Саме внутрішня культура людини та людського суспільства, яка проявляється у ставленні до природи, формується екологічною культурою, яка, у свою чергу, виступає регулятором людської діяльності й зумовлена розвитком екологічної освіти та виховання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Екологічна культура – це своєрідний «кодекс поведінки», що лежить в основі екологічної діяльності та екологічної поведінки. Лише формування екологічно свідомої людини з високим рівнем екологічної культури і виконанням своїх екологічних обов’язків дозволить зберегти природні умови існування цивілізації і допоможе вивести її на шлях екологічного розвитку.
На сьогодні інтенсивне використання природних ресурсів, їх відновлення, формування екологічної обстановки в Україні, яке останнім часом дуже гостро постає все частіше в питанні політики та економіки, ніж екології, створює проблему чіткого визначення в законодавстві екологічних прав та обов’язків громадян, основних форм охорони і захисту порушених екологічних прав. [2]
Ідея екологічних обов’язків громадян зародилася у міжнародноправових документах: у міжнародних пактах про права людини згадуються екологічні права громадян. А вже на Стокгольмській конференції ООН по довкіллю в 1972 році проблему прав людини на сприятливе навколишнє середовище було обговорено окремо; певні положення про місце людини в природі, про роль і принципи людської діяльності також закріплено у Всесвітній хартії природи та в Конвенції ООН щодо навколишнього середовища і розвитку (1992 p., Бразилія). Великого значення набула Орхуська конвенція «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища», яка декларує екологічні права громадян стосовно сприятливого довкілля, екологічної інформації, участі у прийнятті екологічно значущих рішень, а також регулює процесуальні питання їх захисту. [1]
В Україні термін «екологічне право» на законодавчому рівні вперше було закріплено у Законі України від 25 червня 1991 року «Про охорону навколишнього природного середовища» (стаття 9), надалі екологічні права були зафіксовані і в Конституції України (стаття 50), що свідчить про їх провідну роль у загальній системі прав людини. Крім цього, екологічні права громадян закріплені у законах України: «Про охорону атмосферного повітря», «Про екологічну експертизу», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» та ін. [3]