Розкриваючи філософське питання щодо заповідей юриста, насамперед, слід виходити з того, яких непорушних принципів має дотримуватися людина для успішної самореалізації в різних сферах свого життя. На мою думку, це самовідданість, відповідальність, послідовність, розумність, доброчесність, працелюбність, небайдужість та повага до інших людей, що є запорукою досконалого розвитку людини. Вважаю, що лише за умови дотримання таких буденних і зрозумілих кожному заповідей людина може реалізуватися в будь-якій професії. Проте для юридичної професії ці моральні засади є найважливішими, адже юридична професія полягає у наданні допомоги людям, які знаходяться в різних, часто достатньо складних життєвих ситуаціях.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Вважаю, що для юриста основним професійним надбанням є репутація, яка сформована порядним ставленням до клієнтів і супротивників у процесі, співчуттям і небайдужістю, відповідальним і самовідданим ставленням до справи, що мотивує юриста бути уважним до деталей та постійно підвищувати свій професійний рівень. Запорука успіху юриста – це постійна робота задля підвищення свого професійного рівня та ораторської майстерності, а також розвиток навичок шляхом участі у фахових публічних дискусіях.
Юридична сфера – це не єдина сфера, в якій юрист може проявити відповідні професійні навички. Невипадково серед політиків, президентів і законотворців є багато юристів. Вони писали закони, керували державами, вирішували долі людей. Тобто юридична професія надає можливість впливати на долю всього людства.
У контексті цієї теми можна навести кілька висловів 16-го Президента США Авраама Лінкольна, який був юристом: «Зазнати поразки неможливо, допоки ти не здався»; «Якби у мене було 8 годин, щоб зрубати дерево, то я б витратив 6 годин на те, щоб наточити сокиру». Саме таке ставлення та розуміння професійної справи є запорукою успіху!
Оскільки питання досягнення успіху неминуче пов’язане з вирішенням питання засобів, то необхідно згадати ще один вислів Авраама Лінкольна: «Ніщо не врегульовано остаточно, якщо не врегульовано справедливо». Адже справедливість є ознакою принципу верховенства права, яким повинен керуватися юрист у своїй професійній діяльності.
Юридична професія протягом усієї історії людства залишається найшанованішою професією, яка має свою соціальну місію захисту прав та інтересів людини й суспільства загалом. За збереженням такого статусу юридичної професії стоять глибокі доктринальні постулати, освоєння яких надають юристу лише одну з непорушних заповідей, відповідно до якої юрист має керуватися у своїй роботі принципом верховенства права, в якому законність є лише одним з елементів. Саме цього принципу має дотримуватися юрист безвідносно до політичної ситуації, стану судової практики, що стрімко змінюються, тоді як природні права людини та основоположні ідеї права, які ще римські юристи визначали як науки про добро та справедливість, залишаються незмінними. Той унікальний шанс, який надає юридична професія, полягає у можливості захисту приватних інтересів та інтересів суспільства. Пошук балансу між цими двома інституціями є великим викликом для кожного юриста.
Окрім того, базовими заповідями юриста є морально-етичні приписи, якими має керуватися будь-яка людина. Авраам Лінкольн влучно зазначив: «Характер подібний дереву, а репутація – його тіні. Ми турбуємося про тінь, хоча насправді слід думати про дерево». Юрист повинен нести відповідальність за кожен свій крок. Адже він здатний не лише дотримуватися правил, але й створювати їх. Створення правил без дотримання загальних принципів та прав людини призводить до можливості їх порушення з боку зацікавлених осіб. Тож дотримуючись непорушних морально-етичних заповідей людини, юрист неодмінно здобуде успіх у професійній сфері, залишаючись у гармонії з собою.
Отриманий досвід у процесі професійного становлення засвідчує два важливих напрямки розвитку Людини-Юриста. Перший полягає в тому, що дуже важко досягти хороших результатів, не маючи істинного наставника, ставлення до якого повинно ґрунтуватися на глибокій повазі, слухняності та довірі. Другий полягає у нашій внутрішній природі втілювати думки та плани у життя, але лише за умови щирого прийняття поразок, вважаючи їх найціннішим досвідом і дарунком. При цьому внутрішнє налаштування завжди має бути спрямоване на впевненість та непохитну віру в перемогу в будь-якій справі, юридичним диригентом якої стаєте людина.