У статті міститься короткий аналіз незаборонених чинним законодавством можливостей структурування компаній для залучення інвестицій як на території України, так і за її межами, а також мета і мотивація здійснення інвестування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Основною метою організації та здійснення будь-якого бізнесу (або, як зазначено у ст. 3 Господарського кодексу України, господарської (підприємницької) комерційної діяльності) є отримання прибутку. Бізнес може бути створений і діяти у формі однієї або групи юридичних осіб в певній законодавчо закріпленій, організаційно‑правовій формі. В Україні найбільш розповсюдженою організаційно‑правовою формою є товариство з обмеженою відповідальністю у зв'язку з легкістю створення та обмеженою відповідальністю її засновників (учасників). Зазначена форма юридичної особи розповсюджена також в інших країнах (наприклад, країни Європейського Союзу, США). Більш складною формою, яка використовується у разі наявності значної кількості акціонерів (власників), зважаючи на більш складну процедуру створення, діяльності та припинення, є акціонерне товариство, діяльність якого регулюється Законом України «Про акціонерні товариства».
Збільшення прибутковості компанії може здійснюватися шляхом застосування такого інструменту як прямі фінансові інвестиції, якими є господарських операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.
Для залучення інвестицій бізнес повинен бути інвестиційно привабливим. Інвестиційна привабливість бізнесу досягається завдяки структуруванню компанії. У процесі структурування можуть використовуватися різні юрисдикції. Як правило, вибір юрисдикції залежить від наявності та кількості пільг, які надає юрисдикція.
Структурування компанії та інвестиції
Структурування компаній (бізнесу) — це розподіл ведення господарської діяльності на декілька юридичних осіб, коли різні юридичні особи володіють різними видами активів або здійснюють різні види господарської діяльності. Упорядкування корпоративної, управлінської, фінансової структур компаній також можна віднести до структурування компанії.
Злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення компанії; збільшення/зменшення статутного капіталу; укладення договорів міни, купівлі-продажу, дарування корпоративних прав — все це законодавчо врегульовані механізми, які використовуються для структурування бізнесу.
Структурованому бізнесу легше дати реальну оцінку і визначити структуру всієї господарської діяльності, а отже, легше залучити інвестора. Якщо мова йде про іноземного інвестора, то останній взагалі не розглядатиме як об'єкт інвестування неструктурований бізнес.
Структурування здійснюється з метою:
- подальшого продажу або залучення інвестування;
- захисту від незаконних посягань з боку третіх осіб;
- зменшення витрат та податкового навантаження;
- побудови ефективної та прозорої структури бізнесу;
- здійснення перерозподілу фінансових потоків компаній та полегшення бухгалтерського обліку;
- виходу на світовий ринок та/або ринки інших країн;
- врегулювання взаємовідносин між співвласниками бізнесу шляхом укладення корпоративного договору, угоди акціонерів.
У процесі структурування бізнесу корпоративні права операційних компаній можуть передаватися у володіння холдинговій компанії, яка створюється в пільговій юрисдикції та є об'єктом інвестування. Надалі холдинг перерозподіляє отриману інвестицію на операційні компанії у вигляді інвестицій в капітал або позики.
Як правило, інвестування бізнесу здійснюється за рахунок прямих інвестицій українських та іноземних інвесторів. Прямі інвестиції забезпечуються участю в капіталі. Мета прямих інвестицій — надання впливу на управління компанією. За допомогою прямих інвестицій здійснюється переміщення капіталу. Мотивацією прямого інвестора здійснювати інвестування виступає встановлення довготривалих відносин з компанією-реципієнтом прямих інвестицій таким чином, щоб прямий інвестор міг здійснювати істотний вплив на управління компанією.
Прямі іноземні інвестиції — це вид міжнародних інвестицій, здійснених резидентом однієї країни (прямим інвестором) з метою реалізації своєї довгострокової зацікавленості в компанії, підприємстві-реципієнта, який є резидентом іншої країни, відмінної від країни місцезнаходження прямого інвестора.
Інвестор здійснює інвестицію з метою отримання інвестиційного результату, який може мати такі форми:
- прибуток протягом певного терміну;
- отримання новоствореного об'єкта або бізнесу;
- можливість придбання права виходу на національний ринок;
- право на укладення обслуговуючого контракту, тобто якогось контракту життєвого циклу, який може укласти лише інвестор, а не просто будь-яка компанія на ринку;
- довічне утримання, ануїтет, тобто можливість отримання інвестиційного доходу протягом усього життя інвестора.
