Напевно, усім є зрозумілим те, що Закон України «Про господарські товариства», який сьогодні регулює діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, є застарілим та не відповідає вимогам часу й бізнесу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На початку березня 2016 р. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України опублікувало на своєму сайті проект Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Це щонайменше третя спроба за останні роки регламентувати створення, діяльність та припинення діяльності товариств з обмеженою відповідальністю. Попередні спроби так і не знайшли свого логічного продовження й законами не стали, хоча потреба в законі, який би, нарешті, належним чином врегулював діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, існує досить давно.
Аналізуючи той чи інший законопроект, підсвідомо сподіваєшся на його досконалість, системність та ґрунтовність, а також на те, що це саме той документ, який очікує суспільство. Проте такі сподівання не завжди виправдовуються. Так, і від зазначеного проекту Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» враження неоднозначні.
З одного боку, проект Закону імплементує концептуальні й сучасні підходи, що визначені законодавчими актами Європейського Союзу та країн-членів ЄС. З іншого боку, має відверті запозичення та не визначає реалізації деяких механізмів (таких як, наприклад, корпоративний договір, поняття та правове регулювання якого майже повністю запозичене зі ст. 67.2 Цивільного кодексу Російської Федерації). Однак це далеко не перший випадок, коли законотворці запозичують норми із законодавства Російської Федерації.
Разом з тим, законопроект досить детально регламентує ті питання, які наразі є суперечливими або неврегульованими. Так, запропоновано чітку та послідовну позицію щодо того, коли особа стає учасником товариства. Такими моментом визначено момент внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. До того ж, у випадку виникнення розбіжності у даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і в реєстрі учасників товариства (який товариство також зобов’язане вести), відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців матимуть пріоритет.
Суперечливим є також запропонований підхід, пов'язаний зі спадкуванням корпоративних прав. Зокрема, законотворець розрізняє випадки, коли спадкоємець може бути включений до складу учасників товариства за згодою інших учасників, та випадки, коли він вступає до складу часників без згоди інших учасників. Але такий вступ учасника до товариства повинен мати можливість реалізації його на практиці шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На жаль, запропонований проект такого механізму не містить.
Іншим безумовно позитивним моментом є запровадження реальної можливості надання частки учасника в статутному капіталі у заставу; наслідки невиконання учасником зобов’язань, що забезпечені заставою; механізм реалізації частки, що знаходиться у заставі. Водночас, цей механізм також не узгоджено із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», оскільки перебування частки у заставі не перешкоджає проведенню реєстраційних дій, пов’язаних з її відчуженням.
Принципово новим є підхід до визначення моменту виходу учасника із товариства. Учасник вважається таким, що вийшов, з дня державної реєстрації зменшення розміру статутного капіталу на розмір частки такого учасника. Такий підхід фактично ставить цього учасника у залежність від інших учасників товариства, які на загальних зборах повинні ухвалити рішення про зменшення розміру статутного капіталу на розмір його частки.
Не зовсім вірним, на мій погляд, є підміна формулювань, які містяться в чинному Законі України «Про господарські товариства» та надають учаснику товариства, який з нього вийшов, право на одержання «вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі», на поняття «вартість частки», яке запропоновано новим законопроектом. При цьому законодавець усунувся від детальної регламентації порядку визначення такої вартості.
Суперечливим є також і питання строків виплати вартості частки при виході учасника з товариства. Завдання законодавця у цьому випадку – знайти збалансований підхід, який одночасно захищав би інтереси учасника, що вийшов з товариства, та інтереси інших його учасників і самого товариства. Ймовірно, запропонований варіант можливості визначення такого строку в статуті товариства дозволить врахувати інтереси всіх зацікавлених осіб.
Дискусійним є питання про запропонований механізм виключення учасника з товариства за судовим рішенням та залишення таких повноважень загальним зборам учасників. Зауважу, що запропоновані підстави для виключення учасника з товариства в судовому порядку буде дуже складно застосувати на практиці, з огляду на особливості розгляду корпоративних спорів та необхідності доведення обставин, із настанням яких автори законопроекту пов’язують можливість виключення учасника.
За аналогією із Законом України «Про акціонерні товариства», запропоновано введення низки норм, які встановлюють обов’язковість викупу частки учасника товариством, порядок укладення значних правочинів, а також правочинів щодо яких є зацікавленість, обмеження щодо виплати дивідендів.
Разом з тим, на відміну від Закону України «Про акціонерні товариства», запропонований проект закону не містить механізму викупу частки учасника товариством, що, на мій погляд, є прогалиною та свідчить про необхідність продовження роботи над удосконаленням законопроекту. Проект Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» містить ще багато цікавих положень, які можуть бути предметом довгої дискусії.
Важливим моментом, що стосується усього законопроекту, є необхідність ретельного узгодження запропонованого проекту з положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», іншими нормативно-правовими актами, що пов’язані зі створенням, діяльністю та припиненням товариств з обмеженою відповідальністю. При цьому узгодження саме з положеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», внесення змін до останнього, матиме принципово важливе значення для реалізації на практиці тих підходів та механізмів, які закладені в цьому законопроекті. На жаль, зазначеному питанню не було наділено належної уваги.
Однак, я вважаю, що запропонованому законопроекту в цілому слід надати позитивну оцінку, хоча він і потребує деякого доопрацювання, яке можливе вже після подання його на розгляд до Верховної Ради України.