Впевнена, коли через багато років ми згадуватимемо сьогоднішні часи (хтось у розповідях близьким, а хтось, можливо, в мемуарах), будемо говорити, що життя поділилося на «до» і «після».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Світова пандемія COVID-19 змусила змінити наше життя в усіх його проявах: робота, хобі, соціальні комунікації, відпочинок, друзі та сім’я. Дехто може заперечувати, віджартовуватися, гніватися або панікувати, вигадувати різні конспірологічні теорії походження нового вірусу або вдавати, ніби нічого надзвичайного не відбувається, але беззаперечним є одне – світ змінюється. Тепер перед нами постало завдання пошуку свого особистого (або, якщо хочете, корпоративного) «Я» в новій реальності.
В цьому матеріалі спробуємо розібратися, як «перетравити» зміни в роботі та соціальному житті, що робити зі страхом перед невизначеністю, як зробити «дистанційку» максимально ефективною для працівника та роботодавця, а також як діяти власникам бізнесу.
Страх перед невизначеністю – це нормально
Психотерапевт Ольга Агакішиєва зазначає, що наразі у нас зруйнувалися або змінилися певні опори в житті, які створювали стабільність повсякденності. Що робити? Насамперед, вона радить «дозволити» існуванню будь-якій реакції нашого організму: «Все, що ви зараз відчуваєте – це нормально. Нормально панікувати, тривожитися, завмирати на місці, робити великі закупівлі, демонстративно заперечувати, не визнавати небезпеку, а також мати страх невизначеності – це все нормально. Схвалення у себе будь-якого прояву – це вже часткове прийняття ситуації, що робить її менше невизначеною в цьому моменті.
За словами психотерапевта, важливо чітко визначити, що саме з того, що з нами відбувається, можна контролювати, а що знаходиться поза зоною нашого контролю і впливу (навіть якщо ви з чимось не погоджуєтеся, залишається тільки спостерігати). «Намагайтеся максимально сфокусуватися на «тут і зараз». Дайте хоча б мінімальний перепочинок організму і можливість відреагувати на стресову ситуацію. Не вимагайте від себе подальшого плану життя саме сьогодні».
«В моменти концентрації негативних новин вислів «криза – це можливість» здається якоюсь особливо збоченою насмішкою, – зазначає в коментарі для «ЮГ» Катерина Заславська, директорка київського офісу ILF. – Які можливості, якщо з усіх джерел сиплються нові антирекорди кількості померлих, жахіття економічної кризи та новини про інших «вершників апокаліпсису»? Щоб не піддаватися паніці, я обрала для себе вихід – не в повному обсязі, але обмежувати себе в читанні новин. Тому видалила з пристроїв соціальні мережі, використовую їх лише як месенджер і заходжу в них двічі-тричі на день, щоб періодично заглянути в дику реальність, але заспокоїтися і йти далі працювати. В такому більш спокійному стані розуму дійсно починаєш мимоволі бачити можливості».
Ольга Агакішиєва також радить обмежити час на перегляд новин. Як альтернатива, можна зайнятися якоюсь рутинною справою, результати можна бачити одразу: миття посуду, прибирання, вирощування мікрогріну на підвіконні, наведення порядку в телефоні та фотографіях… На думку психотерапевта, це знизить рівень тривоги й паніки, додасть сенсу вашому існуванню, поверне відчуття стабільності та контролю.
Людина – істота соціальна чи …?
Ще один виклик для людства – обмеження (а подекуди відсутність) живого спілкування. За словами Ольги Агакішиєвої, живе спілкування, окрім головної комунікативної функції, важливе тим, що людина як соціальна істота відчуває причетність до чогось великого, до групи (співробітників, друзів, «колег» у спортклубі». Також під час живих комунікацій ми насичуємо свій тактильний голод – рукостискання, поплескування, обійми.
Психотерапевт пропонує поглянути на відсутність соціальних комунікацій з іншого боку медалі: «Обмеження в контактному спілкуванні як вимушений захід надає можливість проявити своє невдоволення, злість, звинуватити когось в тому, що відбувається, і таким чином знизити рівень переживання з приводу подій, які відбуваються».