Для забезпечення стабільності інвестицій існує система міжнародних і національних норм про гарантії інвестицій, які дозволяють інвестору репатріювати капітал у країну походження без формальних заборон. Ст. 4 Закону України «Про захист іноземних інвестицій в Україні» іноземним інвесторам гарантується перерахування за кордон їхніх прибутків та інших сум, що були отримані на законних підставах.
Юрисдикції ведення бізнесу у 2019 р.
Найближчим часом в Україні почнуть діяти певні обмеження і додаткові вимоги, які змінять підхід у структуруванні бізнесу та виборі юрисдикції (зокрема, для створення холдингової компанії).
Багатостороння конвенція про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з‑під оподаткування, ратифікована Верховною Радою України 28.02.2019 р., яка змінює застосування багатьох перелічених у ній, двосторонніх податкових угод (Конвенцій), укладених з метою усунення подвійного оподаткування (зокрема, з Республікою Кіпр, Королівством Нідерланди, Республікою Мальта, Швейцарською Конфедерацією, Великим Герцогством Люксембург), а також впроваджує узгоджені мінімальні стандарти для протидії зловживанню договорами та вдосконалення механізмів вирішення спорів, при цьому забезпечуючи гнучкість для врахування конкретних підходів щодо податкових угод.
Ст. 7 згаданої Конвенції передбачає можливість не надання пільги, передбаченої двосторонньою Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування, якщо існують підстави зробити висновок, враховуючи всі відповідні факти та обставини, що одержання цієї пільги було однією з основних цілей будь-яких домовленостей або операцій, які прямо чи опосередковано призвели до цієї пільги, якщо не було визначено, що надання цієї пільги за цих обставин відповідатиме цілі та завданням відповідних положень Угоди про оподаткування, на яку поширюється дія цієї Конвенції.
Проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України з метою імплементації Плану протидії розмиванню бази оподатковування та виведенню прибутку з‑під оподаткування» (Base erosion and Profit Shifting — BEPS) — це проект Організації економічного співробітництва та розвитку, який складається з 15 кроків. Проект Закону спрямований на втілення в Україні восьми кроків:
- Дія 3: розкриття фізичними особами-резидентами України своєї участі в іноземних компаніях, які вони контролюють (КІК), та правила оподаткування таких компаній;
- Дія 4: обмеження витрат на фінансові операції з пов'язаними особами;
- Дія 6: запобігання зловживанням у зв'язку із застосуванням договорів про уникнення подвійного оподаткування;
- Дія 7: запобігання штучному уникненню визнання статусу постійного представництва;
- Дії 8‑10: вдосконалення контролю за трансфертним ціноутворенням;
- Дія 13: правила звітності в розрізі країн для міжнародних груп компаній.
Наразі продовжують використовуватися для створення холдингових компаній (юридична особа, яка володіє активами та не здійснює будь-якої іншої господарської діяльності) такі юрисдикції як Кіпр, Нідерланди, Мальта, Швейцарія, Люксембург. Зазначені юрисдикції мають певні переваги:
- наявність чинної Конвенції з Україною про уникнення подвійного оподаткування;
- відсутня або низька ставка оподаткування вхідних дивідендів і доходів від приросту капіталу (у разі виконання вимог внутрішнього законодавства, а також додаткових вимог, передбачених Конвенціями про уникнення подвійного оподаткування, Директивами Європейського Союзу «Про заходи протидії ухиленню від оподаткування» та №2015/121 про внесення змін до Директиви про материнські й дочірні компанії щодо можливості невизнання реальності структур у разі їх створення без дійсних комерційних причин, які відображають економічну реальність);
- ставка корпоративного податку/податку на виведений капітал 0% або низька (у разі виконання вимог внутрішнього законодавства, а також додаткових вимог, передбачених Конвенціями про уникнення подвійного оподаткування, Директивами Європейського Союзу «Про заходи протидії ухиленню від оподаткування» та №2015/121 про внесення змін до Директиви про материнські й дочірні компанії щодо можливості невизнання реальності структур у разі їх створення без дійсних комерційних причин, які відображають економічну реальність);
- наявність двосторонніх угод з Україною про сприяння та захист інвестицій (укладена з Нідерландами та Швейцарією).