Медіація як спосіб вирішення назрілого спору відома вже протягом тривалого часу. Дійсно, такий спосіб вирішення спорів є досить зручним, оскільки сторони отримують додаткову можливість вирішити певну проблему. До переваг медіації зазвичай відносять терміни, вартість та ефективність. Звичайно, якщо медіатор у ході процесу медіації допоміг сторонам спору знайти «золоту» середину та прийняти спільне рішення, це можна вважати успіхом. За результатами медіації укладається угода про примирення (свого роду мирова угода) між учасниками медіації, або ж медіатором приймається рішення про закінчення процедури медіації (у разі недосягнення єдиної думки сторонами).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про те, як на практиці виконуються умови медіаційної угоди, на жаль, відомо далеко не завжди.
Один із законопроектів «Про медіацію» містить таку норму: «Після досягнутих порозумінь за допомогою медіації між сторонами укладається медіаційна угода, яка повинна містити положення про порозуміння, прийняті рішення, скріплюватися підписами сторін і медіатора та засвідчуватися печаткою організації, що надає послуги з медіації.
У випадку невиконання медіаційної угоди однією зі сторін, медіація вважається такою, що не відбулася, а сторони мають право звернутися до суду в загальному порядку.»
Тобто у разі порушення умов медіаційної угоди сторони не несуть відповідальності. А найгіршим сценарієм подальшого розвитку подій є розгляд справи судом відповідної інстанції.
Звичайно, така практика нормативно-правового регулювання є не такою, що демонструвала б авторитетність медіаторів та могла б негативно позначитися на ринку послуг з медіації. Можливо, саме це стало однією з причин відхилення даного законопроекту.