У зв’язку з бурхливими політичними процесами значно активізувалися й дії власників бізнесу щодо захисту своїх активів і мінімізації недобросовісного впливу на діяльність окремих структур.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Наразі як досить якісний елемент захисту активів у всьому світі себе зарекомендували трасти.
Траст як елемент довірчої власності почав формуватися задовго до того, як набув нинішнього вигляду. Його історія сягає своїм корінням у часи хрестових походів, коли хрестоносці, які тоді були великими землевласниками, перед черговим походом передавали свою власність так званим управляючим з умовою, що вигоду від використання цих земель отримуватиме родина хрестоносця.
На сьогодні часи хрестових походів відійшли в минуле, проте започатковані тоді правові традиції збереглися, набувши сучасних обрисів. До трастів тепер переважно звертаються з основною вимогою – захисту активів, до яких після набуття особливого статусу трастових активів стороннім особам доступ закритий.
Поперше, з моменту створення трасту вони більше не є власністю засновника, і якщо метою їх передачі не було введення в оману кредиторів, то на них не можуть звертатися стягнення, пов’язані з боргами засновника трасту.
Подруге, вони відокремлені від активів довірчого власника і на них не можуть звертатися стягнення, пов’язані з його боргами.
Потретє, хоча бенефіціар має право отримувати доходи від активів трасту, він не може ними розпорядитися, тобто відібрати їх у бенефіціара дуже складно.
Сторонами трастових правовідносин виступають засновник (Settlor), довірчий власник (Trustee), бенефіціар (Beneficiary). Сам траст виникає з моменту, коли засновник передає активи, що належать йому, іншій особі – довірчому власникові. Довірчий власник зобов’язується управляти цими активами або на користь третьої особи – бенефіціара, або для досягнення певної мети. У багатьох країнах для створення трасту не потрібно створювати юридичну особу, що, по суті, уже важко сприймається.
Проте іноді є можливим створити так звану приватну трастову компанію, яка має повноваження діяти як довірчий власник трасту, але не надає такі послуги широкому загалу. У багатьох юрисдикціях такі компанії не ліцензуються.
Такий механізм контролю зрозуміліший для засновників трастів з юрисдикцій континентального права. Крім того, він може виявитися і значно економнішим, оскільки професійні довірчі власники нерідко вимагають оплати у вигляді відсотка від вартості активів в управлінні.