Згідно зі статистичними даними, за динамікою річного приросту залучених прямих іноземних інвестицій підприємства у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (далі – ІКТ) займають перше місце.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На жаль, можна констатувати, що на сьогодні стан розвитку ІКТ в Україні значно випереджає стан розвитку законодавства у цій сфері. Стан розбудови інформаційного суспільства та сфери ІКТ в Україні, у порівнянні зі світовими тенденціями, є недостатнім і не відповідає стратегічним цілям розвитку України. Законодавство у сфері телекомунікацій не відповідає ні потребам операторів, провайдерів телекомунікацій, ні інтересам споживачів телекомунікаційних послуг.
Вдосконалення та реформування законодавства у сфері інформаційно-комунікаційних технологій наразі є основним завданням розвитку законодавства в Україні. Одним з підтверджень цьому є той факт, що реформування галузі ІКТ та розвиток інформаційного простору України стали предметом парламентських слухань, які відбулися в березні 2016 р.
На сьогодні недоліками законодавчого регулювання у сфері ІКТ є: фрагментарне запровадження електронних послуг в Україні; зарегулюваність у сфері ЗЕД суб’єктів господарювання (обов’язкова паперова форма зовнішньоекономічних договорів, необхідність надання експортерами послуг актів виконаних робіт); недосконалість законодавчої регулювання наземного цифрового телевізійного мовлення; відсутність механізму перенесення мобільного номеру від одного оператора телекомунікацій до іншого; відсутність механізмів належного захисту прав споживачів телекомунікаційних послуг у разі припинення діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій; відсутність єдиного центрального органу виконавчої влади, відповідального за формування та/або реалізацію державної політики розвитку інформаційного суспільства, сфери телекомунікацій, програмування; неефективний перехід від аналогового до цифрового наземного телевізійного мовлення; можливість припинення належного функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем, багатокористувацьких платформ під час проведення слідчих дій (вилучення інформаційно-телекомунікаційних систем, що має наслідком фактичне зупинення або істотне ускладнення роботи суб’єкта господарювання).
Усунення зазначених проблем та недоліків чинного законодавства, як напрямків подальшої законотворчої діяльності, передбачене Рекомендаціями парламентських слухань на тему «Реформи галузі інформаційно-комунікаційних технологій та розвиток інформаційного простору України», затвердженими Постановою Верховної Ради України від 31.03.2016 р. №1073-VIII та Планом заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 р. №615-р.
Запровадження електронних послуг
З метою врегулювання порядку надання послуг за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем та гармонізації законодавства України у сфері ІКТ із Регламентом (ЄС) №910/2014 Європейського Парламенту та Ради від 23.07.2014 р. про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій в межах внутрішнього ринку, який набув чинності 01.07.2016 р. Кабінетом Міністрів Україні був підготовлений та поданий до Верховної Ради України проект Закону України «Про електронні довірчі послуги» № 4685, від 17.05.2016 р. Передбачалося, що зазначений Проект Закону №4685 замінить Закон України «Про електронний цифровий підпис».
Проект Закону №4685 детально визначає засади надання таких послуг, їх перелік, механізми захисту інформації під час надання таких послуг, вимоги до постачальників електронних довірчих послуг, вимоги до сертифікатів електронного підпису і печатки, сертифікату шифрування, автентифікації веб-сайту, порядок взаємодії осіб, які потребують відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних і зашифрованих повідомлень.
Проект Закону детально регулює всі стадії процесу надання електронних послуг, порядок укладення правочинів із використанням електронного підпису і печатки та передбачає створення спеціального органу у сфері надання довірчих електронних послуг (Центральний засвідчувальний орган), до компетенції якого належатимуть наступні питання: регулювання сфери електронних довірчих послуг; внесення до реєстру постачальників електронних довірчих послуг юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які мають намір надавати електронні довірчі послуги; видача та анулювання свідоцтва про реєстрацію постачальника електронних довірчих послуг; внесення кваліфікованого постачальника електронних довірчих послуг до Довірчого списку; видача та анулювання свідоцтва про підтвердження кваліфікації. 20.09.2016 р. Проект Закону був прийнятий в першому читанні.
