 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Мене звати Ярина Лофер. Я співвласниця українського підприємства з виробництва шкіряного взуття і вивчаю можливості виходу його продукції на іноземні ринки. Зацікавив мене і проект Експортної стратегії України (Дорожньої карти стратегічного розвитку торгівлі на 2017–2021 рр.), не так давно презентований Міністерством економічного розвитку і торгівлі України
Перш за все, необхідно зазначити, що цей документ, включаючи План завдань та заходів по стратегічному розвитку торгівлі, добре структурований і досить об’ємний. Це вселяє надію, що Міністерство провело системний аналіз існуючих проблем, які постають перед експортерами, і розробило не менш системні механізми їх вирішення.
Більшу частину документу становить огляд торгівлі, інвестиційного клімату, економічного середовища, національних програм/планів/політик інших важливих напрямків, без яких неможливо було б розробити якісну Експортну стратегію.
Проект Експортної стратегій передбачає 7 пріоритетних секторів, які були обрані «за результатом проведеного аналізу та відповідно до визначених критеріїв відбору». Як випливає з документу, саме на цих секторах будуть сконцентровані відповідні ресурси для стимулювання та просування українських товарів (робіт, послуг) на зовнішні ринки протягом наступних 5 років.
Ілюстрація – Марія Осовська, помічник адвоката АФ «Сергій Козьяков та Партнери».
Отже, пріоритетними були визначені такі сектори: 1) сектор інформаційних та комунікаційних технологій; 2) сектор креативних послуг; 3) сектор туризму; 4) сектор технічного обслуговування та ремонту повітряних суден; 5) сектор виробництва запасних частин та комплектуючих виробів для аерокосмічної та авіаційної промисловості; 6) сектор машинобудування; 7) сектор харчової промисловості та напоїв.
На жаль, сектор, у якому працює моє підприємство (легка промисловість: іграшки, взуття, аксесуари, одяг та ін.), був виключений із переліку пріоритетних, хоча відповідає більшості запропонованих критеріїв. Цей сектор має потенціал для розвитку МСП, а товари легкої промисловості мають високий попит на світових ринках.
Такий підхід збентежив мене, адже виходячи з цього, всі існуючі ресурси будуть спрямовані на стимулювання просування на зовнішні ринки українських товарів (робіт, послуг) саме пріоритетних секторів. Виникає питання: чи не призведе така ситуація до дискримінації тих секторів, що не увійшли до переліку пріоритетних?
Також проект Експортної стратегії України визначає топ-20 ринків, серед яких, окрім країн ЄС, зазначені Єгипет, Індія, Білорусь, Грузія, Молдова, Іран, Саудівська Аравія, Китай, Японія, США, Канада, Швейцарія та Бангладеш. Як зазначається у документі, саме на цих ринках українські підприємства наразі не повністю використовують потенціал зовнішньої торгівлі, або ж вони присутні, однак існують зони росту для українського експорту.
Однак дивує, що вибір країн для експорту в документі було здійснено без прив’язки до конкретних галузевих інтересів, а з урахуванням того, що вони є потенційно привабливими для української економіки в цілому. До того ж, цей перелік неостаточний: за підсумками ІІ кварталу 2017 р. Мінекономрозвитку разом із МЗС та ТПП України планують визначити перелік країн, які є стратегічними торговими партнерами для України, а до кінця 2021 р. забезпечити «ефективне просування українських товарів» за допомогою регулярних торгових місій у ці країни. Сподіваюся, діяльність цих торгових місій буде справді ефективною, і держава забезпечить прозорість та об’єктивну репрезентативність відбору компаній МСП, бажаючих узяти участь у таких місіях.
Поряд з цим, проект Експортної стратегії чітко визначає стратегічні цілі, досягнення яких є пріоритетним у ході реалізації Дорожньої карти стратегічного розвитку торгівлі на 2017–2021 рр. До таких стратегічних цілей віднесено:
1) створення сприятливих умов, що стимулюють торгівлю та інновації для диверсифікації експорту;
2) розвиток послуг з підтримки бізнесу та торгівлі, здатних підвищити конкурентоспроможність підприємств, зокрема МСП;
3) підвищення рівня знань та навичок, необхідних підприємствам для здійснення міжнародної торгівлі.
У рамках вказаних цілей чітко визначені завдання, які необхідно виконати для реалізації відповідної стратегії. Позитивною рисою документу є те, що у ньому висвітлено низку проблемних питань та визначено шляхи їх вирішення за рахунок заходів, класифікованих як коротко-, середньо- та довгострокові.
Як держава підвищуватиме конкурентоспроможність МСП
Мене як представницю середнього бізнесу зацікавили, у першу чергу, заплановані кроки у рамках стратегічної цілі №2, а саме розвиток послуг з підтримки бізнесу та торгівлі, здатних підвищити конкурентоспроможність підприємств, зокрема МСП.
Деякі заходи і завдання, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності МСП
Із цього плану випливає, що у рамках «полегшення життя» МСП держава спрямовуватиме першочергові ресурси на створення інформаційної та інституційної інфраструктури для виходу українських товарів і послуг на іноземні ринки. До того ж, план заходів і завдань містить цілий комплекс кроків для підвищення знань та навичок експортно-орієнтованих компаній. Сподіваюся, до нього будуть включені і системні заходи з усунення мовного бар’єру та підвищення володіння англійською мовою серед українських підприємців і державних службовців.
Отже, з точки зору українського виробника та потенційного експортера представлений Мінекономрозвитку проект Експортної стратегії – документ досить амбітний, однак про його ефективність можна буди судити вже у середньостроковій перспективі. Це залежатиме від того, чи зможе документ на практиці забезпечити послідовну комплексну національну політику щодо розвитку експорту.
Адже головна проблема криється не стільки у зовнішніх ринках, як у недосконалості внутрішнього середовища для бізнесу в Україні. Тому експортери очікують, що завдяки реалізації цього документу торгова політика України стане більш передбачуваною, буде знято тиск контролюючих органів та силових структур на виробників і експортерів, зменшиться податкове навантаження на них, будуть спрощені процедури отримання відповідних ліцензій та дозволів, зменшена кількість дозвільних документів, підвищиться прозорість процедури митного оформлення товарів, зменшиться тривалість митних процедур, механізм відшкодування ПДВ стане прозорим та ефективним, з’являться спрощені правила визначення походження товару, знизиться рівень бюрократії. Тільки тоді, коли ці завдання будуть реально виконані, можна бути говорити про ефективність цього документу для виробників і експортерів.