10 грудня 2019, 11:39

Коли не діє адвокатський запит

Опубліковано в №50 (704)

Анатолій Мельниченко
Анатолій Мельниченко «Pavlenko Legal Group» адвокат

Вперше про адвокатський запит як окремий інститут гарантій адвокатської діяльності в Україні на законодавчому рівні було зазначено в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 15.08.2012 р. (далі — Закон), який є чинним на момент підготовки цієї публікації.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


До набрання чинності вказаним вище Законом діяла редакція Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.1999 р., в якій взагалі відсутні згадування про адвокатські запити. Лише у ст. 6 згаданої редакції закону зазначалося про наявність у адвоката загального права на отримання інформації у процесі здійснення ним професійної діяльності. В  нинішніх умовах високих стандартів доказування адвокатський запит є важливою формою реалізації прав адвокатів на безперешкодне та своєчасне збирання відомостей про факти, які можуть бути використанні адвокатом як доказ у справах, які він супроводжує.

Нові процесуальні кодекси, які були запровадженні у процесі проведення судової реформи, докорінно змінили концептуальний підхід до процедури доказування. Зокрема, законодавець розширив перелік засобів доказування, зменшив строки на подання доказів до суду та змінив порядок їх подання. У зв'язку з цим у адвокатів з'явилася нагальна потреба у якнайшвидшому ефективному збиранні доказів та поданні їх до суду, адже доказування є складовою забезпечення права на справедливий суд, а своєчасне та повне залучення до справи усіх без винятку доказів — запорукою належного захисту законних прав та інтересів клієнта.

Адвокатський запит можна віднести до тих інструментів адвокатів, які вони найчастіше використовують у процесі здійснення професійної діяльності на ранніх етапах надання правої допомоги для збирання інформації, копій документів, а також інших відомостей щодо обставин справи, за вирішенням якої звернувся клієнт. Натомість, як показує практика, наявність законодавчо встановленого обов'язку суб'єктів, які отримали адвокатський запит щодо надання адвокату відповідної інформації та/або копії документів протягом 5‑ти робочих днів, не дає стовідсоткову гарантію, що такий запит адвоката буде своєчасно розглянутий та задоволений.

Пропоную більш детально зупинитися на практичних ситуаціях, коли адвокатські запити найчастіше залишаються без належного розгляду.

Питання повноважень

Левову частку від усіх відмов у задоволенні адвокатських запитів займають відмови, пов'язані з ненаданням адвокатом до адвокатського запиту документів, що підтверджують його повноваження. Відповідно до загальних приписів Закону, до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

При цьому під час формування додатків до адвокатського запиту більш детально варто зосередити увагу на правильності заповнення ордера на надання правової допомоги, обов'язкова форма якого затверджується Радою адвокатів України (далі — РАУ). Типовою помилкою заповнення ордера на надання правової допомоги, яка вказує на неналежність оформлення адвокатського запиту, є не зазначення адвокатом (керівником адвокатського бюро чи об'єднання) на звороті ордера про обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором. У такому випадку, як правило, адвокату відмовляють у задоволенні адвокатського запиту через його неналежне оформлення.

Не так давно РАУ затвердила нову типову форму ордера на надання правової допомоги та запровадила процедуру електронного генерування ордерів на надання правничої (правової) допомоги адвокатом через особистий кабінет адвоката на офіційному веб-сайті НААУ (рішення РАУ №41 від 12.04.2019 р. «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги в новій редакції»). Ключовим є те, що нова типова форма ордера містить такий окремий реквізит як «Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги». Отже, адвокатам, які генеруватимуть ордери на надання правової допомоги в електронному вигляді, більше не доведеться долучати до адвокатських запитів копію зворотної сторони ордера із застереженням щодо наявності чи відсутності обмежень повноважень адвоката.

Натомість відповідь на питання щодо зручності використання електронної системи генерування ордерів на надання правової допомоги в адвокатській спільноті поки що остаточно не сформувалася. Проте прийняте рішення РАУ, однозначно, є кроком вперед до оцифрування (діджиталізації) рутинної роботи адвокатів та/або їхніх помічників.

Окрім того, під час заповнення ордера на надання правової допомоги також варто звернути увагу на коректність зазначення назви органу, в якому адвокат надає правову допомогу. Для запобігання можливості залишення адвокатського запиту без задоволення із зазначених підстав, у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» потрібно вказувати точну назву органу (підприємства, установи, організації), в якому надається правова допомога, та уникати загальних формулювань (зокрема, таких як «у всіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності»).

Відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк

Відповідно до приписів Закону, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк документів обсягом більше ніж 10 сторінок у разі задоволення його адвокатського запиту. Однак почастішали випадки, коли адвокатам відмовляють у належному розгляді адвокатського запиту, оскільки останній не містить так званих «гарантій» від адвоката щодо відшкодування витрат на копіювання та друк документів, мотивуючи таку відмову невідповідністю адвокатського запиту вимогам Закону.

Водночас такий підхід у розумінні положень Закону не можна вважати правильним, оскільки, по‑перше, Законом не передбачається така підстава для відмови у наданні інформації та/або документів. По‑друге, обов'язок щодо відшкодування будь-яких витрат у адвоката настає тільки тоді, коли його адвокатський запит підлягає задоволенню. Водночас, направляючи адвокатський запит, адвокат об'єктивно не може заздалегідь передбачити результати його розгляду, а тим паче передбачити, що обсяг виготовлених документів складатиме більше ніж 10 сторінок.

Відомості про керівника

Останнім часом трапляються непоодинокі випадки відмови у розгляді адвокатських запитів через відсутність у них конкретизації посади, прізвища, ім'я, по батькові керівника органу (підприємства, установи, організації), якому адресовано адвокатський запит. Системний аналіз приписів Закону дає підстави стверджувати, що останній не містить норми щодо обов'язку адвоката під час подачі адвокатського запиту вказувати прізвище, ім'я, по батькові керівника органу (підприємства, установи, організації), якому адресовано адвокатський запит.

