З часу набуття чинності Законом України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон) минуло вже майже 6 років. Весь цей час до Закону вносились зміни, спрямовані на запровадження нових механізмів реалізації окремих положень Закону або вдосконалення вже наявних. Однак деякі норми закону досі залишаються не ідеальними та потребують подальшого вдосконалення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однією із таких норм є ст. 65 Закону. Зокрема зазначена стаття встановлює обов’язок особи (осіб, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала власником контрольного пакета акцій товариства, протягом 20 днів із дати придбання запропонувати всім акціонерам придбати у них прості акції товариства. Протягом 30 днів із дня закінчення зазначеного у пропозиції строку така особа зобов’язана сплатити акціонерам, які прийняли пропозицію, вартість їхніх акцій з огляду на зазначені у пропозиції ціни придбання.
З одного боку, положення, закріплені в ст. 65 Закону, захищають права мінорітарного акціонера. Адже, розуміючи, що його участь в управлінні товариством зводиться до формального володіння акціями, і він не має змоги впливати на прийняття будь-яких рішень товариством, мінорітарний акціонер на підставі ст. 65 Закону отримує змогу продати належні йому акції за ринковою ціною.
З іншого боку, законодавцем не встановлено відповідальності мажоритарного акціонера за порушення встановлених ст. 65 Закону обов’язків, що стає причиною свідомого порушення набувачами контрольного пакету акцій таких обов’язків. Адже відсутність чітко встановленої відповідальності за порушення тієї чи іншої норми завжди знайде охочих не виконувати такої норми. І порушники, сподіваючись на безвідповідальність, не завжди замислюються про наслідки своїх дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону контрольний пакет акцій – це пакет із понад 50% простих акцій акціонерного товариства. Отже, придбаваючи понад 50% простих акцій товариства, покупець має бути фінансово та морально готовий викупити й іншу частину простих акцій в акціонерів товариства. Однак, на жаль, не завжди покупець контрольного пакету акцій має «бажання» набути 100% простих акцій товариства і причини на це можуть бути різні, зокрема й недостатність коштів. Тоді покупець «вишукує» різні способи уникнути свого обов’язку щодо спрямування пропозиції про викуп та сплати з акцептованих пропозицій.
Водночас таким «несвідомим» набувачам контрольного пакету акцій слід бути обережним, адже невстановлення прямої відповідальності за порушення обов’язків, визначених ст. 65 Закону, не означає відсутність її взагалі.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію ліцензій, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій.
Крім того, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право для захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери зупиняти на підставі рішення Комісії внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника на строк до усунення порушень, що стали підставою для прийняття такого рішення.
Отже, законодавець встановив відповідні заходи впливу на порушників законодавства про цінні папери. На жаль, чинне законодавство не містить визначення самого поняття «законодавство про ціні папери». Свого часу офіційне тлумачення терміна «законодавство» було надано Конституційним Судом України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України від 09.07.1998 № 12-рп/98. Конституційним судом України було зазначено, що термін «законодавство» використовується у правовій системі переважно у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права.
З огляду на це під терміном «законодавство про цінні папери» можна розуміти сукупність усіх чинних у державі нормативно-правових актів (законів, постанов, декретів, указів, наказів, інструкцій правотворчих органів, тощо), що регулюють правовідносини у державі у сфері цінних паперів. Зважаючи на те, що ст. 65 Закону стосується безпосередньо наслідків набуття контрольного пакету акцій, то з усією сміливістю зазначений закон, або окремі його положення, можна віднести до законодавства про цінні папери. А отже, за порушення вимог цього закону для учасників ринку цінних паперів можуть наступати наслідки та відповідальність, встановлена Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Виникає питання, чи є набувач контрольного пакету акцій учасником ринку цінних паперів та чи може на нього бути покладена відповідальність за порушення на ринку цінних паперів? Адже Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджені Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1470 від 16.10.2012, поширюється саме на учасників ринку цінних паперів, а метою цих правил є забезпечення дотримання всіма учасниками ринку цінних паперів вимог законодавства на ринку цінних паперів, захисту прав учасників ринку цінних паперів.
Відповідно до визначень, які надає Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» фондовий ринок (ринок цінних паперів) – сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). До того ж учасниками фондового ринку є емітенти або особи, що видали неемісійні цінні папери, інвестори у цінні папери, інституційні інвестори, професійні учасники фондового ринку, обʼєднання професійних учасників фондового ринку, зокрема саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку. Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» також надано визначення інвесторів у цінні папери. Зокрема такими є фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.
Отже, набувач контрольного пакету акцій як інвестор у цінні папери є учасником ринку цінних паперів, на якого поширюються встановлені чинним законодавством вимоги та правила, що регулюють цей ринок, та відповідальність за їхнє порушення.
З огляду на ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» серед порушень на ринку цінних паперів, за які Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує фінансові санкції, немає порушень ст. 65 Закону.
Однак, як було зазначено вище, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право застосовувати до юридичних осіб також такі санкції, як попередження або зупинення на термін до одного року розміщення (продажу) та обігу цінних паперів того чи іншого емітента за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів, зокрема нормативно-правових актів Комісії. Зупинення обігу цінних паперів означає неможливість набувачем контрольного пакету акцій розпоряджатися набутими ним акціями. Щодо фінансової відповідальності, то вона буде вже у випадку невиконання або несвоєчасного виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів.
Отже, системний аналіз зазначених вище норм чинного законодавства про цінні папери показує, що порушення набувачем контрольного пакету акцій вимог ст. 65 Закону щодо спрямування публічної безвідкличної оферти може мати наслідком зупинення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку обігу набутих ним цінних паперів до усунення таких порушень, а у випадку невиконання рішення Комісії про усунення порушень – сплату штрафу в розмірі від тисячі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Підставою для притягнення порушника до відповідальності може бути заява будь-якого мінорітарного акціонера, «обуреного» на набувача контрольного пакету акцій через ігнорування останнім вимог ст. 65 Закону. У випадку порушення набувачем контрольного пакету акцій свого обов’язку сплатити акціонерам, які прийняли пропозицію, вартість їхніх акцій, позиція Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, може бути інакшою. Адже зазначені порушення більше потрапляють під сферу застосування цивільного та господарського законодавства, яким регулюється порядок укладання та виконання договорів, зокрема укладених за пропозицією. Порушення умов договору, укладеного за пропозицією, є підставою для звернення особи до суду за захистом порушених прав. Але, зважаючи на тривалість судових процесів, відновлення порушених прав мінорітарних акціонерів може затягнутися не на один рік, до того ж набувач контрольного пакету акцій навряд чи буде обмежений у розпорядженні набутими ним акціями, зокрема в їхньому подальшому відчуженні.
Проаналізувавши положення законодавства про цінні папери, можна зробити висновок, що передбачений у ст. 65 Закону порядок придбання акцій за наслідками придбання контрольного пакету акцій є важливим кроком до вдосконалення правового регулювання придбання контрольних пакетів акцій. Однак потреба у внесенні відповідних доповнень до ст. 65 Закону та інших законів щодо встановлення прямої відповідальності за порушення обов’язків, встановлених ст. 65 Закону, зокрема й щодо укладання та повного виконання договору за прийнятими пропозиціями та запровадження фінансових санкцій за такі порушення залишається актуальною.