Минуло два роки з того часу, як Верховна Рада легалізувала гральний бізнес і посилила кримінальну відповідальність для підпільних казино. Понад 3500 поправок до другого читання, майже 10 днів розгляду та місяці комітетської роботи знадобились депутатам, аби узаконити азартні ігри, втім, суперечки щодо доцільності легалізації саме в тому вигляді, в якому був ухвалений закон, не вщухають досі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Під час ухвалення в партії більшості переконували, що узаконені азартні ігри в усьому світі дають колосальні прибутки в бюджет, а значить, мільярдні суми щороку поповнюватимуть і державну казну України. Втім, не так сталось, як гадалось: легалізація виявилась формальністю, а заявлені суми в держбюджет так і не надійшли.
За даними відкритої статистики, станом на листопад 2021 року, держава отримала 1,34 млрд грн доходу від продажу ліцензій на гральний бізнес, а це – 18% від заявлених Мінфіном 7,4 млрд грн. Цю суму, до речі, планували направити на розвиток української культури, охорони здоров‘я, проектів інфраструктури та розвиток регіонів, але через недоотримання 6 млрд грн вже до війни зазначені сфери залишились без підтримки. До речі, війна особливо не позначилась і на тіньовій стороні ринку: робота деяких казино не зупиняється навіть під час артобстрілів, а ДБР нещодавно повідомило про викриття нелегального закладу, який працював «під крилом» правоохоронців.
Контроль грошей
Аналіз досвіду регулювання сфери грального бізнесу у ЄС та країнах пострадянського простору свідчить про деякі важливі речі:
- У ЄС узаконені ігри є повноцінним бюджетоутворюючим сектором економіки. Ця діяльність регулюється законом;
- Заборони на гральний бізнес – неефективні, особливо, коли ринок дає широкий вибір ігор в Інтернеті;
- Захистити ігроманів від залежності, яка виникає від даного виду послуг, можна шляхом регулювання цієї сфери у законодавчому полі та наявності системи державного моніторингу грального бізнесу, створення якої в Україні застрягло від самого початку.
У розділі II закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» зазначено, що органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ). Здійснення адміністрування Державної системи онлайн-моніторингу знаходиться в компетенції Комісії. Втім, через ряд причин розробка онлайн-системи досі перебуває на етапі регуляторних процедур, а це означає, що державного контролю грального ринку у нас фактично немає. Відсутність фіксації ставок, які могла б перевірити держава через єдину систему, відкриває можливості для махінацій з оподаткуванням. До того ж, без державного контролю грального ринку і збору даних не можливо говорити про якісний захист громадян, які користуються цими послугами. Тому випливає висновок: безконтрольність породжує ще більшу залежність від азартних ігор.
Досвід грального бізнесу країн, в яких ігри приносять великі прибутки в бюджет (наприклад, в США у 2019 році дохід від азартних ігор склав $43,6 млрд) свідчить про абсолютну принциповість в створенні онлайн-системи моніторингу, власність держави на цю систему, її 100% якість і високу технологічність.
На сайті КРАІЛ станом на кінець 2021 року повідомлялось про доопрацювання проекту рішення «Про затвердження Вимог до Державної системи онлайн-моніторингу». Проект встановлює мету, завдання та умови створення та експлуатації системи онлайн-моніторингу. Про розробку системи, на жаль, поки не йдеться.
В заплутаній історії з легалізацією грального бізнесу є і інша груба помилка, через яку раніше виник скандал із призначенням членів КРАІЛ. У законі «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» є суперечність щодо формування цієї Комісії – так, її може формувати як ВР так і уряд. Кабмін скористався цією суперечністю і призначив Комісію у непрозорий спосіб, без врахування пропозицій профільного комітету парламенту. Відтак, легальність роботи Комісії – сумнівна, як і всі її майбутні плани з впровадженням системи моніторингу за гральним ринком.
Награлись
Отже, гральний бізнес в Україні легалізували, але від цього не виграла ні держава ні громадяни. Легалізація, за планами влади, мала вдосконалити боротьбу з ігровою залежністю — лудоманією. Втім, цифри свідчать про інше. За даними платформи відкритих даних Opendatabot станом на січень 2022 р., не зважаючи на наявність реєстру лудоманів (до якого потрапили лише 108 осіб), у нас не було статистики, яка б показувала реальні масштаби ігроманії в країні. Відповідальність за боротьбу з ігровою залежністю покладена на КРАІЛ та гравців бізнесу, але про динаміку наповнення реєстру в Комісії – ні слова. У підсумку не справдились і прогнози щодо податкового наповнення бюджету, а за відсутністю контролю ринку та стратегії захисту гравців запуск ринку став передчасним.
Якісний закон про гральний бізнес мав би служити таким цілям:
– Захисту людей від власної слабкості грати (ускладнення доступу);
– Внормування правового поля, встановлення прозорих правил для гравців, зменшення масштабів популяризації азартних ігор.
Україна, замість зазначеного вище, отримала сумнівну Комісію та високі корупційні ризики у функціонуванні ринку.