 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Діма Гадомський та Єгор Желтухін ще у листопаді минулого року у випуску ВДЗЗ допитали людину зі сталевими нервами, людину, яка знаходиться на вістрі подій в адвокатурі, - адвоката, голову АО "Солодко і Партнери" Евгенія Солодка.
Зокрема, обговорювалися питання судової реформи, етики, чому громадськість ототожнює клієнта з адвокатом, і як це впливає на репутацію останнього. Коротко про головне читайте тут:
– Практика White-Collar Crime не просто набуває популярності, вона є найпопулярнішою. І, на жаль, це відбувається на фоні тих дурниць і негараздів, які наразі існують у нас у країні.
– Не буває недомовленості в кримінальній адвокатурі: або ти знаєш все, або не має сенсу працювати.
– Рейтингу я взагалі ніколи доходи не показую. Не вважаю за доцільне. А зарплати у мене "білі".
– Мефістофеля серед моїх клієнтів точно немає.
– У нас в компанії існує негласне табу - захист по статевих злочинах і з усіх питань, пов’язаних з наркотиками. Як чоловік, як нормальний справжній натурал, я не уявляю собі, яким чином можна взагалі застосувати насилля до жінки.
– При захисті юристів останні все чітко розуміють, їм не потрібно щось роз’яснювати. Юрист чітко розуміє, в якій системі координат опинився. Він говорить: ви - лікарі, я - пацієнт.
– Я бачив і абсолютну відвагу, яку проявляли корпоративні юристи на обшуках чи у нештатних ситуаціях, і, навпаки, коли вони дійсно "пливли".
– Існують неписані правила корпоративного духу. Я вважаю, що навіть, якщо свій щось скоїв, його буде покарано і усунуто всередині професійного кола. А для всіх ми його захищатимемо.
– Я не розумію, чому говорять "винуваті", "не винуваті". Я - за те, щоб нікого не було покарано за те, чого він не скоїв. А що він скоїв - це ще треба з’ясувати.
– Силовики - до силовиків, мозговики - до мозговиків. На жаль, останніх менше. Це не моє, це Жванецький. Адвокатура - це мозговики.
– Не я ототожнюю себе з клієнтом, не клієнт ототожнює мене із собою. Я працюю над захистом. Я віддаюсь повністю цьому захисту. Якщо ти не віддаєшся на 100%, треба або міняти спеціалізацію, або взагалі йти з професії. Не можна захищати, не співчуваючи.
– Він (інститут присяжних, - прим. ред.) кастрований, його немає.
– Це фантастично. Мій син вступив до Гарварду.
– Майстерність захисту - це поставити суд перед фактом: або біле, або чорне. Якщо є полутони, то однозначно буде чорне, обвинувальний вирок. А якщо все біле, то про біле/чорне сказати вже не можна.
– У сторони обвинувачення не було взагалі позиції. Ну, немає позиції у негідників (по справі Гречківського).
– "Мой товарищ прожил за хозяином жизнь, уважая своих сыскарей" - це пісня Розенбаума. Чи роблять вони (прокурори, - прим. ред.) свою справу так, що за це їх будуть поважати ті, кого вони відправляють за грати?
– Може хтось і припинив спілкуватися зі мною, але мені про це ніхто не казав.
– Наразі, вже після двох років судового слідства, я знаю, хто відкрив двері війні. Єфремова там точно немає. – А хто відкрив? – Генерал Гуславський.
– У політиці я себе не бачу взагалі. Це, на мій погляд, безвідповідальна діяльність. Ти не відповідаєш за те, що говориш.
– Якщо я і потраплю в прокуратуру, то максимально намагатимусь очистити її від всієї піни, яку туди занесло "вітром революційних змін".
– Для чого потрібно адвокатське самоврядування з міцним центром? – Для того, щоб ніхто не міг впливати на адвокатуру. Це останній бастіон демократії.
– Адвокати завжди проти держави. Завжди адвокат залишається один на один зі всією каральною системою держави.
– Законопроект про адвокатуру, який пропонує президент і його оточення, незалежність адвокатури знищить абсолютно.
– Фото впольованих звірів я не викладаю, наскільки пам’ятаю. А полювання було, є і залишиться. Не бачу тут нічого крамольного, що навіть людську етику порушує. Не подобається - не дивись.
– Адвокатом я точно не планував бути. Ще на першому курсі у 1989 р. нам говорили: "Хлопці, навіть не мрійте, щоб стати адвокатами. Щоб ним стати, повинна бути ось така велика "мохната лапа"". Я не знав, у кого така "лапа" є, де вона взагалі існує, як до неї доторкнутися, тому розумів, що адвокатом ніколи не буду.