Як відомо, у січні цього року набрали чинності нові норми законодавства, що регулює сферу банкрутства. Причин для кардинальних змін цього сектору було досить багато, проте і в новій редакції законодавство містить чимало недоліків, у результаті чого виникає багато питань в учасників процесу банкрутства або ж санації. А оскільки практика застосування цих норм ще не досить напрацьована, то й відповіді можна отримати не так швидко.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Необхідність у законодавчих змінах сфери банкрутства насамперед викликана у зв’язку з неприпустимо низьким 156-м місцем серед 183 країн світу, за показником закриття бізнесу. Наведена статистика є результатом дослідження Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації. Отже, сьогодні факторами, що негативно впливають на цей показник, визнано часові та фінансові витрати, що пов’язані з процедурами банкрутства, а також низький показник індексу стягнення в процедурі банкрутства.
До основних новел, що набирають чинності з 1 січня наступного року, відноситься чимало норм. Зокрема, актуальним можна назвати нове положення про встановлення коротших строків. Так, з огляду на особливості корпоративного управління на процедуру розпорядження майном встановлено 115 днів (у тому числі й на розробку плану санації). На процедуру санації відводиться 6 + 12 місяців, а також 12 місяців на процедуру ліквідації.
Отже, фахівці у сфері банкрутства зібралися на семінарі «Банкрутство з 2013 року!», де й мали нагоду отримати якісні поради від своїх колег та поділитися власним напрацьованим досвідом застосування положень нового закону.
Зокрема, на сьогодні виник спір між спеціалістами та науковцями щодо того, що можна вважати неплатоспроможністю. Є різні точки зору, багато з них заслуговує на увагу. Одні вважають неплатоспроможністю неможливість виконати зобов’язання в розмірі 300 мінімальних заробітних плат, у тому числі й неможливість стягнути такі обов’язки.
З іншого боку, якщо через рахунки боржника проходять навіть незначні кошти, які не можна прирівняти до 300 мінімальних заробітних плат, то чи можна це визнати неплатоспроможністю? Тобто боржнику просто бракує коштів для повноцінного розрахунку за борги.
З цього приводу і точаться дискусії. Проте кінцеві результати таких спорів будуть відомі пізніше.