Закон України (далі – ЗУ) від 06.09.2012 р. № 5212-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо актів регуляторів фондового ринку та ринку небанківських фінансових послуг» (далі – ЗУ № 5212-VI), який набрав чинності з 01.01.2013 р., прийнятий з очевидною метою полегшити життя регуляторам фінансових ринків при прийняття нормативно-правових актів. І справді – де ж це бачено, щоб наша влада ускладнювала життя чиновникам?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Справжній зміст ЗУ № 5212-VI полягає в тому, щоб вивести з-під дії ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі – ЗУ «Про регуляторну політику») великий масив нормативно-правових актів, які приймаються цими регуляторами. Ця мета підступно захована саме наприкінці ЗУ № 5212-VI (пункт 3). Так, з 51 виду повноважень НКЦПФР, передбачених ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», під дією ЗУ «Про регуляторну політику» залишається тільки 18 найменш важливих. Деякі з них (наприклад, «здійснює контроль за дотриманням законодавства і призначає державних представників на фондових біржах та у депозитаріях (п. 13)», «бере участь у розробці та вносить на розгляд у встановленому порядку проекти актів законодавства» (п. 16)) узагалі не потребують підзаконного нормативно-правового регулювання і записані, щоб було більше пунктів, які нібито залишаються під дією ЗУ «Про регуляторну політику». Водночас, нормативно-правове регулювання у сфері таких важливих для більшості учасників фондового ринку повноважень НКЦПФР, як встановлення порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів (п. 1), встановлення порядку складання адміністративних даних (п. 10), встановлення порядку розгляду справ про правопорушення на ринку цінних паперів (п. 14-2), встановлення вимог, порядку та стандартів щодо обов’язкового розкриття інформації (п. 15), встановлення критеріїв професійної діяльності на ринку цінних паперів (п. 27), встановлення пруденційних нормативів щодо професійних учасників фондового ринку (п. 37-5) тощо (номери пунктів вказані згідно з ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»), виводиться з-під дії ЗУ «Про регуляторну політику».
З 27 видів повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, передбачених ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», під дією ЗУ «Про регуляторну політику» залишається тільки 8 найменш важливих, при цьому п’ять з останніх не потребують підзаконного нормативно-правового регулювання («надає інформацію за запитами юридичних осіб, надає висновки про віднесення операцій до фінансових послуг», п. 6; «здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг», п. 8; «здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг», п. 16; «розраховує та оприлюднює середньозважений показник зміни чистої вартості одиниці пенсійних активів», п. 21; «оприлюднює перелік недержавних пенсійних фондів – суб’єктів другого рівня системи пенсійного забезпечення»,
п. 22; номери пунктів вказані згідно з ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).