Наразі на розгляді в Конституційному Суді України знаходиться справа за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. №3524) вимогам ст. 157 і 158 Конституції України. Зазначений законопроект було внесено до парламенту Президентом України 25.11.2015 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Цей проект має низку суттєвих змін до Конституції України та матиме потужний вплив на судову систему України. Питання в тому, чи буде цей вплив корисний для суспільства, чи для окремих інтересів, оскільки, не дивлячись на те, що Венеціанська комісія переважно схвально ставиться до президентського законопроекту, він містить низку положень, які за своєю суттю є достатньо контраверсійними.
Які ж положення схвалює Венеціанська комісія? У своєму останньому висновку, прийнятому 18-19.12.2015 р. під час 105 пленарного засідання, комісія відзначає, що нею було схвально оцінено наступне: вилучення повноважень Верховної Ради України призначати суддів, скасування випробувального терміну для вперше призначених суддів, скасування порушення присяги як підстави для звільнення судді, реформування прокуратури та, зокрема, вилучення повноважень Верховної Ради України висловлювати недовіру Генеральному прокурору й вилучення функцій загального нагляду в органів прокуратури. Також Венеціанська комісія відзначає як позитивні зміни у складі Конституційного суду та запровадження інституту конституційної скарги.
Окрім цього, під час попередніх розглядів зазначеного законопроекту, Комісія висловлювала свої зауваження щодо окремих положень проекту, які надалі були враховані. Зокрема, Верховна Рада України отримала право брати участь у формуванні складу Вищої ради правосуддя (яка буде створена замість Вищої ради юстиції), а також закріплення можливості звернутися щонайменше 45 народним депутатам України до Конституційного Суду щодо ухвалення висновку про конституційність питань, які виноситимуть на всеукраїнський референдум.
Додатково Венеціанська комісія підкреслює, що вона схвалює обмеження повноважень Президента, в частині вилучення його повноважень створювати суди та визнає прийнятною формулу, коли система і структура судоустрою буде визначатися Верховною Радою України за звичайною процедурою, у той час як створення та ліквідація судів буде здійснюватися Верховною Радою України за ініціативою Президента на основі пропозицій Вищої ради правосуддя.
Також до рекомендацій, які були враховані при підготовці законопроекту належить встановлення положення про те, що підставою для звільнення судді є не підтвердження суддею законності джерел походження майна. До того ж, Венеціанська комісія наполягала на тому, щоб ця норма була саме в Конституції, а не в законах.
Досить наполегливо комісія рекомендувала встановити, що підставою для звільнення суддів мають бути лише серйозні дисциплінарні проступки.
Здавалося б, маємо схвальні відгуки Венеціанської комісії та й Адміністрація Президента переконує у правильності реформи, але детальний розгляд положень законопроекту, в тому числі тих, що схвалені Комісією, у розрізі з сьогоднішніми реаліями в Україні, викликають певні занепокоєння.
Зокрема, це стосується питання призначення, переатестації та звільнення суддів, створення й ліквідації судів. Якщо звернути увагу на перехідні положення у законопроекті, то пропонується встановити, що до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України згідно зі змінами до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31.12.2017 р., створення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом. При цьому, підставою для звільнення судді є незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду.
Також Перехідні положення передбачають, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на 5 років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Окрім цього, варто зазначити, що ще одним пунктом цих же перехідних положень передбачено, що до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції. Вища рада правосуддя створюється шляхом реорганізації Вищої ради юстиції. До обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя цей орган діє у складі членів Вищої ради юстиції протягом строку їх повноважень, але які не можуть тривати довше, ніж до 30.04.2019 р. Обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя здійснюється не пізніше 30.04.2019 р.
В комплексі, зазначені положення законопроекту дають підстави для проведення суттєвого переформатування судової системи України, проте ключову роль у цьому процесі впродовж 2-х років матиме Президент України та Вища рада юстиції.
У такій ситуації, складно говорити і про політичну незалежність судової системи, і про «чистоту експерименту».