Використання радіочастотного ресурсу
Наразі профільними міністерствами та ЦОВВ ведеться робота щодо забезпечення гармонізації процедури виділення й перерозподілу радіочастотного ресурсу з метою підвищення ефективності його використання та технологічної нейтральності в різних діапазонах частот.
Наразі на розгляді у Верховній Раді відсутні проекти законів щодо внесення змін до Закону України «Про радіочастотний ресурс України» щодо вдосконалення процедури виділення та перерозподілу радіочастотного ресурсу.
П. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» передбачає перерозподіл між суб'єктами господарювання радіочастотного ресурсу, визначеного в ліцензіях, з метою оптимізації його використання. При цьому в законі відсутній чіткий та прозорий механізм здійснення такого перерозподілу.
Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про радіочастотний ресурс України» (щодо забезпечення умов ефективного використання радіочастотного ресурсу)», зареєстрований у Верховній Раді України №5019 від 09.08.2016 р., передбачає надання Кабінету Міністрів України повноважень зі встановлення разової та (або) регулярної плати за користування радіочастотним ресурсом з диференціацією її розмірів, залежно від смуги радіочастот, кількості радіочастот, а також технологій, що використовуються.
Проект Закону №5019 також передбачає надання повноважень Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, відмовити у продовженні терміну дії ліцензії, якщо на дату подання заяви у ліцензіата існує заборгованість із внесення разової та (або) регулярної плати за користування радіочастотним ресурсом України.
Варто зауважити, що Проект Закону №5019 передбачає лише фрагментарне регулювання проблеми виділення та перерозподілу радіочастотного ресурсу і проблеми технологічної нейтральності та потребує доопрацювання.
Ні! безпідставному вилученню електронних інформаційних систем
Наприкінці 2015 р. на розгляд Верховної Ради України був внесений Проект Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань слідчих дій з метою забезпечення додаткових гарантій законності при їх проведенні №3719 від 24.12.2015 р., який був прийнятий за основу 08.09.2016 р.
Прийняття проекту закону №3719 обґрунтоване необхідністю вдосконалення положень Кримінально-процесуального кодексу в частині проведення обшуку та вилучення електронних інформаційних систем та їх частин задля запобігання безпідставному вилученню техніки у суб’єктів господарювання під час проведення слідчих дій та зловживання цим правом.
Проект Закону №3719 передбачає заборону на тимчасове вилучення електронних інформаційних систем та зобов’язує слідчих здійснювати копіювання інформації, яка має значення для слідства, а не вилучати техніку на невизначений термін; встановлює, що обшук – це виняткова слідча дія, коли отримання інформація в інший спосіб є неможливим; гарантує доступ адвоката до процесу обшуку на будь-якому його етапі.
У разі прийняття Проекту Закону тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, мобільних терміналів систем зв’язку, які мають значення для кримінального провадження, буде здійснюватися лише у випадку, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду: очевидно, що зазначення такої інформації буде можливим, коли такі предмети були предметом злочину, а слідству достеменно відомо, яка саме техніка має бути вилучена.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, можна констатувати, що робота щодо вдосконалення законодавства у сфері ІКТ триває. Будемо сподіватися, що законодавча реформа у сфері ІКТ здійснюватиметься одночасно з реформуванням органів державної влади у цій сфері (зокрема, створення ЦОВВ у сфері управління ІКТ).
Коментарі:
Юрій Котляров, партнер практики телекомунікацій JUSCUTUM
Запровадження 4G в Україні. Законодавчі передумови
За даними GSMА Intelligence, на кінець другого кварталу 2016 р. мобільні мережі 4G LTE були розгорнуті у 166 країнах світу. На жаль, Україна не входить до цього списку. Однак плани щодо запровадження 4G в Україні є.
