження, у яких є проблеми з «ланцюгами постачання» тощо. По таких «щасливчиках» частіше за все буде наявна картка суб'єкта фіктивного підприємництва в АІС «Податковий блок», а їх назви постійно миготять в ЄДРСР.
З огляду на зазначене, будьте ласкаві, вбережіть свою компанію від проблем власноруч — потрудіться перевірити вашого майбутнього контрагента. Елементарно зайдіть до Реєстру судових рішень і введіть у пошуковий рядок його назву. Перечитавши пару-трійку рішень, у яких згадується майбутній партнер, ви відразу зрозумієте, яких взаємовідносин з податковою слід очікувати — з наміром «битися чи миритися» ступить податківець на ваш поріг.
Звичайно, твердження на кшталт того, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, і платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність контрагентів, старі як світ, проте не є беззаперечно дієвими. Для прикладу вам безліч рішень Верховного Суду щодо реальності господарських операцій.
При розгляді справи №200/5932/19-а щодо оскарження платником зменшення суми бюджетного відшкодування та розміру від'ємного значення сум ПДВ через проведення фіктивних операцій судами першої та апеляційної інстанцій було зроблено приблизно такі стандартні висновки, як описано вище, щодо добросовісності платника та недоведеності умислу в його діях. Проте Верховний Суд не розділив «спрощений» підхід до розгляду судів попередніх інстанцій і прийшов до трішки інших висновків. Зокрема, було піддано критиці формальний підхід до розгляду справи. Буцімто питання щодо відповідності проведених операцій основному виду діяльності контрагента довели, а про дослідження організації бухобліку забули, не перевірили реквізити первинних документів, а воно ж одне без одного ніяк: і операція має фактично відбутися, і бухгалтерське оформлення має пройти. У тій же справі, тільки стосовно іншого контрагента Верховний Суд вказав на те, що первинні документи проаналізували — молодці, а що по суті?
Це я до того, що не попадетеся на одному, так вас підловлять на іншому. Саме тому для компанії вигідніше попередити малоприємну ситуацію з податківцями, ніж потім брати участь у іноді незрозумілих для добросовісного платника «ігрищах». А респектабельний контрагент може зменшити ризик зайвого спілкування з дорогими нашому серцю податківцями.
2. Користуйтеся здоровим глуздом
Часи суто формального розгляду справ відходять у минуле. Що б ви собі не навигадували, які б операції не накрутили, не сподівайтеся на заповітний «принцип добросовісності платника» в суді, а краще вмикайте здоровий глузд.
Варто визнати, що доводи податкових інспекторів у актах перевірки зазвичай не позбавлені раціонального зерна. От тільки вдумайтесь: ваша компанія закуповує вугілля у компанії Х, яка має працівників аж одну особу, і та є директором, і не має жодних активів, тобто не може фактично видобувати/виробляти вугілля, але сертифікати якості на нього видає. Навіть у звичайної людини, яка не має доступу до податкових баз даних і не може перевірити, чи закуповувалося таке вугілля компанією Х у когось для подальшого перепродажу, виникають запитання, а поставте себе на місце податкового інспектора.
Якщо компанія зловживає операціями з подібними «фіктарями», вашому адвокату в суді доводиться пояснювати, що вона не має ніякого уявлення, де компанія Х взяла вугілля — якщо немає активів для виробництва, то, може, десь закупила. Але ж ви його придбали за реальні гроші і пустили на цілі своєї господарської діяльності. А податківець у відповідь: «А де компанія Х закупила вугілля? А як перевозила, розвантажувала? Адже жодних договорів з підрядниками немає, а з працівників — сам директор?» І тоді адвокат починає розповідати щось на кшталт: «А ви бачили того директора? Можливо, у нього руки золоті, він, може, мега-талановитий і те вугілля сам міг виготовити і на віслючку перевезти». Не думайте, що на цьому діалог закінчується, бо представник податкової починає заходити з козирів: «А от і протокол допиту свідка — директора компанії Х, який ні слухом ні духом про проведення подібних операцій. Він взагалі тільки зі слів податкової міліції дізнався, що він директор…». Адвокат продовжує щодо відсутності вироку і т. д…
Я, звичайно, перебільшую, але тільки для того, щоб змусити своїх клієнтів все ж належним чином перевіряти своїх контрагентів хоча б для того, щоб потім не ставити свого адвоката у незручне становище.
3. Не відкладайте з документами
Виділена судовою практикою доктрина реальності господарської операції полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Проведена операція має бути реальною, це безумовно, і без доведення реального руху активів самі по собі документи не врятують. Проте підтвердженням здійсненої господарської операції є первинні документи, недоліки яких можуть вплинути на її сприйняття як податківцями, так і судом. Усі поля в документах мають бути заповнені, а пояснення представників компанії в суді мають збігатися зі змістом наданих документів.
