Ефективність будь-якої національної економіки залежить не лише від результатів її внутрішньої діяльності, а й від її участі у міжнародних економічних відносинах, ступеня її інтеграції у світове господарство.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Розвиток економіки України як складової світової економіки передбачає насамперед її участь у міжнародних економічних відносинах на світовому ринку товарів і послуг.
З метою розширення міжнародних економічних відносин та стабілізації економічної ситуації Україна впродовж останніх років вела активні переговори з Євросоюзом про асоціацію та повну економічну інтеграцію України до Євросоюзу. Результатом переговорів стало підписання Угоди про асоціацію.
З 1 січня 2016 року розпочалося тимчасове застосування Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, в частині поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ).
Застосування ЗВТ покликане надати Україні чималі вигоди, зокрема внаслідок: 1) зростання експорту української продукції в Євросоюз; 2) розширення доступу української продукції до ринків третіх країн через гармонізацію стандартів з Євросоюзом; 3) покращення інвестиційного клімату внаслідок пристосування українського законодавства до норм і правил Євросоюзу; 4) поступове збільшення квот на експорт з України до Євросоюзу окремих видів продукції.
Введення режиму ЗВТ виглядає абсолютно логічним з огляду на те, що протягом останніх років зовнішній торговельний оборот в Україні зменшується, прослідковується нестабільна структура експорту та імпорту.
Так, згідно з даними Держслужби статистики у 2015 році експорт товарів становив 38 134,8 млн.дол. США, імпорт – 37 502,3 млн.дол. Порівняно із 2014 роком експорт скоротився на 29,3% (на 15 766,9 млн.дол.), імпорт – на 31,1% (на 16 926,4 млн.дол.).
Експорт товарів до країн Євросоюзу становив 13 017,5 млн.дол., або 34,1% від загального обсягу експорту та зменшився порівняно з 2014р. на 23,4%.
Імпорт товарів із країн Євросоюзу становив 15343,8 млн.дол., або 40,9% від загального обсягу та зменшився проти 2014р. на 27,2%.
Разом з тим, введення режиму ЗВТ, з огляду на наявну нестабільну економічну ситуацію в Україні, може мати і зворотній негативний ефект для України, зокрема внаслідок: 1) збільшення на внутрішньому ринку України конкуруючого імпорту із Євросоюзу; 2) обмеження доступу українського товару на європейські ринки під приводом їх невідповідності стандартам і сертифікатам Євросоюзу; 3) невиправданого росту цін на український товар; 4) зниження рівня тарифного захисту промислових товарів; 5) зниження рівня виробництва українського товару внаслідок припинення роботи виробників різних галузей промисловості.
Саме останній 5-й пункт і викликає окреме велике занепокоєння, адже значну частку у загальному експорті та імпорті України займають промислові товари (частка промислових товарів в експорті України складає близько 70%, в імпорті – близько 60%).
Аналітичні дані Держслужби статистики свідчать про те, що у 2015 році порівняно з аналогічним періодом попереднього року падіння промислового виробництва прискорилося до 13,4%.
Найбільше падіння в річному вираженні зафіксоване у видобутку кам'яного та бурого вугілля – на 38,1%, у виробництві коксу і продуктів нафтопереробки – на 21,9%, у металургії – на 16,4%.
Останній раз зростання української промисловості фіксувалося Держслужбою статистики ще за часів роботи Мінпромполітики. Адже протягом тривалого періоду часу саме Мінпромполітики здійснювало реалізацію державних програм розвитку національної промисловості України.
Проте на початку 2014 року Кабмін з метою підвищення ефективності управління галуззю і скорочення витрат вирішив реорганізувати Мінпромполітики шляхом приєднання до Мінекономрозвитку.
Це було не перше переформатування відомства. У грудні 2010 року Мінпромполітики реорганізували в Держагентство з управління державними корпоративними правами та майном але в кінці 2012 року його роботу знову відновили.
Варто нагадати, що реорганізація Мінпромполітики викликала негативну реакцію у виробників, адже, як показав досвід, реалізація Кабміном подібної ініціативи з ліквідації міністерства в 2010 році мала вкрай негативні наслідки для формування та реалізації промислової політики країни.
На сьогодні повноваження Мінпромполітики в повному обсязі реалізує Мінекономрозвитку.
Мінекономрозвитку, серед іншого, забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну інвестиційну політику та державну зовнішньоекономічну політику.
Як свідчить звіт Мінекономрозвитку за 2015 рік, міністерство задля досягнення економічного зростання в Україні, зосередилося на 5-ти ключових реформах: оновленні міністерства, дерегуляції, реформі держпідприємств, реформі державних закупівель і розвитку експорту та торгівлі.
На 2016 рік Мінекономрозвитку визначило для себе такі пріоритети: дерегуляція, реформа державних підприємств, поширення електронної системи держзакупівель, залучення інвестицій і активний розвиток експорту.
Безумовно Мінекономрозвитку встигло зробити дуже багато для розвитку торгівлі, але враховуючи напрямки діяльності України на зовнішніх ринках та нестабільну ситуацію, що може розгорнутися на внутрішньому ринку внаслідок введення режиму ЗВТ, все ж таки виникає питання про те, яким має бути міністерство у майбутньому, чи має воно і далі існувати в нинішньому форматі.
Досвід деяких європейських країн свідчить про доцільність існування двох окремо діючих регуляторних органів, один з яких відповідає за зовнішньоекономічну політику - Мінекономрозвитку, а інший здійснює державну промислову політику - Мінпромполітики.
Про необхідність відновлення Мінпромполітики неодноразово закликали Кабмін підприємства, які представляли автомобільну, хімічну і легку промисловість, сільськогосподарське машинобудування, а також гірські підприємства та скловиробники.
До того ж, після ліквідації Мінпромполітики деякі народні депутати періодично наголошують на необхідності відновлення роботи Мінпромполітики, мотивуючи це створенням нових робочих місць, налагодженням виробництва конкурентоспроможної продукції, захистом внутрішнього ринку від засилля імпорту.
Одним із останніх на користь відродження Мінпромполітики на початку лютого 2016 року висловився Глава ФДМ, пояснивши, що досвід попереднього періоду свідчить про необхідність в окремому міністерстві промисловості, який би зайнявся розробкою та впровадженням виробничих програм розвитку галузей і головних підприємств країни.
Вищевказана ситуація дає привід задуматися про необхідність створення окремо діючого державного органу - Мінпромполітики, який би сконцентрував увагу саме на підвищенні ефективності промислового виробництва шляхом покращення якості продукції, дослідження динаміки та структури попиту, співставлення цін на товари з цінами конкурентних компаній, удосконалення функціонування митниці, надання консультацій суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, а також розширення видів послуг, підвищення їхньої якості та конкурентоспроможності, що безумовно збільшило б експортний потенціал України.