Продаж у мережі Інтернет та електронну торгівлю в цілому на сьогодні недостатньо врегульовано на законодавчому рівні. У зв’язку з цим можливе неоднозначне тлумачення існуючих законодавчих норм щодо продажу товарів у мережі Інтернет.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до українського законодавства юридичні особи (їх відокремлені підрозділи) та фізичні особи – підприємці, які займаються торговельною діяльністю у пунктах продажу товарів, мають отримати торгові патенти1.
Для правильного розуміння, чи вимагається торговий патент для здійснення продажу в мережі Інтернет, треба з’ясувати, чи буде мати місце торговельна діяльність, а також що вважатиметься «пунктом продажу товарів» у такому випадку.
Відповідно до Податкового кодексу2 торговельна діяльність – це роздрібна та оптова3 торгівля, діяльність у торговельновиробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.
У свою чергу, роздрібна торгівля – це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлюпродаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг4.
Цивільний кодекс5 визначає, що за договором роздрібної купівліпродажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його.