Для окремих «категорій» соціуму ці обмеження взагалі прекрасні. Мова йде про інтровертів. Для них карантин – це справжній рай. Однак для тих, хто все-таки не відчуває захоплення від ізоляції, психотерапевт радить намагатися будь-якими доступними для вас способами підтримувати зв'язок з приємними та бажаними для себе людьми: друзями, родичами, знайомими. «Не шукайте особливого приводу, телефонуйте і пишіть навіть без приводу, ставтеся до цього як до важливої частини самопідтримки у стресовій ситуації. Наразі будь-яке спілкування – це те, що може дати вам взаємний ресурс, а ресурсний організм людини має більш міцний імунітет».
Справи робочі
Якщо говорити про більш матеріальні прояви карантину, то особливий тягар зараз ліг на плечі бізнесу, компаній та їхніх співробітників. Не маючи можливості працювати (або працювати офлайн), ми змушені перелаштовувати свою роботу під потреби нового часу (одразу ж після того, як переживемо стрес за допомогою порад із попереднього розділу).
Кризу як пошук нових можливостей для бізнесу коментує Катерина Заславська: «Ми в компанії давно говоримо про можливість гнучкого графіка і віддаленої роботи. Однак переводити весь офіс на такі умови постійно було не на часі. Тепер обставини вирішили все за нас – наша команда працює віддалено. Основні технічні моменти ми вирішили на першому тижні карантину, а перехід став досить безболісним». Що стосується технічного забезпечення такої роботи, в компанії користуються Skype, але зараз тестують більш зручні програми відеозв'язку – Zoom і My team. Щодня проходять наради й зустрічі, вранці керівники зустрічаються зі своїми командами, щоб розподілити завдання та обговорити поточні справи.
«Для підтримки самодисципліни просимо наших співробітників регулярно заповнювати звіт щодо завдань, виконаних за день. З цим у нас і раніше не було проблем, тому що ми ведемо управління проектів в Jira і там же облікуємо час. Зараз ми робимо на цьому акцент, тому що в домашніх умовах себе не завжди просто організувати. Програми, які допомагають планувати й контролювати свої завдання, добре в цьому допомагають», – підсумувала пані Заславська.
Своїми порадами щодо підвищення ефективності на «робочому місця вдома» ділиться кар’єрний консультант Віра Проценко. За її словами, розпочати свій шлях потрібно з аналізу компанії, її потенціалу пережити кризу, своїх можливостей та цінності для компанії. Далі потрібно перейти до правильної організації свого робочого дня та місця вдома, не забувши про опанування нових навичок (і програм) для онлайн-праці.
Експерт радить постійно комунікувати зі своїми колегами на формальні чи неформальні теми. Також можна подумати про додаткові джерела доходу (де і як можна заробити). «Робіть, що робите, і хай буде, що буде. Іншими словами, виконуйте свою роботу на високому рівні, інше від вас не залежить. Якщо ситуація складатиметься таким чином, що ви залишитеся безробітним, починайте шукати нове місце», – радить Віра Проценко.
На її думку, роботодавцям варто розпочати з підготовки плану дій, точніше трьох сценаріїв – позитивного, нейтрального та негативного. Вся команда має знати, що буде, якщо позитивний сценарій для компанії не спрацює. Більш детальну інструкцію для працівників та роботодавців читайте в коментарі Віри Проценко нижче.
Катерина Заславська вважає, що ця криза дуже добре проявить реальне дотримання цінностей в компаніях або їх наявність лише на папері: «У бізнесі прорахуйте найгірший сценарій і прямо пропишіть, що зробите, якщо він настане. Це робиться не з метою нагнати на себе ще більший жах, а опрацювати найгірший сценарій та знизити тривогу. Сьогодні й зараз робіть максимум для колег і клієнтів в обставинах, що склалися. Криза рано чи пізно мине, а людське ставлення і здоровий глузд, який ви проявили у важкі часи, залишаться цінністю і принесуть свої плоди».
