06.10.2015 р. в «Юридичній Газеті» була опублікована стаття «Проблеми визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні». У ній висвітлювалися питання грінмейлу (greenmail) та використання рішень іноземних судів під час рейдерських захоплень, отримання забезпечувальних заходів в іноземних судах та можливість їх використання на території України для отримання контролю над українськими підприємствами.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Важливо, що висновки, викладені у статті, знайшли своє підтвердження наступними подіями, про які далі піде мова. При цьому слід зауважити, що автор свідомо оминає у статті матеріально-правові аспекти спору, а розглядає виключно деякі процесуальні аспекти, які викликають професійний інтерес.
Описаний спосіб рейдерських захоплень можна використати з метою заволодіння українськими компаніями, власниками (акціонерами) яких є закордонні компанії. При цьому для успішного використання такого способу не обов’язкове 100% перебування у власності закордонної компанії. Достатньо і частини акцій чи корпоративних прав, щоб зловмисники на формальних підставах могли звернутися до суду іноземної держави за місцем знаходження іноземного власника. Саме наявність іноземної юрисдикції дає змогу звертатися до суду за місцем реєстрації компанії власника. Таку «змогу» використовують юристи, які обслуговують інтереси рейдерів. Використовуючи особливості законодавства, останні отримують необхідні для них рішення суду. Надалі зазначені рішення використовуються для отримання контролю над українськими підприємствами.
Наприклад…
Яскравим прикладом використання такого способу можуть служити дії громадянки України С., яка будучи зацікавленою в отриманні контролю над групою українських аграрних підприємств, використала рішення суду Республіки Кіпр. За допомогою відомої української адвокатської компанії, громадянка С. звернулася до суду м. Лімасол на Кіпрі з позовом до кіпрських компаній, які є власниками (акціонерами) українських аграрних підприємств. При цьому українські підприємства, які цікавили рейдерів, були включені до списку відповідачів разом з кіпрськими компаніями. На підставі неправдивих свідчень, скориставшись відсутністю сторін та ввівши суд в оману, позивачу вдалося отримати забезпечувальне рішення про введення тимчасового керуючого (підконтрольного громадянці С.) та заборону на відчудження майна відповідачів (у тому числі й на території України). Відповідно до ухвали кіпрського суду, тимчасовий керуючий мав право вчиняти юридичні дії на території України. Надалі він видав на Кіпрі довіреності від імені іноземних компаній на підконтрольних громадянці С. осіб в Україні. Слід зазначити, що згідно з українським законодавством, відповідно до ст. 44 Закону України «Про нотаріат», нотаріус під час видачі довіреності зобов'язаний перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, а згідно із Законом Республіки Кіпр №165(I) від 2012 р., це не входить до посадових обов'язків нотаріуса, він лише посвідчує підпис особи.
На підставі отриманих довіреностей юристи взяли участь у корпоративних судових спорах на території України та вимагали перегляду судових рішень про право власності на корпоративні права на користь громадянки С.
Однак громадянка С. та її співучасники, використовуючи такий спосіб рейдерського захоплення, припустилися серйозної помилки, не врахувавши, що будь-яке рішення іноземного суду повинно бути визнане на території України. Процедура визнання рішення чітко прописана як в законодавчих актах України, так і в міжнародних угодах про правову допомогу.
Як в Україні визнають рішення іноземних судів?
Відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних і господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Згідно зі ст. 82 цього Закону, визнання та виконання рішень здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Зазначений порядок закріплено у ст. 399 Цивільного процесуального кодексу України, де вказано, що рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Між Україною та Республікою Кіпр угода про надання правової допомоги у цивільних справах була укладена ще у 2004 р. та ратифікована 22.09.2005 р. Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах». Згідно з п. a, b, e ст. 21 Угоди, судові рішення підлягають визнанню і виконанню за умови, якщо вони є остаточними та підлягають виконанню відповідно до законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої вони були винесені; у разі винесення рішення за відсутності відповідача, якщо він був належним чином повідомлений про розпочате провадження у справі, дату, час і місце її слухання згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої було винесене судове рішення; визнання та виконання рішення не суперечитиме публічному порядку запитуваної Договірної Сторони.
Фактично, рішення кіпрського суду є заходом забезпечення позову, воно було прийняте задля можливості виконання остаточного рішення у справі. Тому коли одна із зацікавлених осіб звернулася до Солом’янського районного суду м. Києва з клопотанням про визнання рішення кіпрського суду на території України, у задоволенні клопотання було відмовлено. В ухвалі суд вказав, що між Україною та Кіпром досягнута Угода про визнання та виконання на своїй території судових рішень у цивільних справах, які є остаточними, тобто якими вирішено позов по суті.
Відмова у визнанні рішення кіпрського суду одразу поставила під сумнів будь-які проведені дії в Україні, вчинені представниками на підставі виданих їм довіреностей.
План провалився
Окремо варто відзначити роботу правоохоронних органів та прокуратури України, які також «оцінили» результати діяльності громадянки С. та Ко. В результаті чого Головним управлінням МВС України у м. Києві (зараз Головне управління Національної поліції м. Києва) щодо осіб, які використовували неправомірні довіреності видані тимчасовим керуючим, було відкрите кримінальне провадження за ст. 356 Кримінального Кодексу України.
Слід зазначити, що в результаті останніх офшорних скандалів, могло скластися враження про низький рівень правосуддя на Кіпрі та наявність необмежених можливостей для рейдерів. Однак насправді це не відповідає дійсності, оскільки Європейські суди, в тому числі суди Кіпру, відповідально ставляться до приватної власності та до проблеми рейдерства.
Так, окружний суд м. Лімасол переглянув своє рішення, повно та всебічно дослідив матеріали справи, вивчив пояснення сторін та встановив, що воно було винесене на підставі недостовірних свідчень. 18.07.2016 р. було винесено рішення, яким скасував забезпечувальні заходи у справі. Крім того, кіпрський суд врахував наявність судових спорів на території України та правильно оцінив наміри сторін. У рішенні кіпрського суду зазначено, що приховування паралельного судового процесу, надання недостовірних даних та свідчень під присягою є зловживанням процесуальними правами з боку заявників. Також суд дійшов висновку, що заявником було введено суд в оману та приховано важливі факти, які мають значення для вирішення справи.
Спроби протидії рейдерству
Використання рішень іноземних судів під час рейдерських захоплень компаній є ще одним підтвердженням відсутності в Україні дієвої системи захисту власності та боротьби з економічною злочинністю. У зв’язку зі зростанням масштабів рейдерства, ще у 2005 р. було створено Державну комісію з протидії рейдерству та з’явилися спроби державної влади навести лад у системі захисту власників. У тому ж 2005 р. при Європейській бізнес-асоціації було створено антирейдерську робочу групу. Групу боротьби з рейдерством у вересні 2006 р. створила Українсько-американська торгова палата. У жовтні 2006 р. при українському комітеті Міжнародної торгової палати засновано Бюро протидії комерційним злочинам і рейдерству. З того часу було напрацьовано десятки законопроектів та змін до законодавчих актів, але, на жаль, всі вони залишилися на папері та були заблоковані пособниками рейдерів.
З огляду на це, потрібно притягати до кримінальної відповідальності з конфіскацією майна за рейдерство в тому числі й нотаріусів, державних службовців, працівників правоохоронних органів. Доцільно також створити спеціалізований підрозділ для боротьби з рейдерством у структурі Національного антикорупційного бюро України. Зазначені заходи є першочерговими й необхідними для подолання рейдерства в Україні та побудови системи захисту власності за європейськими стандартами, без чого можна забути про економічне процвітання держави.