Ідея створення Міжнародного кримінального суду — це послідовна політика світових держав щодо можливості розслідування найбільш серйозних кримінальних злочинів, які сталися, насамперед, в результаті збройних конфліктів. Спочатку для розслідування фактів таких порушень утворювалися спеціальні тимчасові трибунали (починаючи від трибуналу в Нюрнберзі, закінчуючи трибуналом у Руанді та щодо колишньої Югославії). Оскільки створювати окремі тимчасові суди для кожної ситуації нераціонально, була створена альтернативна постійно діюча структура — Міжнародний кримінальний суд (далі — МКС).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так сталося, що сьогодні Україна є учасником збройного конфлікту, який досі триває на території нашої держави. Логічним завершенням буде справедливий та всебічний розгляд цієї ситуації з обов'язковим притягненням винних до кримінальної відповідальності. Звісно, внутрішніх ресурсів та юрисдикції кримінального закону України недостатньо, щоб розслідувати злочини такого масштабу. Тому звернення України із заявами до МКС у 2014 р. та 2015 р. були послідовними та логічними кроками.
30.06.2019 р. набрала чинності ч. 6 ст. 124 Конституції України, що передбачає можливість ратифікації Римського статуту, проте наразі питання ратифікації все ще залишається відкритим. У жовтні цього року Комітет Верховної Ради з прав людини та Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності України організували два Круглі столи, під час яких розглядалося питання щодо переваг та ризиків для нашої держави від ратифікації Римського статуту. Противники ратифікації Римського статуту навели низку аргументів щодо неможливості його ратифікації та настання негативних наслідків у результаті такого політичного кроку нашої держави. У цій статті зібрані найцікавіші аргументи противників та короткі пояснення щодо них.
«Цікаві» аргументи
Аргумент №1: Навіщо нам ратифікувати Римський статут та визнавати його юрисдикцію? Жодна країна, яка воює (зокрема, Китай, Ізраїль, США), не ратифікувала цей статут, а ми країна, яка воює. Тож навіщо це нам?
Коментар: Відповідно до ч. 3 ст. 12 Римського статуту, держава може визнати юрисдикцію МКС шляхом подання заяви стосовно злочину. Верховна Рада України у 2014 р. та 2015 р. зверталася від імені України до МКС з метою розслідування злочинів. Перша заява — щодо злочинів, вчинених під час Майдану, мала конкретні часові межі (з 21.11.2013 р. до 22.02.2014 р.). Друга заява — щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних чільними посадовцями Росії та ватажками терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», що призвели до надзвичайно тяжких наслідків і масових убивств громадян України», не має кінцевої дати.
У другій заяві України до МКС 2015 р. зазначено: «Від імені Українського народу Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади України визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду…». Тобто починаючи з 2015 р. Україна взяла на себе всі ратифікаційні ризики.
Щодо ситуації з Китаєм, США та Ізраїлем є цікаве припущення, що фактично ці країни беруть участь у воєнних діях, але вони не мають статусу країн, землі яких перебувають під окупацією або на території яких ведуться воєнні дії, на відміну від України. Тому ратифікацією вони наражають себе на небезпеку отримати велику кількість позовів.
Отже, в контексті Української ситуації ратифікацію Римського статуту потрібно розглядати не як загрозу відповідальності, а як один з інструментів захисту від військової агресії та притягнення винних до відповідальності.
Аргумент №2: Ратифікація Римського статуту дозволить у майбутньому притягнути наших захисників до відповідальності, а також це дозволить подати велику кількість «фейкових» позовів з боку агресора проти України, як це трапилося з Грузією.
Коментар: Як вже пояснювалося вище, Україна шляхом подання заяв визнала юрисдикцію МКС. Навіть якщо зазначені заяви будуть відкликані, це не стане перешкодою для когось звернутися із заявою до суду. До того ж, якщо прокурор МКС виявить обставини вчинення злочину, віднесеного до юрисдикції суду, то він самостійно може ініціювати його розслідування, якщо Україна відмовиться або не зможе розслідувати факти певного злочину.
Що стосується Грузії, то ратифікація Римського статуту там відбулася ще у 2003 р. Після воєнного конфлікту між Росією та Грузією у 2008 р., в результаті якого Росія фактично захопила грузинські території Абхазії та Південної Осетії, МКС перейшов до попереднього вивчення справи. З боку Російської Федерації надійшли заяви щодо вчинення військових злочинів представникам Грузії. Таку інформацію подавали деякі ЗМІ як недолік системи функціонування Римського статуту та можливість зловживання стороною конфлікту.
