Перехід до правової держави зміщує акценти в регулюванні соціальної поведінки з моралі і моральності на формально певні правові правила. Суспільство виявляється в стані, коли воно не здатне вирішувати внутрішні конфлікти іншими засобами, крім правових.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В свою чергу зміна суспільних відносин і реформування економіки призводять до швидкої динаміки законодавства. Виходячи з цього, пересічним громадянам важко орієнтуватися в постійно змінюваному законодавстві, тим більше такий процес ускладнює захист ними своїх прав у суді. Хоча зараз населення стає все більш юридично грамотним, не боячись звертатися до суду, все ж далеко не всі можуть собі дозволити самостійність у вирішенні даного питання. Одним з найбільш надійних гарантів захисту і відновлення прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб є адвокат. Адвокатура дуже значима для сучасного суспільства, на тлі якого часто панує беззаконня і свавілля з боку державних органів й інших владних структур. Будучи правозахисником, адвокат стоїть на сторожі закону, діючи на підставі та у відповідності до нього.
Для того, щоб адвокат міг впевнено й ефективно діяти в межах своїх конституційних повноважень, закон наділяє його правами, які відповідають його функціям. Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, серед яких наявна можливість звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Запит адвоката є важливою частиною реалізації лінії захисту щодо клієнта. В рамках даної публікації спробуємо розібратися в деяких особливостях адвокатських запитів та обов’язковості їх задоволення запитуємими органами, установами.
Адвокат може збирати будь-які відомості, які необхідні для надання юридичної допомоги. Такі відомості надаються лише за наявності відповідної угоди на надання юридичної допомоги, що укладається між юристом і підзахисним.
Адвокат може в своїх запитах витребувати будь-яку інформацію, яка має значення для справи: характеристики; довідки від уповноважених осіб, відомості, що стосуються діяльності громадянина і т.п. Розглянемо один із напрямів отримання адвокатом інформації та документів.
Так, поширеною є практика адвокатських запитів до суб’єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі про надання інформації у вигляді копій матеріалів паперової реєстраційної справи об’єкта нерухомості.
Такий адвокатський запит, як правило, має посилання на положення ч.ч. 1,2,3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), якими визначено, що адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У адвокатському запиті, як правило, окремим абзацом йде попередження запитуємих осіб про те, що відмова в наданні інформації на запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Так, відповідальність за порушення норм ч.ч. 2.3 ст. 24 Закону, передбачена ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а саме: "Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Відповідно до пункту 9-1 ст. 255 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складають голова ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або уповноважений радою член ради адвокатів (стаття 212-3 - у частині, що стосується порушення права на отримання інформації відповідно до Закону).
В свою чергу посадові особи суб’єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, у своїх діяльності керуються спеціалізованим законом, який регламентує видачу документів з реєстраційної справи. Так, ч. 6. ст. 17 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за рішенням суду.
Саме «антирейдерським» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 06.10.2016 р. № 1666-VIII, було внесено зміни щодо порядку витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них, та передбачено, що це можливо виключно за рішенням суду.
Частиною 1 розділу VIII Порядку формування і зберігання реєстраційних справ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 р. № 3267/5, доступ до документів реєстраційної справи здійснюється відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п. 5 розділу I Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 р. № 1000/5 (далі – Правила), вимоги цих Правил щодо забезпечення збереженості, обліку і користування документами поширюються на архіви, що зберігають документи з паперовими носіями інформації.
Згідно п. 14 розділу I Правил вилучення (виїмка) оригіналів службових документів із документаційного та архівного фондів установи повинно(а) бути тимчасовим(ою) і лише у випадках, передбачених законом.
Таким чином, законом передбачено лише один випадок витребування (вилучення) документів реєстраційної справи – виключно за рішенням суду.
Тому у практичній дійсності адвокати направляють вказані запити, заздалегідь знаючи про відмову у наданні документів, з однією метою – отримати офіційну відповідь, яку можна надати суду для задоволення клопотання в судовому процесі про витребування необхідних документів з реєстраційної справи об’єкта нерухомості ухвалою суду.
В зв’язку з цим виникає ще одне похідне питання: «Якщо адвокат запитує документи з реєстраційної справи об’єкта нерухомості не свого клієнта чи спірного майна, а взагалі сторонньої особи, то якими нормами керувати при розгляді цього запиту?».
Як зазначалося вище, згідно ст. 20 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. До останньої відноситься конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію» персональні дані – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» об’єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.
Згідно ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім'я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист персональних даних» зберігання персональних даних передбачає дії щодо забезпечення їх цілісності та відповідного режиму доступу до них.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційна справа включає документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій, тобто містить видані на ім’я іншої особи (не особи, інтереси якої представляє адвокат) документи, підписані нею документи, відомості, які особа надає про себе.
Таким чином, матеріали реєстраційної справи містять конфіденційну інформацію, що є інформацією з обмеженим доступом згідно ч. 1 ст. 20 Закону.
Враховуючи вищевикладене відмова в наданні інформації та документів в цьому випадку, згідно чинного законодавства, також буде правомірною. Окрім того, наявні певні особливості і при розгляді адвокатського запита на отримання від суб’єкта державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, копій документів з реєстраційної справи юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим законом, за їх надання стягується плата.
Відомості, що містяться в ЄДР, надаються у вигляді, зокрема документів у паперовій та електронній формі, що містяться в реєстраційній справі.
Умови, підстави та процедуру надання відомостей з ЄДР встановлено наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 р. №1657/5 «Про затвердження порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Порядок).
Так, відповідно до положень Розділу ІІI Порядку документи, що містяться в реєстраційній справі у паперовій формі надаються за запитом про надання копій документів, що містяться в реєстраційній справі юридичної особи шляхом звернення до суб’єкта державної реєстрації уповноваженого зберігати реєстраційні справи у паперовій формі. Разом із запитом заявник подає документ, що підтверджує внесення плати за надання документа в паперовій формі, що міститься у реєстраційній справі. Плата справляється за кожен отриманий документ, яка відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» становить 0,07 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої на 1 січня календарного року, в якому подається запит про отримання відомостей з ЄДР, та округлюються до найближчих 10 гривень.
Крім цього, надання документів з реєстраційної справи може здійснюватися відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у порядку, визначеному законом щодо витребування (вилучення) документів з реєстраційних справ на підставі відповідної ухвали суду.
Цими вимогами законодавства адвокати широко користуються, отримуючи копії необхідних документів за відповідну плату до відповідного бюджету.
Отже, професійні права - це професійний інструментарій адвоката, його головна зброя у повсякденній боротьбі на правовому фронті. Для адвоката це завжди "боротьба" у відстоюванні законних інтересів чи порушених прав своїх клієнтів фізичних та юридичних осіб.
Однак, попри те, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» декларував достатньо об'ємний перелік адвокатських прав, адвокат не завжди може напряму скористатися ними в інтересах справи. В деяких випадках необхідно отримати відмову, щоб в подальшому заручитись відповідним рішенням суду, в інших - внесення відповідної плати.