Звісно, багатьом зараз боляче або неприємно навіть про себе промовити найуніверсальнішу заспокійливу фразу: «Все, що відбувається в нашому житті – на краще». Однак давайте разом докладати максимальних зусиль, щоб щось не відбувалося само собою, а щоб ми на це впливали, усвідомлено діючи та відповідально приймаючи рішення. Хоча б у межах того, що залежить від нас…
Коментарі:
Ольга Агакішиєва, психотерапевт, коуч, організаційний консультант та бізнес-тренер
«Страх перед невизначеністю… Що робити?
Вперше страх невизначеності з'являється в дитячому віці, коли дитина втрачає опору і летить. Куди летить? Чим це закінчиться? Чи буде боляче під час приземлення? Людина росте, дорослішає, але перед загрозою невизначеності виникають все ті ж або подібні питання. Чим все закінчиться? Чи буде морально, матеріально або фізично боляче в цій ситуації? Чи зможу я вийти без втрат? Чи зможу я відновитися і як швидко?
Дійсно, ситуація, яка зараз відбувається, не може не лякати. Такого ще ніколи не було і перші захисні реакції організму у стані стресу достатньо примітивні – бий, замри, біжи. Сьогодні зруйнувалися або змінилися певні опори в нашому житті, які створювали стабільність для повсякденності. У когось це ритм життя і режим дня, у когось – тимчасове завмирання в роботі й тривожні новини в ЗМІ.
Дозвольте існувати будь-якій реакції вашого організму. Все, що ви зараз відчуваєте – це нормально. Нормально панікувати, тривожитися, завмирати на місці, робити великі закупівлі, демонстративно заперечувати, не визнавати небезпеку, мати страх невизначеності – це все нормально. Схвалення в собі будь-якого прояву – це вже часткове прийняття ситуації, що робить її менш невизначеною в цьому моменті.
Для зменшення та повного позбавлення від страху невизначеності важливо повернути (у разі можливості) або отримати нові опори. В такий момент важливо визначити, що саме з того, що з вами відбувається, можна контролювати, а що не перебуває в зоні вашого контролю та впливу. Навіть якщо ви не погоджуєтеся, можна тільки спостерігати.
Намагайтеся максимально сфокусуватися на «тут і зараз». Дайте хоча б мінімальний перепочинок організму і можливість відреагувати на стресову ситуацію. Не вимагайте від себе подальшого плану життя саме сьогодні. Зараз для відновлення і набуття внутрішнього ресурсу спрацьовують дуже прості речі: сон, харчування, глибоке дихання, задоволення для себе в дрібницях.
Знаходьте опори й кордони через тіло, відчуйте ваші точки опори з поверхнею: з підлогою – через ноги, з сідницями – через стілець. Прислухайтеся до свого тіла під час прийняття душу, одягайте приємний на дотик та комфортний одяг. Спробуйте в кожному дні знаходити для себе моменти радості й подяки, а якщо є можливість, то все записуйте. Обмежте час для читання та прослуховування тривожних новин.
Якщо вдасться, займіться нескладною рутинною справою, результат якої можна буде побачити найближчим часом. Наприклад, миття посуду, прибирання, вирощування мікрогріну на підвіконні, переклад статей на теми, які вас цікавлять. Наведіть порядок у телефоні та фотографіях. Все це знизить рівень тривоги й паніки, додасть сенсу вашому існуванню, поверне відчуття стабільності та контролю.
Як «переварити» зміни в роботі та соціальному житті
Життя круто розвернулася, ми не обирали цей шлях. Дистанційна робота, вимушене припинення робочої діяльності сфери послуг і розваг, припинення подорожей, соціальна ізоляція – цього неможливо було передбачити та підготуватися. Поки що незрозуміло, коли та як все стане на свої місця. Все це може викликати масу негативних переживань: від жаху до відчаю, від люті й гніву до образи та обурення.
