З 19 серпня 2012 року набрала чинності заборона вказувати в оголошеннях (рекламі) про вакансії обмеження щодо віку кандидатів, встановлена у статті 11 Закону України «Про зайнятість населення». Згідно з цією статтею обмеження щодо змісту оголошень (реклами) про вакансії або прийом на роботу встановлюються Законом України «Про рекламу».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У свою чергу, стаття 24-1 Закону України «Про рекламу» забороняє лише зазначати вік кандидатів у рекламі про вакансії (прийом на роботу).
Достатньо проглянути оголошення (рекламу) про вакансії на спеціалізованих сайтах чи в друкованих виданнях, або навіть у рекламі в метро, щоб дійти висновку – переважна більшість рекламодавців прямо визначає граничний вік кандидатів.
Якщо чинний Кодекс законів про працю встановлює загальний мінімальний вік для працівників – 16 років або (для багатьох професій або видів робіт) 18 років, то в оголошеннях про вакансії переважно вказується дещо вищий мінімальний вік кандидатів – 20–25 років або вимоги до мінімальної тривалості досвіду роботи, які відповідають указаному віку.
З іншого боку, попри поступове підвищення загального пенсійного віку, максимальний вік кандидатів у більшості оголошень про вакансії дуже повільно підвищується з 30–35 до 40–45 років.
Можна багато дискутувати щодо фактичної обґрунтованості подібних обмежень з точки зору роботодавців, скажімо, порівняльними даними про продуктивність або гнучкість щодо змін в організації праці для працівників різного віку.
Наразі важливо оцінити неоднозначні правові наслідки застосування оголошень про вакансії без явних обмежень віку.