Ну, і якщо вже так вийшло, що ви почали виконувати договір з, м'яко кажучи, «сумнівним» контрагентом, який має одного працівника, влаштуйте хоч перевезення за свій рахунок, своїми силами або перевізної організації, щоб у вас бути транспортні документи і в суді не довелося розповідати про віслючків.
Якщо не вірите, ось вам цитата Верховного Суду: «Платник податків має обов'язок вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, а також надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами» (постанова ВС від 09.10.2020 р. №826/11085/18). Саме тому наявність належним чином оформлених первинних документів — у будь-якому випадку must have. Цьому слід приділяти окрему увагу.
4. У ваших господарських операціях наявна розумна економічна мета?
Дійсно, раніше справи щодо фіктивних операцій розглядалися судами більш формально: усі первинні документи складено, претензій з боку податківців до оформлення бухгалтерських документів немає, нереальність операції податкова не довела — позов платника задовольнили. Наразі ж спостерігається тенденція, що розглянуті першою та апеляційною інстанціями у 2018-2019 рр. справи повертаються Верховним Судом на новий розгляд з посиланням на відсутність встановлення судами попередніх інстанцій економічної мети операцій. Що ж це за така «розумна економічна мета» і чим вона допоможе платнику податків?
Будь-яка компанія створюється з метою отримання прибутку (не враховуємо благодійні організації, але і вони мають певну мету). Якщо мета компанії — збільшення активів і прибутковості, то навіщо їй проводити операції, які не підвищують її активи? «Податковий інспектор Вальдемар, Ваш варіант?» — «Для зменшення або уникнення оподаткування!» — «Молодець, Вальдемаре!» — відповів Мінфін.
Ви завжди маєте бути готові пояснити розумність вчинених компанією дій. В Європі такий підхід уже працює: якщо ви переконали податківця, який проводить перевірку, що здійснена операція є логічною і потрібною для вашої компанії, і якщо це вкладеться в логіку перевіряючого — перемога, вам зелене світло, працюйте далі! Саме тому перед тим, як здійснити якусь дію, поставте собі запитання: «А як я поясню це податковому інспектору?» Допомагає.
Про необґрунтованість податкової вигоди можна почитати у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 р. у справі №2а-19 379/11/2670 та від 19 листопада 2019 р. у справі №826/487/16.
5. Забезпечте наявність доказів
Вище вже згадувалося, що наразі на перший план виступають реально здійснена операція і її економічна розумність, формальна оцінка судами доказів відходить у минуле. Якщо станеться така неприємність і буде складено акт податкової перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання, наприклад, з податку на прибуток, компанія має бути готова довести правомірність своєї діяльності. Зібраних договорів, актів, видаткових накладних замало — перед вами стоятиме завдання довести, що проведена операція спричинила зміни майнового стану, і ваша діяльність відповідає поняттю господарської діяльності.
Якщо компанією було придбано продукцію, слід показати, як вона її використала у своїй діяльності, якщо перепродала — надайте договори, документи щодо поставки, якщо виготовила продукцію — складські документи з оприбуткування, акти виготовлення, сертифікати, ліцензії, інші документи відповідно виду діяльності. Адже на що посилаються податківці? На порушення податкового законодавства вашим контрагентом. А головне завдання компанії, що захищає свої інтереси, і її адвоката — переключити увагу суду і податківців на діяльність самої компанії: вам невідомо, як було отримано продукцію контрагентом і чи належно він веде бухоблік, але ви законно придбали продукцію, виготовили з неї деталі і перепродали, і ваш дохід ось який великий… І взагалі ви молодці!
Ну, і хотілося б окремо виділити підходи податківців, які вони використовують для доведення фіктивності операцій, аби їх похвалити, а платника податків попередити. По-перше, вони почали читати процесуальні кодекси, і у справі №200/5932/19-а звинуватили суди в порушенні таємниці нарадчої кімнати. Потім виявилося, що податківці неправильно витлумачили ст. 227, 228, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, але сама спроба варта поваги. Представники податкової запрошують свідків до зали суду, тож пам'ятаєте мої історії про директора, який не знає, що він директор — саме в такій справі податковим органом подавалося клопотання про виклик і допит свідка (№826/11085/18).
Отже, ви розумієте, що хід думок правильний, а податковий інспектор наразі «озброєний» законодавством і небезпечний. Єдине, що забезпечить спокійне життя платнику податків, — це власне відповідальне ставлення до ведення бізнесу. Внаслідок такого підходу навіть якщо комусь з «податкових розбишак» щось підозріле привидиться, захиститися в суді буде не проблема.