Тим паче, що надалі судовий корпус отримує достатньо широку автономію та незалежність, яка буде полягати й у тому, що звільняти суддів зможе тільки Вища рада правосуддя, яка складатиметься з 21 члена, 11 з яких будуть представниками самої судової системи й лише 10 призначаються іншими суб’єктами (двох – призначає Президент України, двох – обирає Верховна Рада України, двох – обирає З'їзд адвокатів України, двох – обирає Всеукраїнська конференція прокурорів, двох – обирає З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ).
Таким чином, на наш погляд, виникає доволі замкнена корпоративна, незалежна судова структура. І в цьому випадку важливо, хто цю структуру створить і якими суддями наповнять. Чи зможе надалі така система самоочищатись, чи буде надавати перевагу «захисту честі мундиру»?
У цьому ж контексті варто згадати про вищі спеціалізовані суди, які наразі діють в Україні, оскільки запропонований текст Конституції передбачає: «Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди». Таким чином, питання про кількість рівнів судочинства та й взагалі про структуру (зокрема, про господарські суди) буде вирішуватись Президентом і його парламентською більшістю.
У зв’язку з цим, дійти до однозначного висновку про те, що судова система позбудеться політичного впливу наразі складно.
Іншою цікавою пропозицією, яка меншою мірою вплине безпосередньо на судову систему, але може позначитися на порядку захисту громадянами своїх прав – це закріплення у Конституції положення про те, що законами може бути передбачено обов’язкову досудову процедуру вирішення спору. З одного боку, така позиція може бути цікавою самим судам, оскільки, можливо, зменшить кількість справ, що надходять до судів, адже вони вирішуватимуться у досудовому порядку. З іншого боку, якщо говорити, наприклад, про публічно-правові спори, то це може ускладнити захист прав громадян, оскільки наразі, на жаль, скарги на дії державних органів до вищих органів не задовольняються через те, що скарга розглядається по суті в одній державній структурі.
Так само неоднозначною є пропозиція щодо адвокатської монополії закріпленої на рівні Конституції. Навіть Венеціанська комісія зазначає, що зобов’язання бути представленим перед судом тільки практикуючим юристом (членом адвокатури) є занадто далекосяжним. І хоча в дію такі вимоги вступлять не одразу, а поступово (представництво лише адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1.01.2017 р.; у судах апеляційної інстанції – з 1.01.2018 р.; у судах першої інстанції – з 1.01.2019 р.), все ж така норма виглядає надуманою та більше схожа на лобіювання інтересів адвокатури, ніж на актуальну вимогу сьогодення в частині захисту прав.
Цікавою також є запропонована норма про те, що громадяни матимуть право на конституційну скаргу. А саме, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні у її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана у разі, якщо усі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано. Проте виникає інше питання – як бути зі скаргами до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). На сьогодні отримання рішення Верховного суду України є моментом, з якого можна звертатись до цієї європейської інституції. За такої редакції Конституції, якщо трактувати буквально, то спочатку необхідно буде звернутися до Конституційного Суду України, і лише після цього – до Європейського. Сподіваюсь, що ЄСПЛ не змінить судову практику та достатньою підставою буде лише рішення Верховного Суду України.
Хоча, звичайно ж, у законопроекті є й позитивні моменти. По-перше, встановлено однозначні підстави для звільнення суддів та припинення повноважень судді. Зокрема, Підставами для звільнення судді є:
- неспроможність виконувати повноваження за станом здоров'я;
- порушення суддею вимог щодо несумісності;
- вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
- подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;
- незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;
- порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.
Повноваження судді припиняються у разі:
- досягнення суддею 65 років;
- припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;
- набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;
- смерті судді;
- набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.
Сподіваємося, що у випадку, якщо зміни до Конституції будуть прийняті саме в цій редакції, то все-таки зазначені вище застереження та побоювання будуть невиправданими, а судова система дійсно запрацює на користь українського суспільства.