Думаю, ніхто не буде заперечувати той факт, що тема трансфертного ціноутворення (далі —ТЦУ) непроста. Ще складнішою вона стає, коли платники податків не надають достатньої уваги факторам, які впливають на визначення ціни у контрольованих операціях. Адже ТЦУ не пробачає легковажного ставлення до себе і загрожує недитячими штрафами та донарахуваннями. Пропоную повчитися на помилках інших, щоб уберегти в майбутньому свою компанію від подібних не зовсім приємних наслідків податкових перевірок.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Основна і спільна помилка багатьох компаній — формування цін у контрольованих операціях, «як до душі припаде». Адже є різниця між бізнес-інтересом та юридичними нюансами, і як би там не було, а бізнес-інтерес зазвичай бере гору.
Отже, Ви придбали або продали товар/послуги, а коли час наближається до подання звіту по контрольованих операціях, замовляємо у спеціальних аудиторських компаній документацію з ТЦУ з відповідним обґрунтуванням: мовляв, зробіть так, щоб «лягло» на правила ТЦУ, і звичайно ж, без жодних коригувань. І час то бідним консультантам доводиться вкладати у «канву ТЦУ» те, що ніяк не вкладається.
Робота через комісіонера
Податковий кодекс України визначає конкретні випадки, коли операції платника податків з нерезидентом підпадають під визначення контрольованих. І саме в контрольованих операціях слід застосовувати методи ТЦУ та дотримуватися принципу «витягнутої руки» при формуванні цін.
Бажаючи уникнути визнання операцій контрольованими, деякі платники вирішили продавати свої товари нерезидентам, які підпадають під дію пп. 39.2.1.1 ПКУ, через комісіонера-резидента — мовляв, це не наша компанія продає товар нерезиденту, а комісіонер. Відразу скажу: «Не пройде!» Нюанс тут у переході права власності на товар. Договори комісії не передбачають перехід права власності від компанії-продавця (комітента) до комісіонера — зазвичай комісіонер зобов'язується знайти покупця на товар комітента, і право власності переходить безпосередньо від комітента до покупця. Тож за наявності умов контрольованої операції продаж товарів комітентом покупцю, незважаючи на наявність комісіонера, розглядається як контрольована операція. Суди у таких випадках аналізують договори як між комітентом і комісіонером, так і між комітентом, від імені якого діє комісіонер, і покупцем (справа №815/6134/16).
Неподання звіту про контрольовані операції
Визначення підстав пп. 39.2.1.1 ПКУ як сукупності. Прочитати статті ПКУ замало — слід ще правильно їх трактувати. Якщо ви є платником податку, і вам здалося, що в ПКУ прописано щось, що звільняє вас від додаткової звітності чи оподаткування, є сенс перечитати уважніше.
Так, на практиці існують випадки, коли компанією не подається звіт про контрольовані операції у зв'язку з тим, що контр агента-нерезидента не було включено до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом міністрів України відповідно до пп. 39.2.1.2 ПКУ, хоча такий нерезидент і був пов'язаною особою (як, наприклад, у адміністративній справі №200/5682/19). У цій справі Верховним Судом було наголошено, що підстави, перелічені у пп. 39.2.1.1, 39.2.2.1 ПКУ, є окремими і не передбачають застосування їх в сукупності. Тобто якщо операція відповідає хоч одній підставі, зазначеній у ПКУ, і умовам, визначеним пп. 39.2.1.7 ПКУ, контрольована операція наявна, і звіт подавати потрібно.
Незазначення у податковій звітності про незастосування коригувань фінансового результату
Пп. 134.1.1 ПКУ визначено, що платник податку, у якого дохід за останній річний звітний період не перевищує 40 млн грн, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці. Проте ПКУ також прямо прописує, що про прийняте рішення платник податку має зазначити у податковій звітності.
Наприклад, компанія проводила операції з нерезидентами, які зареєстровані у країнах, включених до переліку держав, затвердженого КМУ відповідно до пп. 39.2.1.2 ПКУ. У такому разі треба було б застосувати різниці і збільшити фінансовий результат звітного періоду на 30% вартості товарів/послуг, придбаних у такого нерезидента. Проте річний дохід компанії не перевищує 40 млн грн, і ви вирішили не застосовувати коригування фін результату на вказану різницю. Але...
Платники часто роблять висновок, що якщо вони від чогось звільнені, ніяких рухів робити не потрібно. Але це не так. Не повторюйте чужі помилки і заявляйте у податковій звітності про прийняте рішення про незастосування коригування, інакше податковий орган дійде висновку, що ви вирішили не користуватися своїм правом про незастосування коригувань.
Одвічна дилема — методи ТЦУ
При виборі методу визначення ціни, яка відповідала б принципу «витягнутої руки», не слід вибирати той, який буде найбільш вигідний, виправдовуватиме вашу ціну та ще й дасть можливість не проводити жодні коригування. Необхідно застосовувати метод, який має більшу пріоритетність та є доцільнішим, виходячи з обставин контрольованої операції. Дуже часто платники обирають метод, для якого недостатньо інформації, відверто ігноруючи той, по якому повна і достовірна інформація наявна.
Згідно ПКУ, пріоритетним є метод порівняльної неконтрольованої ціни, але не варто застосовувати його завжди і всюди. Наприклад, платник податків, придбаваючи товар у резидента Кіпру, застосовує метод порівняльної ціни і для більшої відповідності порівнює операції цього ж резидента з іншими українськими компаніями. Проте при перевірці податковий орган виявляє, що операції резидента Кіпру та визначених українських компаній також були контрольованими. Але ж суть цього методу полягає в тому, що порівнюються ціни на товари у контрольованих операціях з цінами на ті ж товари у неконтрольованих. Тож будьте пильні.
Важливо звертати увагу й на те, чи достатньо інформації ви маєте для застосування саме обраного методу. Якщо ви придбавали товари, які транспортувалися в Україну, наприклад, з Європи, при пошуку зіставних операцій слід враховувати також вартість транспортування. Якщо відкрите джерело містить інформацію про ціну товару, але не містить ціни транспортування, ви не зможете визначити відповідність зіставної операції, і можливо, є сенс застосувати метод чистого прибутку.
Якщо ви обираєте досліджуваною стороною компанію, про яку у вільному доступі відсутня достатня інформація, слід мати таку інформацію, причому документально підтверджену, адже зі 100% ймовірністю податківці будуть оскаржувати ваш вибір.
Ну, і як варіант для великих платників податків, чиї методи визначення цін у КО часто не влаштовують податківців, — укладення договору про попереднє узгодження ціноутворення. У разі підписання такого договору податківці не можуть піддавати сумніву визначені в ньому методи, що додасть упевненості щодо відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки».
Отже, уникайте зайвих помилок!