По‑перше, заява від сторони не є запорукою притягнення когось до відповідальності. Якщо детально проаналізувати подання прокурора МКС про відкриття розслідування ситуації в Грузії, то в ньому містяться пропорційно як можливі факти вчинення злочинів представниками Російської Федерації, так і можливі факти вчинення злочинів представниками Грузії. Особливостей цього суду є повноцінне вивчення справи та всебічне встановлення фактів.
По‑друге, важливим є саме процес розслідування, яке здійснює Офіс прокурора МКС. Тобто статус та можливості держави не мають значення. Головну роль відіграють докази, які досліджує безпосередньо Офіс прокурора. Якщо буде встановлена причетність когось до злочинів, що віднесені до юрисдикції МКС, відмова держави або неспроможність їх розслідувати, Суд з власної ініціативи може ініціювати провадження.
У 2016 р. Російська Федерація показово відкликала свій підпис Римського статуту. Цю подію можна пов'язати з двома чинниками. Перше — це те, що МКС перейшов до наступної стадії розслідування конфлікту в Грузії, а отже, існує загроза визнання представників Росії винними у вчиненні певних злочинів. Друге — це визнання у річному звіті МКС за 2016 р. «окупації Криму», а також того факту, що на Донбасі є ознаки як не міжнародного, так і міжнародного збройного конфлікту.
Аргумент №3: За 17 років існування на МКС витратили понад 1,5 млрд євро, але станом на сьогодні суд ухвалив лише 3 вироки. Хіба нам потрібен такий суд?
Коментар: Для спростування цієї позиції наведу приклад іншого міжнародного судового органу — Європейського Суду з прав людини (далі — ЄСПЛ). Цей суд діє з 1959 р. і до сьогодні. У період з 1959 р. до 1998 р. (а це 39 років) суд ухвалив лише 837 рішень. Після реформування 1998 р. і до 2010 р. суд ухвалив понад 12 тис. рішень. Тобто для міжнародної судової інституції 17 років — це надзвичайно короткий проміжок часу.
Також варто згадати міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії, який тривав з 1993 р. до 2017 р. (4 роки). Було пред'явлено 161 обвинувачення та в результаті ухвалено 83 вироки. Тобто кожен другий був виправданий.
Фактично, існування МКС почалося у 2002 р. Цей орган створювався з нуля, включаючи формування складу працівників цього органу. Наразі відкрито провадження щодо 27 справ, з яких 14 не можуть бути продовжені, тому що особа перебуває в розшуку. Перший вирок був прийнятий у 2012 р. Станом на сьогодні налічується 4 таких вироки. Тобто говорити про ефективність «світової інституції» за такий короткий проміжок часу ще достатньо рано.
За даними звіту ЄСПЛ, на 2019 р. для функціонування цього суду було виділено 70 млн євро. Якщо припустити, що кожного року на функціонування МКС виділялася однакова сума, то в середньому це становить 88 млн євро на рік.
Вірогідно, що для першого постійного кримінального суду (який включає також Офіс прокурора), головною метою якого є розслідування найбільш серйозних кримінальних злочинів по всьому світу, з постійними відрядженнями, використанням перекладачів для спілкування та перекладу всіх матеріалів справи, проведенням власного розслідування із застосуванням різних технологій, ця цифра не є настільки «кричущою», як її подають.
Аргумент №4: Невже ви думаєте, що МКС — це панацея, що завдяки ратифікації Римського статуту ми одразу зможемо розслідувати всі злочини та притягнути винних до відповідальності?
Коментар: Ніхто не стверджує, що ратифікація Римського статуту вирішить глобальні проблеми на території нашої держави. Той факт, що МКС розпочне розслідувати всі злочини — також звичайна маніпуляція.
Відповідно до положень ст. 1 та ст. 17 Римського статуту, одним з основоположних принципів діяльності суду є принцип компліментарності. По‑перше, це означає, що МКС — це орган, що доповнює національну систему кримінальної юстиції. Першочерговим елементом є національне кримінальне судочинство, яке повинно притягувати до відповідальності винних за вчинені злочини. Тобто МКС включається лише тоді, коли держава не хоче або не може належним чином розслідувати певні злочини. По‑друге, МКС розслідує лише найсерйозніші злочини, які викликають стурбованість міжнародного співтовариства. Однією з підстав для неприйняття справи до розгляду в МКС є те, що Суд вважає цю справу недостатньо важливою для розгляду.
