Розхвалюючи новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК), чиновники різних рівнів багато говорили, зокрема, про вирішення проблеми розгляду заяв і повідомлень про злочини. Порівнюючи статтю 97 попереднього Кодексу та статтю 214 нового КПК, стверджували, що відсутність такої стадії кримінального процесу, як «порушення кримінальної справи», унеможливить для органів дізнання чи досудового слідства уникнення кримінальних розслідувань за певними категоріями справ, коли здійснювати це правоохоронцям дуже не хотілося. Зазвичай це відбувалося тоді, коли зачіпалися інтереси чиновників.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до статті 214 нового КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будьякого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто передбачався автоматичний початок досудових розслідувань. Новий механізм початку розслідування мав на меті захистити права потерпілих. Однак вказані сподівання не виправдалися.
Практика застосування (точніше – незастосування) статті 214 нового КПК свідчить про те, що попередні навички «не впізнавати» заяви про злочини у правоохоронців залишилися. Можливо, одним з перших на це звернув увагу донецький юрист і вчений І. Головань, який у блозі «Української правди»1 розмістив відповідь від 26.11.2012 р. прокуратури Донецької області на заяву про відкриття кримінального провадження. Цю заяву прокуратура «перекваліфікувала» у заяву, подану в порядку Закону України «Про звернення громадян».