Набрання чинності 19 січня новою редакцією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство) викликало чимало коментарів та обговорень.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зокрема, відбулося обговорення більшості нововведень Закону про банкрутство. Звичайно, для багатьох відміна поширеної статті 52 стала не зовсім задовільною новиною. Варто визнати, що новою редакцією Закону «прикривається» багато можливостей у банкрутстві, якими користувалися переважно у випадках фіктивного банкрутства.
Як на мене, то досить цікавим є питання транскордонного банкрутства, оскільки для України такий досвід є доволі новим, а досвід застосування Мінської конвенції про правову допомогу та правових відносинах з цивільних, сімейних та кримінальних справ є таким, що містить застарілі інструменти, які, у свою чергу, не відповідають особливостям процесу банкротства.
Так, відповідно до попередньої редакції Закону про банкрутство суб’єкти господарювання, що визнавалися банкрутами, могли зберегти своє майно на території іншої держави або декількох держав. Те ж саме стосується і процедури звернення арбітражного керуючого з іншої держави щодо боржника, майно якого знаходиться в Україні. Для вирішення питань транскордонного банкрутства було створено розділ IX Закону про банкрутство «Процедури банкрутства, пов’язані з іноземною процедурою банкрутства».