Загалом, ратифікація Статуту — це формальна процедура та логічне завершення процесу визнання юрисдикції, що вчергове підтвердить серйозність намірів України. Істинним завдання МКС є підвищення національної спроможності щодо розслідування злочинів, притягнення винних до відповідальності та встановлення справедливості.
Аргумент №5: Цей суд неефективний. Причиною закриття великої кількості справ була «недостатня обґрунтованість обвинувачення Офісу прокурора». Навіщо нам суд з такою слабкою репутацією?
Коментар: Згідно з даними, взятими із сайту Міжнародного кримінального Суду, на стадію судового розгляду за час існування суду було передано 27 справ, 3 справи після судового вивчення були закриті через недостатню кількість доказів, а в 4 справах суд ухвалив виправдовувальні вироки.
Міжнародний кримінальний суд за своєю природою є міжнародним органом кримінальної юрисдикції, що розслідує найбільш масштабні військові злочини та злочини проти людяності, щодо яких має зацікавленість світова спільнота. Обсяг доказів, сутність обвинувачення, зібрані матеріали у цих справах повинні бути наскільки виваженими та абсолютними, щоб у жодної сторони не виникло сумнівів щодо неупередженості діяльності або певного «політичного» замовлення.
Ще раз хочу наголосити, що ефективність МКС та його призначення не вимірюється кількістю вироків. Вона також підтверджується превентивною функцією, стримувальним впливом суду на всі сторони конфлікту. Саме усвідомлення комплементарної (допоміжної) функції МКС, а також його сутнісного призначення (загроза МКС для сторони конфлікту) є елементом розуміння необхідності цього інституту.
Аргумент №6: Якщо ми ратифікуємо Римський статут, нам потрібно вносити зміни до багатьох нормативно-правових актів, у тому числі до Конституції України. Однією з таких змін буде внесення правки до ст. 25 Конституції України щодо надання дозволу на видачу громадянина іншій державі. Зокрема, таким шляхом пішла Польща. Навіщо нам таким чином звужувати права людини?
Коментар: Варто звернутися до висновку Конституційного суду за зверненням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римському статуту від 2001 р.
Міжнародно-правові документи виходять з того, що доставлення особи до іншої рівносуверенної держави принципово відрізняється від доставлення особи до Суду, створеного відповідно до міжнародного права за участю та згодою зацікавлених держав. Якщо перше за міжнародно-правовою термінологією позначається терміном «видача», або «екстрадиція», то друге — терміном «передача».
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Конституції України, забороняється видача (екстрадиція) громадян України іншій державі. Тобто ця заборона стосується лише національної, а не міжнародної юрисдикції. Вона має на меті гарантувати неупередженість судового розгляду, справедливість та законність покарань для своїх громадян.
Міжнародний кримінальний суд не може прирівнюватися до іноземного суду, оскільки створюється за участю та згодою держав-учасниць на основі міжнародного, а не національного права. Мета, якою пояснюється заборона видачі громадян однієї держави іншій, досягається в Міжнародному кримінальному суді шляхом застосування відповідних положень Статуту, розроблених (або схвалених) державами-учасницями.
Свого часу в Польщі були внесені зміни до аналогічної статті Конституції, але через те, що вона увійшла в Європейський Союз. Відповідно до права ЄС, передбачається можливість екстрадиції громадян до інших країн-членів ЄС. Тут варто зазначити, що якщо Україна обрала Європейський шлях розвитку, то рано чи пізно аналогічні зміни будуть прийняті у зв'язку з приєднанням до ЄС.
Підсумки
Ратифікація Римського статуту є важливим кроком, що підтвердить серйозність намірів нашої держави у притягнені винних до відповідальності. Це ще раз продемонструє готовність України до боротьби разом з міжнародним співтовариством проти безкарності за найтяжчі злочини.
Звісно, щодо певного явища повинні бути думки як прихильників, так і супротивників. Проте важливим елементом дискусії залишається обізнаність кожного з обговорюваною темою задля забезпечення рівноцінних шансів на спілкування.
Сьогодні МКС — це найбільш реальна можливість на міжнародному рівні провести незалежне розслідування подій, що сталися в окупованому Криму та Донбасі, не звертаючи уваги на те, скільки часу та ресурсів для цього потрібно залучити. Дієвим виходом із ситуації у період збройної агресії залишається правильне ведення міжнародної політики, а ратифікація Римського статуту є одним з її елементів.