«Жоден конфлікт не був вирішений із застосуванням насильства. Можна виграти чи програти, але рано чи пізно необхідно буде домовлятися», – Р. Злотніков.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Медіація (позасудовий метод вирішення спорів шляхом досягнення домовленості між сторонами за допомогою «регулятора конфлікту» – медіатора) має надзвичайно високу популярність у світі: від 75% до 80% усіх спорів, що вирішуються із застосуванням процедури медіації, завершуються укладенням медіативної угоди між сторонами. У Великобританії 62% опитаних осіб віддають перевагу медіації у випадку корпоративного спору, при тому що арбітражному вирішенню спору віддають перевагу 50%.
Медіація є ефективним засобом вирішення корпоративних спорів, що підтверджується її врегулюванням у законодавстві багатьох іноземних держав та активним використанням у положеннях договорів між сторонами (медіаційні застереження). За результатами медіації сторони передбачають домовленості між собою в медіативній угоді.
Нижче представлено досвід іноземних держав у врегулюванні цього питання.
Німеччина
Прийняття Закону про сприяння медіації та іншим методам позасудового вирішення спорів у Німеччині є наслідком імплементації Директиви №2008/52/EC Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 21.05.2008 р. про окремі аспекти посередництва (медіації) в цивільних та комерційних питаннях.
Відповідно до цього Закону, медіацією є провадження, в якому сторони прагнуть добровільно та мирно врегулювати спір за допомогою одного або декількох медіаторів. Закон передбачає такі види медіації:
* позасудова – провадження, що ґрунтується на рішенні сторін (у формі угоди або медіаційного застереження в договорі) врегулювати спір мирно без звернення до суду;
* позасудова за пропозицією суду – підставою для такого виду медіації є рекомендація суду, врахування якої сторонами зупиняє провадження у справі;
* судова медіація – здійснюється суддею-медіатором.
Сертифікований медіатор повинен отримати кваліфікацію медіатора, але інші особи також не позбавлені права називатися «медіаторами».
Для надання медіативній угоді юридичної сили сторони можуть засвідчити її нотаріально або за допомогою адвокатів. Внаслідок цього сторона може звернутися до суду із заявою про виконання такої угоди.
Сполучені Штати Америки
У США питання медіації на федеральному рівні є законодавчо неврегульованим, тому кожний штат окремо встановлює свої правила щодо порядку здійснення медіації. Наразі 12 штатів прийняли «Уніфікований закон про медіацію» (Uniform Mediation Act), який поширює свою дію і на медіацію при вирішенні корпоративних спорів.
Відповідно до цього Закону, медіація – це здійснення дій медіатором щодо прискорення переговорів між сторонами з метою досягнення ними добровільної угоди стосовно вирішення їхнього спору.
При укладанні акціонерних угод сторони можуть передбачити положення про медіацію як один зі способів врегулювання «тупикової ситуації» (deadlock) між сторонами угоди.
Законодавство та загальна практика не передбачають спеціальних вимог до кваліфікації медіатора, а також умов здійснення ним медіації між сторонами корпоративного спору. Сторони та медіатор самостійно визначають такі умови, які включають строк і час здійснення медіації, спосіб (за присутності сторін або в онлайн-режимі між ними) тощо.
Медіатори у США при здійсненні медіації можуть орієнтуватися на процедурні вимоги, встановлені Міжнародними правилами медіації (JAMS International Mediation Rules), Комерційними правилами арбітражу та процедури медіації (Commercial Arbitration Rules and Mediation Procedures), Модельними стандартами поведінки для медіаторів (Model Standards of Conduct for Mediators).
Медіативна угода є обов’язковою для сторін, якщо вона укладена у письмовій формі та підписана обома сторонами.
Росія
14.01.2011 р. вперше в Російській Федерації під час розгляду корпоративного спору Арбітражним судом Омської області було затверджено мирову угоду між сторонами за правилами медіації (на основі медіативної угоди). Спір стосувався визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів.
Федеральний закон «Про альтернативну процедуру врегулювання спорів за участю посередника (процедуру медіації)» від 27.07.2010 р. №193-ФЗ визначає процедуру застосування медіації при вирішенні цивільних, сімейних і трудових суперечок, в тому числі у випадку існування корпоративного спору між сторонами.
Закон передбачає три види угод стосовно медіації: угода про застосування процедури медіації (в тому числі медіаційне застереження в договорі); угода про здійснення процедури медіації; медіативна угода (угода за результатами медіації).
До угоди про здійснення процедури медіації встановлені такі обов’язкові вимоги: письмова форма; наявність відомостей про сторони, предмет спору, медіатора, порядок медіації, умови участі сторін в оплаті витрат; визначення терміну медіації (не більше ніж 180 днів).
Закон встановлює спеціальні вимоги до медіаторів, діяльність яких може здійснюватися як на професійній основі (особами, які досягли 25 років, мають вищу освіту й отримали додаткову професійну освіту з питань медіації), так і на непрофесійній основі (особами, які досягли 18 років, мають повну дієздатність і не мають судимості).
