17.10.2019 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132‑IX. Як влучно зазначило Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України у своїх зауваженнях, назва Закону не відповідає його змісту, оскільки низка змін до законодавчих актів України не стосуються врегулювання суспільних відносин у сфері інвестиційної діяльності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Прикінцевими та перехідними положеннями встановлено, що зміни до Господарського процесуального кодексу України набирають чинності через один місяць з дня опублікування Закону, тобто з 16.11.2019 р. Зазначеним Законом передбачається, зокрема, зміна переліку підстав, які звільняють від доказування (ст. 75 ГПК України), впровадження нового стандарту доказування «вірогідності доказів» замість «достатності доказів» (ст. 79 ГПК України), можливість витребування судом групи однотипних документів (ст. 81 ГПК України), підвищення вимог до мотивувальної частини рішення суду в частині зазначення обставин, що є предметом доказування, доводів сторін та встановлених обставин (ст. 238 ГПК України), звуження підстав для скасування рішення в апеляційному суді (ст. 277 ГПК України).
Перш ніж перейти до безпосереднього аналізу зазначених законодавчих змін, варто звернути увагу на те, що попри прийняті у 2017 р. ідентичні редакції загальних частин процесуальних кодексів, новели були внесені лише до змісту ГПК України. Очевидно, що існування тотожних положень процесуальних кодексів не є абсолютною константою, адже необхідність змін може бути викликана потребами та специфікою відносин у межах однієї юрисдикції. Однак у цьому випадку законодавець жодним чином не пояснив причин внесення конкретних змін саме до порядку господарського судочинства.