Так, урядом затверджено План заходів щодо запровадження системи мобільного зв’язку 4-го покоління. Згідно з планом, ліцензії на використання технології 4G LTE можуть з’явитися вже у грудні 2017 р.
Які ж основні проблеми запровадження 4G в Україні? Найголовнішою проблемою є визначення частотного ресурсу. Частоти, які використовуються для LTE, в Україні вже присвоєні іншим технологіям та видам радіозв’язку. У таблиці 1 наведені приклади присвоєння таких частот.
Табл.1
Отже, необхідно «вивільнити» радіочастотний ресурс під 4G. Як це зробити? Основними підходами щодо вивільнення ресурсу є введення принципу «технологічної нейтральності» та здійснення рефармінгу. Ці підходи застосовувалися в багатьох країнах світу.
Так, принцип «технологічної нейтральності» сформульовано, зокрема, в законодавстві ЕС. Відповідно до цього принципу, радіочастотні ліцензії за деяким виключенням не повинні бути прив’язані до певної технології. Наприклад, оператор, маючи ліцензію в частотах 1800 МГц, може застосовувати як технологію GSM, так і технологію LTE, якщо це не призводить до неприпустимих радіозавад.
В Україні наразі діє протилежний принцип – «технологічна прив’язаність». Як в плані використання ресурсу, так і в кожній ліцензії зазначається певна технологія, яка може використовуватися у призначених частотах.
Таким чином, якщо в Україні ввести принцип «технологічної нейтральності», то вивільнення ресурсу здійснюватиметься без його перерозподілу. Оператор вирішуватиме, які наявні у нього частоти застосовувати під LTE, а які під GSM. Для введення принципу «технологічної нейтральності», на нашу думку, достатньо було б змінити план радіочастотного ресурсу та ліцензії операторів.
При цьому реалізація такого «простого» варіанту може призвести до отримання певними операторами несправедливих конкурентних переваг. Наприклад, оскільки Київстар має більше спектру в діапазонах 900 МГц і 1800 МГц, то через технологічну нейтральність він отримає переваги перед Водафоном та, особливо, Лайфселом у розгортанні LTE мережі. Крім того, спектр у цих діапазонах є фрагментованим, що не дасть змогу операторам ефективно використовувати всі наявні в них частоти для надання 4G послуг.
Отже, до введення принципу «технологічної нейтральності» необхідно все ж таки зробити перерозподіл частот, він же – рефармінг. Під рефармінгом розуміється засіб управління присвоєного радіочастотного ресурсу для забезпечення більш ефективного його використання або гармонізації з міжнародними стандартами.
Внаслідок рефармінгу змінюються основні умови використання вже виділеного радіочастотного ресурсу. Такі зміни можуть відбуватися на різних рівнях використання ресурсу (наприклад, на рівні радіослужб, видів радіозв’язку або радіотехнологій).
Схема 1.
Як правило, внаслідок рефармінгу відбувається вилучення та новий розподіл радіочастотного ресурсу зі зміненими умовами його використання. Новий розподіл може бути здійснено як попереднім, так і новим користувачам. Хоча рефармінг асоціюється з «примусовим» вилученням ресурсу, втім можливий і його «добровільний» варіант.
Взагалі, в Україні добровільний рефармінг у діапазонах 900 МГц та 1800 МГц (тобто перерозподіл частот між Київстар, Водафон та Лайфсел) є можливим в межах чинного Закону України «Про радіочастотний ресурс». Головне, щоб на це була згода операторів, а також політична воля Уряду, Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та НКРЗІ.
Щодо примусового рефармінгу, то чинним законом не передбачено необхідних повноважень НКРЗІ. Отже, необхідно вносити зміни до Закону України «Про радіочастотний ресурс».