Наразі найкращим рішенням є прийняття ситуації та можливість пристосуватися до обставин, що склалися. Видихаємо і вольовим зусиллям шукаємо позитивні моменти в тому, що відбувається, максимально підтримуючи близьких людей».
Віра Проценко, CEO GOLOVA BOUTIQUE, кар’єрний консультант, коуч
«Пандемія, коронавірус, паніка, стрес – слова, які увійшли в життя кожного з нас і швидко заполонили 80% наших думок. Чи залишилися ті, хто не запитував себе хоча б раз, що далі, як довго це триватиме, як я буду заробляти на життя? Хтось відпустив ситуацію та обрав життєву стратегію – «зачекаю, розсмокчеться».
Я належу до тих людей, які перебудували своє життя в запропонованих нам обставинах і намагаються знайти нові нестандартні рішення, щоб залишитися на плаву. Пропоную поговорити про те, що важливо врахувати як працівникам, так і роботодавцям, щоб залишатися максимально ефективними. Почнемо з перших.
Що робити працівнику:
- Оцініть тверезо, що відбувається саме у вашій компанії. Можливо, є інформація від топ-менеджменту вашої організації або ви давно тут працюєте і можете спрогнозувати, як розвиватимуться події у вашій організації. Згадайте попередні кризи, проаналізуйте фінансові показники компанії, завантаженість проектами протягом останніх 6-12 місяців до введення карантину. Чи є ваша компанія такою, що зберігатиме команду до останнього, чи все ж таки ви працюєте там, де працівників одразу відправляють в неоплачувані відпустки або звільняють.
- Проаналізуйте, в якій групі ризику перебуваєте саме ви. Як давно працюєте в компанії? Які стосунки з керівництвом? Чи дійсно ваша робота є цінною і ви забезпечували хороші результати? Відповіді на ці питання допоможуть зрозуміти, наскільки крихкою зараз є ваша позиція.
- Організовуйте свою роботу вдома таким чином, щоб ніхто і ніщо не заважало. Звісно, це не дуже просто, коли у вас є діти, а квадратних метрів катастрофічно на всіх не вистачає. Однак все ж таки спробуйте пояснити сім’ї, що в певний проміжок часу ви працюєте і той чи інший куток у квартирі тепер відіграє роль вашого офісу.
- Якомога швидше опануйте всі необхідні інструменти для віддаленої роботи. Якщо ще вчора робота онлайн здавалася нам чимось з майбутнього, то вже сьогодні це наша реальність. Тож подружіться з онлайн-календарями, програмами для конференцій, різноманітними онлайн-чатами, налаштуйте доступ до специфічних програм у вашій компанії.
- Складайте список завдань (розпорядок) на кожен день. Це допоможе вам максимально себе дисциплінувати та надалі бути ефективним. Плани легко перетворити у звіти щодо виконаної роботи, які може вимагати ваше керівництво.
- Комунікуйте з вашими колегами на регулярній основі: формальне та неформальне спілкування. Не дайте вас забути, фонтануйте цікавими ідеями, діліться своїми результатами, пропонуйте допомогу іншим членам команди. Тримайте руку на пульсі, будьте гнучкими та проактивними.
- Проведіть самостійний або колективній мозковий штурм у колі близьких. Як я ще можу заробляти гроші? Які нестандартні рішення можуть привести до кращих результатів? Що я можу робити вже сьогодні, щоб забезпечити собі фінансову подушку завтра?
- Робіть, що робите, і хай буде, що буде. Іншими словами, виконуйте свою роботу на високому рівні, інше від вас не залежить. Якщо ситуація складатиметься таким чином, що ви залишитеся безробітним, починайте шукати нове місце. Навіть у кризу є вакансії, адже хтось не впорався зі своєю роботою, інші не погодилися на зменшення заробітної плати та ще багато інших причин, чому компанія може шукати собі людей в команду.
Більшість людей наразі сконцентрувалася на собі та своїх потребах. Звісно, це абсолютно нормально, але що робити бізнесу, який щодня втрачає? Як вижити в ці буремні часи. З одного боку, власникам потрібно приймати непопулярні рішення. З іншого – ми точно знаємо з попереднього досвіду, що криза має властивість закінчуватися і дуже важливо залишатися, насамперед, людьми. Впевнена, що кожен знайде свій work-pandemiya balance.
