 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Юристи Інституту Медіа Права підготували юридичний висновок щодо наслідків прийняття окремих положень законопроекту №2971-д, що стосуються повернення реклами пива на телебачення та радіо. Як зазначають самі юристи, така необхідність викликана численними маніпуляціями з боку окремих народних депутатів щодо необхідності приведення ЗУ «Про рекламу» до положень Європейської конвенції з транскордонного телебачення. Подібні трактування кулуарно звучать від багатьох депутатів-лобістів законопроекту, які намагаються ввести в оману не лише своїх колег, але й журналістів та українців.
Юристи Інституту Медіа Права зазначають наступне: «Позиція виключення реклами та спонсорства солодового пива з-під дії вимог ст. 22 Закону України «Про рекламу» під приводом приведення законодавства у відповідність до Європейської конвенції про транскордонне телебачення (далі – Конвенція), що була ратифікована Україною 17.12.2008 р., є маніпуляцією. Адже Конвенція не встановлює жодних особливостей щодо реклами пива із солоду (солодового): її обмеження однаковою мірою поширюються на рекламу всіх без винятку алкогольних напоїв.
Таким чином, в Україні, під приводом нібито узгодження положень національного законодавства з Конвенцією, може бути необґрунтовано виключена з-під дії чинного законодавства ціла низка обмежень щодо реклами пива, зокрема заборона:
- наводити будь-яку інформацію рекламного характеру, яка подається у вигляді дикторського тексту та/або звукового супроводу, про спонсора ‒ виробника алкогольних напоїв, його ім’я (найменування) та/або знак для товарів і послуг, що належить спонсору;
- трансляції на радіо й телебаченні у проміжку часу з 6 до 23 години;
- містити зображення процесу споживання алкогольних напоїв;
- розташування ближче, ніж за 300 метрів прямої видимості від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, у яких навчаються діти віком до 18 років;
- містити зображення лікарів та інших професійних медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів;
- створювати враження, що більшість людей вживає алкогольні напої».
Також експерти вважають, що поряд з непоширенням на рекламу солодового пива вимог щодо обмеження й заборони реклами на телебаченні та радіо, пиво зможе рекламуватися і без дотримання низки інших вимог, які не мають жодного стосунку до Конвенції. Зокрема, пропонована редакція ч. 10 ст. 22 Закону «Про рекламу» сформульована таким чином, що до реклами знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускається солодове пиво можуть не застосовуватися норми про заборону реклами:
- через розміщення на перших та останніх сторінках газет, на обкладинках журналів й інших видань, в усіх виданнях для дітей та юнацтва, на сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих видань;
- в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань);
- засобами внутрішньої реклами;
- за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів алкогольних напоїв);
- на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів загального користування та метрополітену;
- засобами зовнішньої реклами.
«На телевізійну рекламу пива не поширюватиметься вимога щодо зазначення попередження «Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров’я», якому мало б бути відведено 15% площі (обсягу) усієї реклами.
Варто також зауважити, що загалом Європейська конвенція про транскордонне телебачення регулює відносини транскордонного мовлення, зокрема встановлює, що держави, які є її сторонами, гарантують свободу прийому та не обмежують ретрансляцію на своїх територіях програмних послуг, які відповідають умовам цієї Конвенції. Водночас, ст. 28 цієї Конвенції чітко й однозначно передбачає, що жодне з положень цієї Конвенції не заважає Сторонам застосовувати суворіші й детальніші правила, у порівнянні з тими, які передбачені у цій Конвенції, до програмних послуг, що транслює телемовник, який підпадає під юрисдикцію цієї держави. Тобто Конвенція безпосередньо не регулює відносини щодо здійснення мовлення національними теле- та радіоканалами.
До того ж подібна норма щодо суворіших обмежень також поширюється на іноземні програми, що ретранслюються на нашу територію, оскільки при ратифікації Конвенції Україна зробила застереження, яким залишила за собою право обмежувати на своїй території ретрансляцію програм, котрі містять рекламу алкогольних напоїв, у частині, що не відповідає національному законодавству», – вважають юристи Інституту Медіа Права.