Можна очікувати, що вивільнення необхідного ресурсу для запровадження 4G в Україні спочатку відбудеться шляхом добровільного рефармінгу – перерозподіл частот у діапазонах 900 МГц та 1800 МГц, можливе проведення тендеру на додатковий ресурс та застосування «технологічної нейтральності» до нових ліцензій. Це може відбуватися як зі змінами до закону, так і без них.
При цьому, оскільки попит на додатковий ресурс для 4G зростатиме, то у більш довгостроковій перспективі можна очікувати примусовий рефармінг. А для цього, однозначно, необхідно встановлювати на рівні законів відповідні інструменти: фінансові (наприклад, підвищена плата за ресурс при застосуванні спектрально неефективних технологій) та адміністративні (відмова у продовжені ліцензій, вилучення ресурсу).
Отже, законодавчі проблеми для запровадження 4G в Україні є далеко нетривіальними. Це стосується не тільки мобільного зв’язку, а всієї галузі. Ми вважаємо, що причиною цьому є «аналогове законодавство» та відсутність політичної волі на рівні парламенту переосмислити роль телекомунікаційної галузі в розвитку країни. Однак сподіваємося, що найближчим часом «цифрова економіка» та «ШПДизація всієї країни» все ж таки стануть основними лозунгами всіх рівнів державної влади.
Тарас Кислий, радник ЄПАП Україна, керівник практики IP/TMT
Для переходу на стандарт 4g існують деякі об’єктивні перепони
Глобальна проблема в частотах – вони є, водночас їх наче і немає. Частоти – це суспільна, однак, насправді, державна власність. Держава здає ці частоти, так би мовити, в оренду, тобто видає ліцензії на використання певних частот тим, хто їх потребує (мобільним операторам, операторам телебачення, Збройним силам України та ін.). Частотний діапазон має об’єктивні межі та майже на всі частоти вже комусь видані ліцензії.
З позиції закону, з ліцензіями є кілька важливих нюансів
По-перше, технологічна нейтральність. Ліцензія передбачає використання частот за певним призначенням. Тобто не можна отримати частоти, наприклад, для мобільного зв’язку, а використовувати їх для 4g. Така ситуація у Київстар та Vodafone: вони мають ліцензію на частоти, потрібні для 4g, але можуть їх використовувати лише для мобільного зв’язку. Цю проблему можна вирішити, впровадивши на законодавчому рівні принцип технологічної нейтральності – дозволити компанії самій визначати, для чого використовувати свої частоти, звісно, в певних межах.
По-друге, рефармінг. Ліцензію не можна продати. Від неї можна відмовитися, потім регулятор проведе конкурс, і ліцензію отримає його переможець. Зараз частоти розподілені хаотично: у когось їх надміру, у когось не вистачає, хтось в одному регіоні має необхідні частоти, а в іншому такі частоти у когось іншого. Виходом із ситуації може бути так званий рефармінг – держава забирає «розкидані» нею частоти, а після чого раціонально ділить їх між учасниками ринку на конкурсній основі. У такому рефармінгу зацікавлений, зокрема, Lifecell, якому не вистачає частот за власною ліцензією, а купувати надлишкові частоти того ж Київстару виглядає не зовсім комерційно привабливо. Та й регулятор знову ж таки наполягає на неможливості «торгівлі» частотами.
По-третє, рента. Ліцензії складно позбавити, якщо її володілець виконує ліцензійні умови. Тобто дотримуючись умов, на яких була отримана ліцензія, теоретично, можна довіку утримувати частоти й не давати використовувати їх іншим. За оцінками експертів, такими «собаками на сіні» є, приміром, ММДС та Інтелектуальні Комунікації, які номінально утримують ліцензії на частоти, придатні для 4g та фактично не використовують їх в обсязі, як того вимагають суспільні інтереси. Одним із варіантів стимулювання відмови від таких ліцензій є підвищення плати за їх використання, що зробить пусте утримання частот занадто дорогим задоволенням.