Я рекомендую дати собі відповідь на такі питання:
1. Чи є у мене як роботодавця план? Краще мати три плани: позитивний, нейтральний, негативний. План, який дає чітке розуміння наявності фінансової подушки, розподілу відповідальних осіб за ті чи інші дії.
2. Чи розуміє моя команда, як ми будемо змушені діяти, якщо позитивний план не спрацює? Що їм очікувати й до чого готуватися? Чи підготовлені та надані нові правила роботи: офлайн та онлайн?
3. Чи організована дистанційна робота таким чином, що працівники вдома зможуть давати високі результати? Чи забезпечена команда необхідними інструментами та чи має доступ до необхідних програм?
4. Чи проводяться превентивні заходи щодо коронавірусу на підприємстві, в офісі для запобігання масовому розповсюдженню? Чи видані працівникам маски, дезінфікуючі засоби, чи проводиться вимірювання температури, організований трансфер до місця роботи, обробляється приміщення, створена «гаряча лінія» у разі виникнення нестандартної ситуації, паніки тощо.
Найголовніше, ми маємо пам’ятати, що сьогодні ми всі в одному човні. Саме тому дії кожного з нас мають бути спрямовані на збереження свого здоров’я та ефективності компанії, яка забезпечувала нам певний рівень життя. Тому якщо ви як власник бізнесу розумієте, що час приймати непопулярні рішення, команда має вам довіряти, як би непросто це було. Нікому не буде краще від того, що бізнес збанкрутиться і не зможе надати робочі місця тоді, коли ми пройдемо цей непростий період».
Катерина Заславська, директорка київського офісу ILF
«Наразі в ILF ми гостро відчуваємо, як ситуація невизначеності вражає бізнес фінансово та морально. Ми не стоїмо осторонь, а намагаємося бути максимально корисними українському бізнесу. Тому вже другий тиждень поспіль щодня з 17 до 18 експерти ILF проводять безкоштовні пояснювальні вебінари на злободенні теми: як перевести співробітників на віддалену роботу, як лікарням правильно отримувати матеріальну допомогу, як бути зі зривами умов відповідно до контрактів тощо. Ми відкриті для питань і пропозицій, будь-хто може звернутися зі своїм «болем» через соціальні мережі або сайт. Ми обов'язково допоможемо, відповівши особисто або в межах тематичних вебінарів, які проходять щодня. Стежити за ними можна у нас на FB-сторінці.
Якщо говорити про зміни в моєму житті, мабуть, я почала ще уважніше ставиться до планування свого дня. Це може дивно звучати, але мій день виглядає більш завантаженим, ніж раніше, тому що віддалена робота дійсно надає нові можливості. Якщо раніше заняття спортом я могла собі дозволити тричі на тиждень (зазвичай увечері), то зараз я щодня можу займатися фітнесом чи йогою в перерві між роботою. Це мене неймовірно тішить. Також напередодні карантину я накупила нових книг та вебінарів, до яких раніше не доходили руки. Тепер маючи той же чималий обсяг роботи, мені потрібно встигнути все це прочитати та подивитися. Так що зайнятися точно є чим.
Водночас я відчуваю, що горизонт мого планування звузився. Я чітко розумію, чим буду займатися сьогодні, максимум на наступному тижні. Однак поки що уникаю побудови довгострокових планів, тому що для цього сьогодні занадто багато невідомих. Думаю, що подібна ситуація склалася в багатьох. Моя головна порада банально проста – не панікувати, не істерити. Знайдіть в оточенні людей зі здоровими поглядом на ситуацію і частіше з ними спілкуйтеся телефоном чи онлайн. Будьте такою ж опорою для своїх близьких і колег. Дуже важливо не закриватися у своїй мушлі, завжди бути на зв'язку і чесно говорити з людьми про те, що відбувається у світі, а також про ситуацію в компанії».