Медіативна угода підлягає виконанню на основі принципів добровільності та добросовісності сторін згідно з вимогами цивільного законодавства. Вона може бути затверджена судом як мирова угода, якщо сторони досягли її після передачі спору на розгляд суду.
Білорусь
Господарський процесуальний кодекс Республіки Білорусь передбачає норми про врегулювання спору в порядку примирної процедури (посередництва). Примирна процедура – це медіація, яка здійснюється відповідно до Господарського процесуального кодексу після відкриття судом провадження у справі. Економічний суд призначає примирителя з-поміж посадових осіб суду. Така особа здійснює врегулювання спору за клопотанням однієї чи обох сторін, або за ініціативою суду.
Закон Республіки Білорусь «Про медіацію» від 12.07.2013 р. №58-З та Правила здійснення медіації, затверджені постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 28.12.2013 р. №1150 передбачають, що медіація здійснюється як до звернення сторін до суду в порядку цивільного або господарського судочинства, так і після відкриття провадження у справі в суді. Зазначений закон та правила поширюються і на застосування медіації при вирішенні корпоративних спорів.
Обов’язковою вимогою до кваліфікації медіатора є наявність свідоцтва, що видається Міністерством юстиції Республіки Білорусь. Сторони при виборі медіатора можуть враховувати його спеціалізацію (наприклад, корпоративне право, патентне право тощо), про що зазначають в угоді про здійснення медіації.
Згідно із загальним правилом, сторони виконують медіативні угоди з урахуванням принципів добровільності та добросовісності. Однак сторона у випадку відмови іншої сторони від добровільного виконання медіативної угоди має право звернутися до економічного суду за виконавчим документом щодо примусового виконання медіативної угоди.
Україна
Українське законодавство не передбачає поняття «медіація» та порядку застосування медіації сторонами при виникненні спорів. Відповідно, ефективним засобом для врегулювання процедури медіації є прийняття спеціального нормативно-правового акту. Наразі на розгляді у Верховній Раді Україні перебувають два законопроекти – Проект Закону про медіацію №3665 від 17.12.2015 р. (далі – Законопроект 1) та Проект Закону про медіацію №3665-1 від 29.12.2015 р. (далі – Законопроект 2), що запроваджують інститут медіації в Україні, визначають принципи та порядок здійснення медіації, статус медіатора.
Комітет з питань правової політики та правосуддя рекомендував Верховній Раді України прийняти Законопроект 1 в першому читанні за основу, врахувавши при доопрацюванні до другого читання доречні положення Законопроекту 2.
Відповідно до Законопроекту 1, медіація – це альтернативний (позасудовий) метод вирішення спорів, за допомогою якого дві або більше сторони спору намагаються в рамках структурованого процесу за участю медіатора досягти згоди для вирішення їхнього спору. Медіація може застосовуватися в будь-яких конфліктах (спорах) (в тому числі в господарських спорах) як до звернення до суду, так і під час або після судового провадження. Суд має право зупинити провадження у справі за спільним клопотанням сторін на час, необхідний їм для проведення процедури медіації.
Сторони можуть передбачити письмове медіаційне застереження в договорі, яке визначає вирішення всіх чи певної категорії спорів шляхом медіації. Договір, досягнутий за результатами медіації, є обов’язковим для виконання сторонами. У разі невиконання стороною узятих на себе зобов’язань за таким договором, інша сторона має право звернутися до суду для захисту своїх порушених прав.
Законопроект 1 також встановлює спеціальні вимоги до медіатора та його статусу: ним може бути лише фізична особа, яка досягла 25 років, має вищу або професійно-технічну освіту, пройшла навчання медіації. Крім того, встановлено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути медіаторами. Зокрема, медіатором не може бути особа:
* визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною;
* яка має не погашену або не зняту у встановленому законом порядку судимість;
* звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, з державної служби або зі служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення;
* яка перебуває на державній службі;
* яку було виключено з реєстру медіаторів після закінчення 3-річного строку.
На мою думку, доречними положеннями Законопроекту 2 є визначення порядку та особливостей медіації в окремих категоріях спорів (у судових та сімейних спорах, у кримінальному провадженні), а також прав і обов’язків сторін медіації та медіатора.
Висновок
Іноземні держави мають різні підходи до врегулювання процедури медіації в корпоративних спорах. Деякі держави врегульовують ключові питання медіації в нормативно-правових актах, а решту питань віддають на «відкуп» сторонам медіації (Німеччина, Білорусь, Росія), а інші держави надають сторонам можливість врегулювати всі питання на власний розсуд (в тому числі в положеннях акціонерної угоди) (США).
Україна має намір визначити порядок здійснення медіації в законі (проект Закону про медіацію №3665 від 17.12.2015 р.). Проект такого закону також передбачає можливість медіаційного застереження в договорі між сторонами спору. Тому на практиці акціонери та учасники господарського товариства матимуть можливість передбачити в акціонерній угоді чи іншому договорі між ними положення про врегулювання спорів та конфліктів шляхом медіації із зазначенням особливостей її здійснення, що не суперечать законам України, інтересам суспільства та держави, в тому числі визначити особу медіатора, відшкодування витрат у процесі здійснення медіації, мову, строки, місце медіації тощо.