Всі вищенаведені кроки, необхідні для впровадження 4g, знаходяться на різних стадіях законодавчої реалізації. Однак, згідно з Постановою Кабінету міністрів №1232, всі вони мають бути реалізовані до кінця 2017 р., щоб розіграти на тендері ліцензії на частоти для запуску 4g.
Юрій Асадчев, адвокат LEXLIGA Law Firm
Законодавчі передумови запровадження в Україні зв’язку 4-го покоління
Уряд своїм Розпорядженням №1232-р від 11.11.2015 р. затвердив «План заходів щодо впровадження системи рухомого (мобільного) зв’язку 4-го покоління». Особливу увагу Кабмін приділив науково-дослідній роботі з питань дослідження стану фактичного розподілу радіочастотного ресурсу України (далі – РЧР).
При цьому Адміністрацію Держспецзв’язку, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (далі – НКРЗІ), Мінфін, Мін’юст та Міноборони уповноважено до лютого 2017 р. розробити законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про радіочастотний ресурс України», зокрема в частині визначення термінів «технологічна нейтральність», «рефармінг» тощо. Також їм доручено розробити механізм виділення, розподілу та користування РЧР України.
Така законотворча діяльність повинна ґрунтуватися на результатах науково-дослідних робіт, адже застосування принципу технологічної нейтральності є можливим лише за умови перерозподілу РЧР.
Відповідно до Розпорядження №1232-р, НКРЗІ 04.02.2016 р. було схвалено проект контракту на виконання науково-дослідної роботи, який укладено з британською компанією Analysys Mason Limited. Серед основних завдань, які покладено на виконавця робіт, можна виділити: визначення необхідності проведення перерозподілу РЧР, запровадження компенсаційних заходів, надання висновків щодо впровадження технологічної нейтральності в Україні тощо.
Крім того, 30.08.2016 р. народними депутатами Даченко О.І., Семенухою Р.С., Матузко О.О. внесено до Парламенту проект Закону «Про радіочастотний ресурс України» (№5051). Також запропоновано проекти законів щодо внесення змін до Податкового та Бюджетного кодексів стосовно забезпечення умов ефективного використання РЧР (№5052, №5020, №5021).
Ключовою новелою законопроекту є технологічна нейтральність – адміністративні й технічні принципи використання смуг радіочастот без обмеження щодо використання конкретних радіотехнологій (способів формування, прийому/передачі сигналів) та надання послуг. Це означає, що держава бере на себе зобов’язання створити рівні та прозорі умови для розвитку всіх операторів зв’язку. Якщо такий оператор отримав ліцензії на частоти 900 МГц і 1800 МГц, то в майбутньому він зможе на їх основі розгортати мережі 3-го та 4-го поколінь без участі у додаткових спеціальних конкурсах та без отримання додаткових дозволів.
У проекті також передбачається можливість спільного користування РЧР операторами мобільного та фіксованого зв'язку.
При цьому в пояснювальній записці відсутнє будь-яке посилання на висновки науково-дослідних робіт, на яких акцентовано увагу Розпорядженням КМУ №1232-р від 11.11.2015 р. До того ж, враховуючи, що кінцевим строком виконання таких робіт встановлено листопад 2016 р., є всі підстави вважати, що наразі такі висновки відсутні. Дослідження РЧР знаходяться у процесі проведення, а його завершення планується у листопаді 2016 р.
Беручи до уваги головну роль Міністерства оборони України у сфері РЧР, важливість врахування експертних висновків, складених на рівні центральних органів державної влади із залученням міжнародних спеціалістів, прийняття законопроекту №5051 є передчасним. Ініціювання законопроекту у такій стратегічній сфері як РЧР, оминаючи схвалений «План заходів щодо впровадження системи рухомого (мобільного) зв’язку 4-го покоління», вбачається абсолютно незрозумілим та невиправданим.