Варто зазначити, що окреслене питання є дискусійним. Одні вважають, що відсутність в адвокатському запиті конкретизації посади, прізвища, ім'я, по батькові керівника органу (підприємства, установи, організації), якому адресовано адвокатський запит, не може бути підставою для відмови в його належному розгляді, оскільки Закон не містить таких вимог до адвокатського запиту. Інші, навпаки, стверджують про необхідність зазначення таких реквізитів в адвокатському запиті.

У цьому контексті слід звернути увагу на рішення РАУ №122 від 30.08.2014 р. «Про затвердження роз'яснень з питань, які виникають при оформленні адвокатського запиту». РАУ висловила позицію, що зазначення прізвища, ім'я, по батькові керівника органу (підприємства, установи, організації), якому адресовано адвокатський запит, є необхідним, у тому числі у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, під час підготовки адвокатських запитів, окрім спеціального Закону, потрібно враховувати чинні рішення РАУ, які є обов'язковими до виконання усіма адвокатами.

Обмеження доступу

Винятком із закріплених правил щодо обов'язковості надання адвокату інформації та/або документів у відповідь на адвокатський запит є заборона щодо надання інформації з обмеженим доступом та копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. При цьому слід зауважити, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію»).

Згідно з приписами ч. 2 цієї ж статті, конфіденційна інформація — це інформація, доступ до якої обмежений юридичною особою. Юридичні особи, які не бажають відповідати на адвокатський запит та надавати інформацію чи документи, найчастіше посилаються на те, що вони обмежили доступ до запитуваної адвокатом інформації. Для підтвердження обмеження такого доступу, як правило, вказують на наявність відповідного внутрішнього положення про конфіденційну інформацію. Як показує практика, не завжди внутрішні положення про конфіденційну інформацію, на які посилаються юридичні особи, взагалі колись затверджувалися на підприємстві. Проте такий варіант, на жаль, може спрацювати для надання адвокату формальної відписки.

Водночас варто враховувати, що обмеженню доступу підлягає винятково інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення адвокату має надаватися інформація, доступ до якої не обмежений. До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.09.2019 р. у справі №816/124/18. Окрім того, слід пам'ятати, що адвокатам не може бути надана інформація, яка містить нотаріальну таємницю, а також інформація про фізичну особу (без її згоди).

Відповідно до приписів Закону України «Про нотаріат», адвокатські запити, які були направленні приватним нотаріусам щодо отримання інформації про вчинення нотаріальних дій, отримання копій договорів нотаріальних договорів, залишаються без задоволення, оскільки інформація, пов'язана зі здійсненням нотаріусами своєї професійної діяльності, належить до нотаріальної таємниці.

Окрім того, без згоди фізичної особи на адвокатський запит не може бути надана інформація та/або документи, які стосуються її національності, освіти, сімейного стану, релігійних переконань, стану здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Отже, під час підготовки адвокатських запитів потрібно пам'ятати та враховувати законодавчі обмеження щодо надання інформації з обмеженим доступом.

Площина відповідальності

Відмова від надання інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність у вигляді накладення адміністративного штрафу та громадські роботи у разі повторного протягом року вчинення такого ж адміністративного правопорушення. Аналіз судової практики дає підстави стверджувати, що суди, захищаючи інтереси адвокатів, переважно притягують до відповідальності керівників за несвоєчасне надання чи ненадання відповіді на адвокатський запит (постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова у справі №751/7093/19 від 09.10.2019 р., постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2019 р. у справі №761/33626/19, постанова П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2019 р. у справі №190/1127/19).

Натомість застосування до винних осіб санкцій, передбачених чинним законодавством, не вирішує головного питання — отримання адвокатом запитуваної інформації та/або документів, які необхідні для належного захисту прав та інтересів клієнта. У такому випадку способом відновлення порушених гарантій адвокатської діяльності є звернення адвоката до суду з позовом про зобов'язання надати запитувану адвокатським запитом інформацію та/або документи. Аналогічні справи розглядав Верховний Суд (постанова від 16.05.2018 р. у справі №826/23192/15, постанова від 25.04.2018 р. у справі №826/22531/15).

При цьому варто врахувати, що не так давно Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 р. у справі №686/23317/13‑а сформувала новий підхід, відповідно до якого подібні справи потрібно розглядати в порядку цивільного судочинства, а не в порядку адміністративного судочинства.

ВП ВС дійшла правового висновку, що спір стосовно ненадання відповіді на адвокатські запити не вважається публічно-правовим, а отже, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Оскільки адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, адже може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної інформації.

Таким чином, наразі існують ефективні механізми захисту порушених прав адвокатів, які можна використовувати у разі ненадання чи несвоєчасного надання інформації та/або документів у відповідь на адвокатські запити.

Висновок

На превеликий жаль, сьогодні слід констатувати негативну динаміку щодо розгляду та задоволення адвокатських запитів. Практика показує, що першопричиною цього явища є недотримання особами, яким направляються адвокатські запити, вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині зобов'язань щодо надання інформації та/або документів, які необхідні адвокату для належного захисту інтересів клієнтів. Звісно, існують способи вирішення окресленої проблеми, зокрема, шляхом внесення відповідних змін до законодавства в частині посилення відповідальності за незаконне залишення адвокатських запитів без належного розгляду. Отже, адвокатський запит — це необхідний та значущий інститут гарантій адвокатської діяльності в Україні, який відіграє важливу роль у процесі збирання доказів, а також є ключовим елементом механізму витребування та забезпечення доказів у судочинстві.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати