«12.12.2012 між ПАТ «Укргазвидобування», що є правонаступником Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (замовник, відповідач, УГД) та дочірнім підприємством «КМ ТЕХНО» (виконавець, позивач, ДП КМ ТЕХНО) укладено Договір про надання послуг №УГВ6757/19-12 (далі – Договір).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до умов зазначеного Договору, позивач зобов’язався надати відповідачу послуги з реалізації проекту з побудови комплексної автоматизованої системи управління на базі функціональних прикладних програм SAP (далі – Послуги), а відповідач зобов’язався приймати та оплачувати ці послуги відповідно до умов Договору.
Позивач належно виконав свої зобов’язання з надання послуг, відповідно до поточного етапу, згідно з умовами Договору, що підтверджують підписані з обох сторін Акти передачі-приймання наданих послуг, тоді як відповідач не виконав своїх зобов’язань з оплати фактично наданих послуг та наразі має значну заборгованість перед позивачем». Ці слова, які до цього тексту є лише переднім словом, могли б бути за інших обставин і вступною, і описовою, і резолютивною частинами, та все виявилось не так просто. Ці прості факти, описані на папері і розказані мною сотні разів за останній рік, так, що у разі чергового промовляння на черговому судовому засіданні скрипіли як пісок на зубах, пересмикувались відповідачем настільки, що потребували різнобічного постійного доказування.
На підставі поданої ДП «КМ ТЕХНО» позовної заяви, Господарський суд м. Києва 04.07.2014 виніс Ухвалу «Про порушення провадження у справі» №910/13245/14. Ще не встигло відбутися і перше судове засідання, як УГД подає свою позовну заяву про визнання Договору частково недійсним (справа №910/16233/14). Позовні вимоги УГД обґрунтовувалися невідповідністю пунктів Договору, тих самих, в яких йшлося про вартість послуг, абзацу 2 п. 196.1.6. ст. 196 Податкового кодексу України, начебто вартість наданих послуг не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки це роялті.
Для чого це було зроблено стає зрозумілим 08.09.2014. Безпосередньо у судовому засіданні, полінившись навіть подати документ через канцелярію УГД подає клопотання про зупинення провадження у справі про стягнення заборгованості на підставі того, що одночасно із розглядом цієї справи, Господарський суд м. Києва прийняв до провадження позовну заяву відповідача про визнання Договору частково недійсним. Посилаючись на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №1 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», а точніше, маніпулюючи положенням п. 2.17., за місяць до того викладеного у новій, надзвичайно зручній для недобросовісних боржників, редакції, яким наразі закріплено, що якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому самому правочині (зокрема про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним. Нова редакція наведеного пункту є ганебним, безсоромним підграванням боржникам, що дає їм змогу на місяці затягнути розгляд справ про стягнення з них заборгованості на підставі самого лише факту існування, «прийняття до розгляду», позову про визнання недійсним договору, а наскільки той позов підставний наразі неважливо. Клопотання суддею приймається і таки виноситься ухвала про зупинення провадження у справі про стягнення заборгованості.
Ухвала про зупинення провадження у справі №910/13245/14 була звичайно оскаржена. Апеляційна скарга обґрунтовувалась Постановою Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Все-таки відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. А наведена Постанова Пленуму 2011 р. роз’яснює, що під «неможливістю розгляду цієї справи» слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, – у зв’язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов’язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Погодившись із доводами апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд 06.10.2014 виніс Постанову про скасування Ухвали про зупинення провадження у справі та повернення матеріалів справи до Господарського суду м. Києва. УГД була подана касаційна скарга на наведену Постанову, яку Вищий господарський суд України залишив без задоволення, а Постанову про скасування Ухвали про зупинення провадження у справі № 910/13245/14 без змін.
Перше засідання після поновлення розгляду справи №910/13245/14 відбулося аж 12.01.2015, більш як через чотири місяці з моменту винесення ухвали про зупинення і шість місяців з дати прийняття справи до розгляду господарським судом – непоганий результат у вельми вдячній справі затягування, чи не так?
Водночас 30.09.2014 Рішенням Господарського суду м. Києва у справі №910/16233/14, УГД було відмовлено у позові. Апеляційна і касаційна інстанції рішення суду першої інстанції підтримали, у задоволенні відповідних скарг УГД відмовили повністю.
Послідуємо далі у розповіді про недоброчесних юристів, які, мавпуючи зі страхітливих образів Кафки, перетворюють господарський процес на абсурд. УГД 13.11.2014, у своїй невсипущій моторності, подає нову позовну заяву про визнання Договору з ДП «КМ ТЕХНО» недійсним повністю (справа №910/25209/14). На обґрунтування позовних вимог УГД зазначає, що Договір має бути визнаний судом недійсним з підстав недотримання самим же позивачем вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» під час тендерної процедури, що передувала укладенню Договору, та відповідно інформація щодо проведення такої закупівлі на сайті уповноваженого органу відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про здійснення державних закупівель» не розміщувалась. Виявляється, можна і так: замовники, ініціюючи процедури закупівлі, можуть вдаватися до свідомого порушення законодавства, розраховуючи на подальше уникнення відповідальності за невиконання умов укладених договорів шляхом вибіркового визнання їх недійсними.
Довідкова інформація
«З метою забезпечення раціонального та ефективного використання коштів…» ПАТ «Укргазвидобування», замість дотримання процедури державних закупівель, розробив та впровадив власний Порядок, що регулює процес закупівель товарів, робіт та послуг. Відповідно до прийнятого УГД Порядку, закупівля товарів, робіт та послуг, що не підпадають під закупівлі в окремих сферах господарської діяльності та здійснюються за власні кошти підприємства, проводяться на конкурсній основі із застосуванням редукціону. Відповідна інформація про прийняття власного Порядку розміщена на офіційній веб-сторінці ПАТ «Укргазвидобування», там же розміщено безпосередній текст цього Порядку, у вільному для ознайомлення доступі (http://ugv.com.ua/wp-content/uploads/2011/07/poryadok-2014_.pdf).
Проте сторона захисту (ДП «КМ ТЕХНО») звернулася до інформації, яку оприлюднює позивач на офіційному загальнодержавному веб-порталі «Державні закупівлі». У розділі «Плани закупівель» розміщено Річний план закупівель ПАТ «Укргазвидобування» на 2014 р., згідно з яким за процедурою відкритих торгів (Закон України «Про проведення державних закупівель») заплановано проведення закупівель з 9-ти предметів, процедура закупівель за іншими 1200 предметами, передбачає проведення закупівель згідно з власним Порядком УГД. Крім того, проаналізувавши інформацію, щодо проведення державних закупівель УГД за 2012-2014 рр. наведену на офіційному загальнодержавному веб-порталі «Державні закупівлі» ми побачили, що до жовтня 2012 р. ПАТ «Укргазвидобування» щомісяця оголошувало близько 60 закупівель шляхом відкритих торгів. З жовтня 2012 р. через Вісник державних закупівель позивач оголосив лише 11 закупівель шляхом відкритих торгів. Підтвердження цієї інформації було отримано у вигляді статистичного звіту, як відповідь на офіційний запит ДП «КМ ТЕХНО» про кількість закупівель оголошених через джерело уповноваженого органу за період з 01.01.2012 р. і по 21.11.2014 р., до інформаційної служби Державного підприємства «Зовнішторгвидав України», що є офіційним організатором редакційно-видавничого процесу та випуску інформаційного бюлетеня «Вісник державних закупівель» під управлінням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Решта численних закупівель (близько 2000) УГД здійснювалась шляхом редукціону, без оголошення про проведення закупівель через інформаційне джерело уповноваженого органу, тобто Вісник державних закупівель, що підтверджується наведеними на офіційній веб-сторінці ПАТ «Укргазвидобування» звітами про результати проведених закупівель (http://ugv.com.ua/tenders/procurement-results). Варто зазначити, що вартість як мінімум 100 з тих, що були проведені шляхом власного «угедешного» редукціону, вартує десятків мільйонів гривень.
Продовження розгляду
Не викликало сумнівів, що у справі про стягнення заборгованості №910/13245/14 суддя буде завалена клопотаннями про зупинення провадження у зв’язку із справою про визнання договору недійсним, але вони навіть пішли далі із клопотаннями про призначення товарознавчої експертизи для з’ясування чи не завищена вартість послуг за Договором; заявами про підписання спірного Договору не уповноваженою особою; посиланням на власне порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 №899 «Про порядок здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку», як на підставу для невиконання зобов’язань за Договором і таке інше. Треба віддати судді належне, вона обґрунтовано і неквапливо всі ці потуги відхиляла.
У 11.03.2015, після тривалої і затяжної боротьби у залі судових засідань, було винесено рішення у справі №910/25209/14, про визнання Договору недійсним. Господарський суд у складі трьох суддів дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності», якими передбачена необхідність укладання правочинів відповідно до процедур, визначених Законом України «Про здійснення державних закупівель» і відмовив УГД у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На відміну від інших судових рішень, які у цьому процесі були винесені не на користь УГД, Рішення у справі №910/25209/14 вони не оскаржували, аби надалі не виникало питань правомірності використання власного порядку закупівлі на підміну Закону України «Про здійснення державних закупівель».
У 06.04.2015, після не менш тривалої і виснажливої боротьби, у справі про стягнення заборгованості у справі №910/13245/14 було винесено Рішення, яким задоволено позовні вимоги ДП «КМ ТЕХНО». Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 апеляційну скаргу УГД залишено без задоволення і рішення першої інстанції набрало законної сили. Наразі чекаємо розгляду справи ВГСУ.
Але закінчення однієї боротьби слугувало тільки початком іншої. У 26.06.2015 ДП «КМ ТЕХНО» подало Заяву про відкриття виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Оперативно, у встановлені законодавством строки, не враховуючи часу проходження документа через канцелярію Мін’юсту, старший державний виконавець 03.07.2015 виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження та Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
14.07.2015 року, ПАТ «Укргазвидобування», маючи на меті уникнути виконання власних грошових зобов’язань, подало до суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження. Заява є неправомірною, оскільки факту вибуття сторони боржника немає, і спрямована лише на формальне слідування п. 12 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» для зупинення виконавчого провадження, без додержання порядку встановленому ч. 5 ст. 8 цього Закону. Заява вмотивована тим, що начебто послуги за Договором від стягувача отримувала переважно філія УГД у регіоні, тому вона має сплачувати. Обґрунтування, без сумніву, нікчемне і не варте паперу, на якому написане, але на підставі цієї заяви за дводенної відсутності державного виконавця, який був призначений з самого початку, іншим державним виконавцем 22.07.2015 була винесена невмотивована постанова про зупинення виконавчого провадження, затверджена Начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Тобто норми закону і надалі пересмикуються юристами УГД.
Оскільки рахунки ПАТ «Укргазвидобування» арештовані раніше винесеними постановами про зупинення виконавчого провадження, накладений державним виконавцем арешт на майно боржника не знімається.
Цілком очевидно, що цей «кафкінський» процес і далі буде, але скільки він задкуватиме перед викладеними діями недобросовісних юристів, що без докорів сумління тішаться з успішності своїх кабінетних теорій затягування і прагнуть навіть більшого – цілковитого уникнення виконання господарських зобов’язань своїм роботодавцем? Чому громада вимагає чесності від влади, сумлінного виконання своїх обов’язків державними службовцями всіх рівнів, а у приватному секторі юристам не вважається за ганьбу зловживати процесуальними правами, пересмикувати закон, і зрештою сприяти його порушенню? Вони скеровують свою роботу не на налагодження та підтримання законної господарської діяльності, а на ситуаційно-вибіркову протидію їй, судовий процес зводять до абсурду, подібного до описаного Францем Кафкою у романі «Процес».